Посівна в неділю
Дезіре Коамі Гбеджангні, Того, Західна Африка
Зліва: ілюстрація Річарда Мія; справа: ілюстрація Аллена Гарнса
Кілька років тому, якраз напередодні Великодня, весь тиждень ішли дощі. Я була в Беніні, Західна Африка, але поверталася в Того, щоб провести Великдень вдома. У суботу, в день мого приїзду, не було дощу, але вночі він знову почався.
Я знала, що церковні збори починаються о 9 ранку в неділю, але тому що був сильний дощ і я щойно приїхала, то вирішила, що для мене це надто рано.
Я подумала про себе: “Я піду до церкви трохи пізніше й дістануся туди о 10 годині”. Тож я пішла побачитися зі своїм братом. “Замість того, щоб іти до церкви на 9 ранку,—сказала я йому,—давай підемо поглянемо на діляночку городу біля мого будинку”.
Коли ми прийшли, то помітили, що дощ добре промочив землю. Я подумала: “Сьогодні неділя, і ми чекаємо до 10:00, щоб піти до церкви. Чому б не посадити боби до того, як ми підемо?”
Тож разом з братом ми засадили невеличку латочку землі, площею приблизно в 6 м2. Потім ми пішли до церкви на годину пізніше. Наступного дня ми пішли у сусіднє містечко, де в мене була ще одна ділянка землі. Там ми посадили кукурудзу і ще трохи бобів.
Через два місяці, коли я знову повернулася додому, то пішла поглянути на ту діляночку, що була біля мого дому. Там нічого не було, крім невеликих заростей бур’янів, які я виполола, проходячи городом. “О, так,—сказала я собі,—ми посадили тут боби у Великодню неділю!”
З усього насіння, яке ми посадили, виросли лише бур’яни. Однак боби і кукурудза, які ми посадили на іншому полі в понеділок після Великодня виросли добре. З того часу все, що я садила на городі біля мого дому, виростало, як завжди.
Я не зберегла Суботній день у святості тієї Великодньої неділі і виполола лише купку бур’янів, які нагадали мені про це. З того часу я завжди пам’ятала, що не можу робити все, що заманеться в Господній день. Натомість я завжди пам’ятаю про те, щоб зберігати Суботній день у святості.