Я почала молитися за Рут
Джун Фосс, шт. Юта, США
Зліва: ілюстрація Річарда Мія; справа: ілюстрація Аллена Гарнса
Після того як у мене виникли додаткові фінансові зобов’язання, я, будучи самотньою жінкою, знала, що маю шукати ще одну роботу. Невдовзі Марті, сестра з мого приходу, підійшла до мене і попросила допомогти. Вона разом з чоловіком збиралася на місію, тож мала залишити свою роботу. Вона пояснила, що кожної суботи допомагала одній літній жінці на ім’я Рут, яка жила в будинку для літніх людей. Марті запропонувала мені свою роботу і сказала, що Рут платитиме мені за неї.
Наступного понеділка Марті і Рут пояснили мені обов’язки, і через кілька днів я почала виконувати свою роботу. Я почала з того, що зібрала речі Рут, які треба було випрати, і понесла їх нагору, в пральню. Як тільки я почала, Рут підбігла і накричала на мене. Вона сказала, що я ніколи не повинна прати її речі, не запитавши у неї.
Я робила лише те, що вона і Марті мене просили робити. Розстроєна і ображена, я ледве стримала сльози. Я сказала собі, що мені й так вистачає стресів і проблем у моєму житті. Я б пішла від неї в ту ж саму мить, якби не пообіцяла Марті, що піклуватимуся про Рут, поки її не буде.
Тиждень за тижнем Рут сердито кричала на мене за все, що я робила. Здавалося, що я ніколи не могла їй догодити, як би не намагалася.
Я почала в молитвах просити сили витримати Рут і її різкі слова, але нічого не змінювалося. Я продовжувала обурюватися, що маю їй допомагати.
Тоді одного дня я змінила свої молитви. Я перестала молитися за себе і почала молитися за Рут. Я просила Небесного Батька допомогти мені зрозуміти її потреби і те, як як можу їй допомогти.
З того дня і надалі все змінилося. Моє серце пом’якшилося і моя любов до Рут зросла. Рут також змінилася. Вона розкрилася і розповіла про своє життя, свої радощі і печалі. Вона розповіла мені, що сумує за своєю сім’єю. Вона розповіла мені про чудові речі, які робила в минулому, але не може робити зараз. Вона розповіла мені, що їй було самотньо і сумно.
Я почала чекати на зустрічі з Рут кожного тижня, і вона з нетерпінням чекала мене.
Мій досвід з Рут навчив мене цінному уроку. Коли я щиро служила всім серцем, то почала розуміти слова Президента Спенсера В. Кімбола (1895–1985), які вчать, що “диво служіння містить в собі обіцяння Ісуса стосовно того, що гублячи себе, ми знаходимо себе” (“Small Acts of Service”, Ensign, Dec. 1974, 2.)