2012
Цнотливість у нецнотливому світі
Жовтень 2012 р.


Цнотливість у нецнотливому світі

Редакція церковних журналів зустрілася з групою дорослої молоді з різних куточків світу, щоб обговорити випробування і благословення, які ми маємо, залишаючись цнотливими у світі, який не цінує цнотливість і навіть глузує з неї. На наш погляд, їхнє відверте, чесне і зворушливе обговорення надихає, підносить та дає надію, що ви також знайдете у їхніх відповідях дещо, що допоможе вам цінувати священність шлюбу та інтимних стосунків.

Коли так багато людей виправдовують аморальну поведінку, які євангельські істини допомагають вам залишатися статево чистими.

Мартін Ісаксен, Норвегія: У Писаннях сказано, що треба бути цнотливими. Цього мені цілком достатньо.

Ліззі Дженкінс, шт. Каліфорнія, США: Цнотливість—це зобов’язання. Ви дотримуєтеся його у житті. Це—спосіб життя.

Ліз Уест, Англія: Розуміння того, хто я, розуміння того, що в житті є щось більше за те, що відбувається в цю мить і саме цього вечора, дуже мені допомагає. План спасіння—хоча я й не могла пояснити його в усіх подробицях, коли була підлітком,—дуже допомагає. Учення про вічний шлюб є прекрасним! Коли люди розуміють це зобов’язання, то усвідомлюють, яким неймовірним є те, що Бог помістив нас у сім’ї та дав заповіді, щоб ми не лише були в безпеці, але щоб мали щастя. Коли я живу за цими принципами і ділюся ними зі своїми друзями, кажучи: “Я не п’ю”, або “Я не піду на цю вечірку”, чи “Я не буду цього робити”, вони мене поважають. В дійсності, вони згодом захищають мене. Розуміння того, що я, як дитина Бога, маю гідність, і що Небесний Батько знає, хто я є і по-справжньому цінує мене—це велика сила.

Анна (Аня) Власова, Росія: Мені дуже допомагає думка про те, що я належу до небесної сім’ї. Я люблю і поважаю Бога, тому не хочу, щоб Йому було соромно за мої рішення.

Кайлі Уіттмор, шт. Флорида, США: Безсумнівно, що розуміння святості сімей допомогло мені прийняти непохитне рішення жити за законом цнотливості. Крім того—це усвідомлення, що коли ми порушуємо заповіді, є негативні наслідки, які я не хочу на собі відчувати.

Фаланд (Фа) Томас, Гаїті: Я дійсно думала про те, як люди кажуть: “Навіщо чекати, якщо ви можете мати все і зараз?” Але я розмірковувала, як довго таке щастя може тривати. Краще я житиму за законом цнотливості і зрештою матиму спокій.

Гіпполайт (Гіп) Коуадіо, Кот-д’Івуар: Серед того, що мені дуже допомагає—це Проголошення про сім’ю: “… Ми проголошуємо, що Бог заповідав, аби священна сила породження застосовувалася тільки чоловіком і жінкою, законно одруженими як чоловік і дружина”1.

Крім того, мені допомагає, коли Брати пояснюють нам цінність цнотливості. Вони застерігають, звідки починається аморальність і навчають, що коли ми ображаємо тіло, ми ображаємо душу. Старійшина Джеффрі Р. Холланд навчав, що Спаситель заплатив ціну за нас, щоб одного дня ми мали воскресле тіло. Один зі способів віддячити Йому за ціну, яку Він сплатив—це бути чистими тілом2.

Ліз: Я пам’ятаю особливу розмову з однією дівчиною, коли мені було років 15. Ми говорили про те, що я вважаю неправильним мати статеві стосунки до шлюбу, і я пам’ятаю, як та дівчина сказала: “Так, але якщо це станеться? Що, коли однієї ночі ти просто … ?” Але я знала, що у мене є вибір. Ніщо не “стається” просто так.

Для мене надзвичайним є те, що Небесний Батько дав нам свободу волі і заповіді, аби звільнити нас, і що Сатана робить усе можливе, аби зв’язати нас чи обмежити. Коли моя подруга говорила про те, що щось може “статися”, це відбувалося під час вечірок, де люди вживали алкогольні напої і розділялися на пари. Тож я уникала таких ситуацій. Вибір не слід робити в кінці, коли ви кажете “так” або “ні”. Вибір роблять раніше, коли ви запитуєте себе: “Чи слід іти на цю вечірку?”

Багато людей, якщо вони не обдумують свої вчинки завчасно і не думають про наслідки, робитимуть усе що завгодно, коли настане відповідний момент. Але якщо ви скажете: “Я хочу в кінці мати ось це, тому я буду робити саме такий вибір”, то уникнете багатьох неприємних ситуацій.

Ви згадували про свободу волі й заповіді. Але чи завіти—завіти хрищення або храмові завіти—допомагають вам жити за вашими нормами?

Фа: Я думаю про своє життя до хрищення і про те, наскільки більш змістовним воно стало тепер, після того, як я уклала завіти. Просто дивовижно, як ми можемо отримувати прощення завдяки Спокуті. Коли я згадую про свої завіти, то думаю, про те, як можу каятися, ставати кращою та рухатися вперед.

Аня: Особливо у храмі ви можете бачити вічну перспективу. Храм допомагає вам думати про вашу вічність, а не лише про сьогодення. Тож ви можете приймати мудріші рішення.

Ліззі: Часто ми думаємо про інтимні стосунки, як щось погане, але це не так. Просто вони мають бути схвалені відповідними повноваженнями, у відповідний час і відповідною особою. У цьому й полягає суть завітів. Ви приймаєте зобов’язання. Ви кажете: “Я дійсно готовий до цього кроку у своєму житті”. Завіти допомагають мені, тому що я знаю—я роблю це в тому порядку, в якому належить. І я знаю, що коли роблю те, чого хоче Небесний Батько, то буду щасливішою.

Джонатан Томасіні, Франція: Я б зрадив собі і зрадив Небесному Батькові, якби порушив свої завіти. Шлюбні завіти допомагають мені бачити, що я хочу запропонувати своїй дружині того, хто вміє себе контролювати, підготував себе, щоб бути хорошим чоловіком, і тримав себе в чистоті.

У світі є багато аргументів—багато з них здаються переконливими і складними—щодо того, чому закон цнотливості вже застарів. Які аргументи ви чули і як ви відповідали тим, хто ставив під сумнів ваші норми?

Ліззі: Я пригадую, як у випускному класі середньої школи одна вчителька давала нам “пораду”. Вона вийшла заміж відразу після школи і шлюб був невдалим, тож головним чином вона казала нам, що “у морі є багато риби”. Вона мала на увазі, що є багато всього, що ми можемо спробувати, поміняти багатьох партнерів. Я пригадую, що була шокована сказаним учителькою. З того часу я думаю, що, так, є багато людей, але я не хочу багато людей!

Джонатан: Одна знайома сказала мені, що коли вона з кимось зустрічається, то хоче дізнатися, чи буде у неї статева сумісність із тією людиною. Вона навела приклад, що зустрічалася з одним хлопцем, який їй дуже подобався, але вона відчула, що вони не сумісні, тому стосунки припинилися. Вона користувалася тим прикладом як аргументом, і він був досить переконливим. Зрештою я сказав їй, що вірю в можливість пізнати людину досить добре іншими способами, і якщо ви так зробите і розвинете довіру, живучи за законом цнотливості, то сумісність буде навіть більшою після укладання шлюбу.

Аня: Найпоширеніший аргумент, який я завжди чую, такий: коли двоє людей люблять одне одного—все нормально; інтимні стосунки—це лише вияв любові.

Мартін: Коли я чую таке виправдання: “Ми любимо одне одного”, то на думку спадає цитата Президента Спенсера В. Кімбола. Він каже, що надто часто хтивість прокрадається у двері, коли люди думають, що закохані3. Це стосується багатьох людей, які мають статеві стосунки до шлюбу: Це хтивість, навіть якщо вони думають, що кохають одне одного. Якби вони по-справжньому кохали одне одного, то ставилися б одне до одного із більшою повагою, більше підтримували одне одного і розуміли, що є час для інтимних стосунків. Як на мене, статеві стосунки до шлюбу показують, що ви не будете підтримувати одне одного настільки, як сподіваєтеся. Оскільки ви не можете допомагати одне одному жити за своїми нормами зараз, то як же ви будете підтримувати одне одного потім?

Кайлі: Люди, які не вірять в Бога, вважають, що Біблія і закон цнотливості застаріли. У школі в мене були друзі, які, переважно були атеїстами або агностиками, а одна подруга не вірила по-справжньому в учення своєї релігії. Вона просто жила як хотіла, так, як, на її думку, було правильним. Інтимні стосунки, з її точки зору, були способом отримання задоволення, а все, що обмежувало б це задоволення, є небажаним.

Мабуть, моя подруга була дуже здивована, що я вірю в Біблію і Божі заповіді, але я намагалася допомогти їй зрозуміти, що для мене заповіді не є обмеженням. Я живу за ними тому, що вони роблять мене щасливішою. Хоча ми в цьому не погоджуємося, вона поважає мене і ми залишаємося хорошими друзями.

Ліз: Відповіді на всі ці аргументи містяться в основних принципах євангелії. Коли ви вірите, що є Бог, коли ви вірите, що є вищий план, коли ви вірите, що є відповідальність, коли ви вірите, що є людина, яка любить вас і піклується, і коли ви вірите, що маєте велику цінність, бо ви є Божою дитиною,—тоді ви з більшою ймовірністю будете цінувати себе і поважатимете своє тіло. Коли люди не знають або не вірять цим принципам, вони покладаються на інших людей чи на місця, щоб дізнатися, чого варті.

Вплив або приклад яких людей допоміг вам взяти зобов’язання жити за законом цнотливості?

Гіп: Я жив у одній кімнаті з хлопцем, який заручився. Якось ми розмовляли про його майбутній шлюб, і хтось запитав: “Як ви думаєте, які зобов’язання допоможуть вам обом залишатися сильними?” Його відповідь була такою: “Недотримання закону цнотливості може зруйнувати наші стосунки. Тож ми вирішили, що не будемо робити нічого такого, що нам незручно було б зробити перед єпископом чи нашими батьками”. Я й досі під враженням від цих слів.

Джонатан: Зараз, коли я вже дорослий, мені легше дослухатися до пророків і думати про те, що кажуть провідники Церкви. Однак до цього, я думаю, велика відповідальність покладається на наших батьків і сім’ї. Церква може надати інформацію і багато чудових матеріалів, але приклад моєї сім’ї дійсно допоміг мені зрозуміти, що євангелія є чимось хорошим і вона робить нас щасливими.

Ліз: Коли я зростала, до найближчого члена Церкви мого віку треба було їхати півтори години. Тож у школі не було інших членів Церкви. Але що я дійсно ціную, це те, що хоча я була одна, мої провідники завжди приїздили на спільний захід; вони завжди приходили на семінарію; вони завжди проводили для мене урок—кожнісінький раз. Вони ніколи не казали: “О, у нас лише одна учениця, тому не будемо сьогодні проводити урок”. Я впевнена, що багато чого засвоїла, але що я дійсно запам’ятала—це те, що мої провідники були послідовними. І завдяки їм я мала можливість відчувати Духа.

Думаю, що ми ніколи повною мірою не можемо оцінити дар Святого Духа. Хоча у мене були батьки, і сім’я, і провідники, та коли я приходила до школи, я була сама. Однак Дух був зі мною. Тому все, що утримує Дух у житті людини, буде чудовим впливом, який допоможе людині дотримуватися закону цнотливості.

Ліззі: Серед усього, що справило на мене найсильніший вплив,—це здобуття особистого свідчення. Якщо ви не тримаєтеся міцно за євангелію, то дійсно можете легко зійти на інший шлях. Але якщо ви з самого початку зробите все можливе, аби міцно стояти на євангельському вченні, все інше стане на свої місця.

Гіп: Якщо ви хочете бути фізично сильними, то займаєтеся вправами, а якщо ви займаєтеся, то будете мати результат. Якщо ми прикладемо це до духовного розвитку, то нам треба займатися духовно. Є багато всього, що нам треба робити для духовного розвитку, наприклад: читати Писання і робити все необхідне, щоб мати Духа. Ми також маємо встановити праведні цілі й працювати над ними. Але щоб досягнути цих цілей, ми не можемо покладатися лише на себе. Нам потрібно мати поруч Господа. Від Нього ми отримуємо силу й Дух, щоб подолати наші труднощі. Тоді ми зможемо виконувати пораду Президента Томаса С. Монсона:

“Не дозволяйте пристрастям розбити ваші мрії. Опирайтеся спокусі.

Пам’ятайте слова з Книги Мормона: “Злочестивість ніколи не була щастям”4.

Посилання

  1. “Сім’я: Проголошення світові”, Ліягона, лист. 2010, с. 129.

  2. Див. Jeffrey R. Holland, “Of Souls, Symbols, and Sacraments,” in Brigham Young University 1987–88 Devotional and Fireside Speeches (1988), 77–79.

  3. “Коли ми грішимо, чисту любов проганяють через одні двері, в той час як через інші двері прослизає хтивість. Замість любові з’являється жадання плоті й неконтрольована пристрасть. Тоді вважається прийнятним вчення, яке виправдовує недозволені статеві стосунки і яке диявол так прагне поширити (Teachings of Spencer W. Kimball, ed. Edward L. Kimball [1982], 279).

  4. Томас С. Монсон, “Будь взірцем”, Ліягона, трав. 2005, с. 113.

Фотографії Крейга Дімонда