Наші домівки, наші сім’ї
Не в тональності, але вірно
Мій тато наспівував якусь мелодію так, як співав лише він—і не тенором, і не басом, але поєднанням одного з іншим. І хоча батько не відрізняв ноти “до” від “ля-бемоль”, однак співав гучно і впевнено.
Я ніколи не соромилася того, як співає мій батько, однак пам’ятаю, як мене радувала і в той же час дивувала його радісна какофонія. Невже він не розумів, що його слухають інші люди?
Мій тато любив гімни євангелії, і він не допускав, щоб відсутність таланту заважала йому поклонятися Богові за допомогою музики. Він співав з радістю, ентузіазмом і почуттям. Мені подобалося, як він співав такий гімн, як “Дух Божий”,—з усією енергією і переконанням, а за кілька хвилин він співав причасний гімн—з усією ніжністю і благоговінням.
Одного разу пообідньої пори тато дав мені чудовий урок за допомогою гімну. Я грала на піаніно, як це часто бувало, щоб зняти напругу після шкільного дня. Батько завжди намагався скористатися часом, коли ми з ним залишалися наодинці, тож підійшов до мене. Все було як завжди: він гортав книгу гімнів, знаходив гімн, а потім просив мене грати, поки він співатиме.
У той день батько взяв збірник і відкрив його на одному з гімнів.
“Чудова пісня, одна з моїх улюблених”,—сказав він, поставивши збірник на піаніно. Це був гімн “Той бідолашний чоловік”. Батько сказав мені, що то був улюблений гімн пророка Джозефа Сміта і що Джозеф попросив Джона Тейлора заспівати цю пісню в Картеджі незадовго до того, як Джозефа і Гайрума було вбито.
Потім батько заспівав усі сім куплетів, а я йому акомпанувала. У ту мить сталися дві визначні події. По-перше, батько проспівав усю пісню, і не схибив у жодній ноті. Його “ля-бемолі” були дійсно “ля-бемолями”! Голос батька звучав без пафосу і просто. Мені він здавався прекрасним. Друге, що вразило мене, було менш дивовижним, однак більш важливим. Коли батько співав, я знала, що він любить Джозефа Сміта і має свідчення про його пророче покликання. Дух свідчив мені, що Джозеф Сміт був пророком.
Кілька років тому батько пішов з життя, і я часто згадую про той день і вплив, який він на мене справив. Важлива складова мого свідчення про євангелію міцно стоїть на своєму місці завдяки батькові, який “не вмів співати”, однак вирішив співати від усього серця.
Ілюстровано Даян Гайден