Урок від Учителя

Старійшина Мервін Дж. Ештон (1915–1994)

З Кворуму Дванадцятьох Апостолів

Марвіна Дж. Ештона було висвячено в апостоли 2 грудня 1971 року. Нижче подана стаття є уривком з його виступу на духовному вечорі в Університеті Бригама Янга 5 червня 1988 року.

Зображення

Старійшина Марвін Дж. Ештон

Скільки себе пам’ятаю, я відчував особливу любов до Ісуса Христа. Мене навчали, що Він є Сином живого Бога. Мене навчали, що Він—мій друг, учитель і моя сила. Упродовж минулих років, коли покликання, відповідальність і честь складати особливе свідчення про Нього стали частиною мого життя, я намагаюся навчатися на прикладі Його життя і Його шляхів. Він дійсно Взірцевий Учитель. Я знаходжу силу, провід і приклад, часто звертаючись до восьмого розділу Євангелії від Івана, що допомагає мені у виконанні роботи й обов’язків. Якщо ви не проти, давайте проглянемо кілька віршів, що допоможуть нам зміцнити своє життя і наші стосунки з Ісусом. Ці рядки і слова допомагають мені краще розуміти Його і вселяють бажання робити так, як Він, і бути таким, як Він. …

[Книжники і фарисеї] привели до Нього жінку, пійману на перелюбі. Ці недобрі люди … намагалися обхитрити Його. Вони посадили її посередині як доказ, як грішницю, як нечисту людину. Він не втік від неї. … Її впіймали на перелюбі—на гарячому. Не було жодних сумнівів у її провині. Вони створили для Нього, як здавалося, неможливу ситуацію: за законом Мойсея її потрібно було забити камінням. “А Ти що говориш?” [Іван 8:5],—запитали вони, спокушуючи Його, намагаючись упіймати в пастку, створити безвихідну ситуацію.

Що б Він не сказав, його могли звинуватити в гріху, в помилковому рішенні. Вони спокушали Його, щоб перевірити, чи вистачить Йому терпіння і чи не забуде Він, Ким є. Вкаменувати її буде жорстоко, а просто відпустити—неправильно. … Він схилився і щось писав на землі, ніби не чув їх (таким чином привертаючи їхню увагу і готуючи всіх, хто почує Його голос, до навчання). … І хоча було тихо, вони продовжували запитувати. Я навіть чую ці зловмисні запитання: “Ану ж, скажи що-небудь. Попався. Боїшся відповідати?” Однак Ісус знав, що Йому робити.

Він піднявся у смиренній і лагідній величі й сказав ці наймогутніші слова: “Хто з вас без гріха,—нехай перший на неї той каменем кине!” [Іван 8:7]. Досконала відповідь досконалої особи.

Сьогодні нам слід згадувати про це знову і знову під час виконання своїх обов’язків, покликань і в будь-якій ситуації. У своєму спілкуванні з людьми нам слід дати можливість тому, хто без гріха, першим критикувати, знаходити помилки чи принижувати. … Схилившись, Він писав на землі. Вони чули, що Він сказав. Вони відчули вплив Його мовчазного духа, поки Він нічого не казав. Під впливом докорів сумління вони самі пішли звідти, їх ніхто не проганяв. Вони пішли один за одним не для того, щоб знайти каміння, але для того, щоб лікувати свої духовні рани.

Він залишився наодинці з жінкою. Я радий, що про це сказано. Дехто з нас схильний до того, щоб уникати тих, хто згрішив. … Він сказав: “Де ж ті, жінко, що тебе оскаржали? Чи ніхто тебе не засудив?” [Іван 8:10]. … Ісус Христос приділив час, щоб поставити запитання і вислухати. О, якби ми так частіше робили! Наші відповіді були б такими простими, настільки кращими.

Жінка, схоплена на перелюбі, відповіла на запитання Господа стосовно її звинувачувачів такими словами: “Ніхто, Господи”. І потім пролунали ці надзвичайні слова: “Іди собі, але більше не гріши!” [Іван 8:11]. Учитель навчав того дня і так само навчає у цю мить. Його величне послання є таким: засуджуйте гріх, однак любіть грішника. Я сподіваюся, що це надасть нам сил і впевненості та наблизить до Спасителя, Ісуса Христа. Ісус не виправдовував перелюб. Але замість вислуховування менторських нотацій та жінка відчула Його любов. Як їй, так і її звинувачувачам необхідно було отримати урок любові. Та ситуація вимагала милосердя і співчуття. Як чудово знати, що Ісус вірив у те, що людина є важливішою за всі її гріхи. Тож і не дивно, що Його називали “Добрим Пастирем”. Він любив усіх Своїх овець навіть тоді, коли вони збивалися з пуття, були безпорадними, замерзали чи губилися.

У кінці цього повчального моменту, цього уроку любові і співчуття є важливий вірш.

“І знову Ісус промовляє до них, кажучи: “Я Світло для світу. Хто йде вслід за Мною, не буде ходити у темряві той, але матиме світло життя” (Іван 8:12).

Ідімо ж за Його світлом. Звертаймося часто до цих кількох слів. Я свідчу, що їх було збережено заради блага кожного з нас.