2010–2019
План щастя

План щастя

Мета усієї діяльності Церкви—це досягти того, щоб чоловік і жінка зі своїми дітьми були щасливі вдома і запечатані на всю вічність.

Багато років тому, після Другої світової війни, я навчався в коледжі. Там я зустрів Донну Сміт. Десь у той час я прочитав, що дві невід’ємні складові успішного шлюбу—це печиво і поцілунок. Я вважав, що то був досить хороший баланс.

Зранку я ходив до коледжу, а потім повертався до Бригам-Сіті, щоб після обіду попрацювати в автомайстерні мого батька. Останнім з ранкових класів Донни була економіка домогосподарства. Перед тим, як іти, я заходив до її класу. На дверях було напівпрозоре скло, але якщо я ставав близько до цього скла, вона могла бачити мій силует. Вона тихенько виходила, щоб винести мені печиво і поцілувати. Решта—вже історія. Ми побралися у Логанському храмі і це стало початком чудової пригоди нашого життя.

Роками я часто навчав важливому принципу: мета усієї діяльності Церкви—це досягти того, щоб чоловік і жінка зі своїми дітьми були щасливі вдома і запечатані разом на час і на всю вічність.

Спочатку:

“Тож зійшли Боги, щоб організувати людину за Своїм власним образом, за образом Богів сформувати її, чоловіком та жінкою сформувати їх.

І Боги сказали: Ми благословимо їх. І Боги сказали: Ми зробимо так, щоб вони були плідними, і розмножувалися, і наповнювали землю, і підпорядковували її” (Авраам 4:27–28).

І так почався цикл людського життя на цій землі, коли “пізнав Адам жінку свою, і вона породила йому синів і дочок, і вони почали плодитися й наповнювати землю.

І … сини й дочки Адама почали розділятися по двоє на цій землі, … і вони також народжували синів і дочок” (Мойсей 5:2–3).

Заповідь розмножуватися і наповнювати землю ніколи не відмінялася. Вона є суттєво важливою для плану викуплення і є джерелом людського щастя. Через праведне використання цієї сили, ми можемо наблизитися до нашого Батька на Небесах і відчути повноту радості, навіть божественність. Сила породження не випадкова складова плану; це план щастя; це ключ до щастя.

Людське бажання паруватися є постійним і дуже сильним. Наше щастя у смертному житті, наші радість і піднесення залежать від того, як ми відреагуємо на ці постійні, фізичні бажання. Коли сила породження дозріває на початку розквіту змужнілості та жіночності, у природній спосіб з’являються дуже особисті почуття, і це відрізняється від будь-якого іншого фізичного досвіду.

В ідеалі, парування починається з романтичних стосунків. Хоча традиції можуть відрізнятися, ці стосунки розквітають з усіма, описаними в книжках, почуттями захоплення, очікування, іноді навіть відмови. Там і місяць, і троянди, і любовні листи, і пісні про любов, і вірші, і рука в руці та інші вияви почуттів між молодим чоловіком і молодою жінкою. Навколо пари зникає світ, і вони відчувають радість.

І якщо ви гадаєте, що розквіт захоплюючої юної романтичної любові є вершиною і втіленням усіх можливостей, які надає джерело життя, ви ще не бачили відданості та комфорту тривалої любові у шлюбі. Одружені пари випробовуються спокусами, непорозуміннями, фінансовими проблемами, сімейними кризами та хворобами, й увесь цей час любов міцніє. Зріла любов дає блаженство, якого навіть уявити не можуть молодята.

Справжня любов вимагає стриманості, щоб до шлюбу не відбувалося того взаємного вияву почуттів, який дає волю священним силам цього джерела життя. Це означає, що слід уникати ситуацій, в яких вами почне керувати фізичне бажання. Чиста любов вимагає, щоб лише після клятви вічної вірності, легальної та законної церемонії, а в ідеалі—після обряду запечатування у храмі, ці сили породження були використані під наглядом Бога для повного вияву любові. Це має відбуватися лише і тільки з тим єдиним, чи тією єдиною, хто є вашим напарником навіки.

Коли ми входимо у цей процес гідно, він поєднує найчудовіші та найпіднесеніші фізичні, емоційні й духовні почуття, пов’язані зі словом любов. Ця частина життя немає нічого рівного собі, нічого подібного у всьому людському досвіді. Вона, за умови укладання завітів та їх дотримання, буде тривати вічно “бо в ньому висвячують на отримання ключів святого священства, щоб ви могли мати шану й славу” (УЗ 124:34), “слав[у], яка буде повнотою і продовженням сімені на віки вічні” (УЗ 132:19).

Але романтична любов є недовершеною; це прелюдія. Любов підживлюється появою дітей, які приходять з джерела життя, що довірено парам у шлюбі. Зачаття відбувається у шлюбному поєднанні чоловіка і дружини. Малесеньке тільце починає формуватися за дуже складною, дивовижною схемою. Дитина з’являється в процесі дива народження, створена за подобою її земного батька і матері. В її смертному тілі є дух, який має здатність відчувати і сприймати духовне. В тому смертному тілі цієї дитини спить сила породжувати потомство за її власною подобою.

“А дух і тіло є душею людини” (УЗ 88:15), й існують духовні та фізичні закони, які слід виконувати, якщо ми бажаємо бути щасливими. Є вічні закони, включаючи закони, які стосуються цієї сили давати життя “нескасовно встановлені в небесах до заснування цього світу, на яких ґрунтуються всі благословення” (див. УЗ 130:20). Це духовні закони, які визначають моральні норми для людства (див. Переклад Джозефа Сміта, Римлянам 7:14–15; 2 Нефій 2:5; УЗ 29:34; 134:6). Це завіти, які зв’язують, запечатують й охороняють і дають обіцяння вічних благословень.

Алма наставляв свого сина Шиблома: “Гляди, щоб ти стримував усі свої пристрасті, щоб ти сповнився любові” (Алма 38:12). Стримування допомагає скеровувати, направляти, обмежувати. Нашу пристрасть слід контролювати. Якщо використовувати її в межах закону, сила породження благословлятиме й освячуватиме (див. Учення Президентів Церкви: Джозеф Ф. Сміт [1999], с. 159).

Спокуси є завжди. Через те, що супротивник не може давати життя, він заздрить усім, хто має цю надзвичайну силу. Він і ті, хто пішли за ним, були вигнані і втратили право мати смертне тіло. “Він прагне всіх людей зробити так само нещасними, як сам” (2 Нефій 2:27). Він спокушатиме, якщо зможе, щоб принизити, зіпсувати і, якщо можливо, знищити цей дар, яким ми можемо, якщо будемо гідними, мати вічне зростання (див. УЗ 132:28–31).

Якщо ми забруднимо наші джерела життя або підведемо інших до гріха, то отримаємо покарання більш “виняткові” і які буде настільки “важко зносити” (УЗ 19:15), що всі фізичні задоволення не варті такої ціни.

Алма сказав своєму сину Коріантону: “Хіба ти не знаєш, сину мій, що це мерзота в очах Господа; так, наймерзотніший серед усіх гріхів, крім пролиття невинної крові або зречення Святого Духа?” (Алма 39:5). Ми не зможемо уникнути наслідків, якщо вчинимо гріх.

Єдиним законним, уповноваженим виявом сил породження є застосування їх між чоловіком і дружиною, чоловіком і жінкою, які перебувають у законному шлюбі. Усе інше порушує заповіді Бога. Не піддавайтеся жахливій спокусі супротивника, оскільки усі борги гріха мають бути сплачені “поки не віддаси ти й останнього шеляга” (Матвій 5:26).

Ні в чому щедрість і милість Бога не проявляється більше, ніж у покаянні.

Наші фізичні тіла, зазнавши ушкоджень, можуть відновити себе, іноді за допомогою лікаря. Однак, якщо ушкодження великі, часто може залишатися шрам, як нагадування про ушкодження.

Інша справа наші духовні тіла. Наші духи ушкоджуються, коли ми робимо помилки і грішимо. Та на відміну від наших смертних тіл, коли процес покаяння завершено, шрамів не залишається через Спокуту Ісуса Христа. Обіцяння таке: “Ось, хто покаявся у своїх гріхах, того прощено, і Я, Господь, не пам’ятаю їх більше” (УЗ 58:42).

Коли ми говоримо про шлюб і сімейне життя, обов’язково приходить думка: “А як же винятки?” Дехто народжується із обмеженнями і не може мати дітей. У деяких невинних людей шлюб руйнується через невірність їхніх подружь. Інші не одружуються і ведуть самотнє, гідне життя.

На цей час я утішу так: Бог—наш Батько! Уся любов і щедрість, які є в ідеального земного батька, помножені в Ньому, Хто є наш Батько і наш Бог, понад здатність смертного розуму усвідомити це. Його суди справедливі; Його милість—безмежна; Його сила компенсувати перевищує будь-яке земне порівняння. “Коли ми надіємося на Христа тільки в цьому житті, то ми найнещасніші від усіх людей” (1 Коринтянам 15:19).

Тепер я благоговійно використаю слово храм. Я бачу кімнату для запечатування й олтар з молодою парою, яка стоїть біля нього на колінах. Цей священний храмовий обряд—набагато більше, ніж укладання шлюбу, бо цей шлюб може бути запечатаний Святим Духом обіцяння, і Писання проголошують, що ми “успадкує[мо] престоли, царства, панування і влади, владарювання, усі висоти та глибини” (УЗ 132:19). Я бачу радість, яка очікує на тих, хто приймає цей надзвичайний дар і гідно його використовує.

Ми з сестрою Донною Сміт Пекер були пліч-о-пліч у шлюбі майже 70 років. У тому, що стосується моєї дружини, матері наших дітей, у мене немає слів. Почуття настільки глибоке і вдячність така сильна, що я майже не можу говорити. Найбільша нагорода, яку ми отримали у цьому житті і в наступному—це наші діти й наші онуки. Ближче до кінця наших смертних днів, проведених разом, я вдячний за кожний момент, коли я був поряд з нею, і за обіцяння, дане Господом, що цьому не буде кінця.

Я свідчу, що Ісус є Христос і Син живого Бога. Він очолює цю Церкву. Через Його Спокуту і силу священства, сім’ї, які ми започаткували у смертному житті, можуть бути разом у вічностях. Спокута, яка може викупити кожного з нас, не залишає шрамів. Це означає, що незалежно від того, що ми зробили, чи де ми були, чи яким чином щось сталося, якщо ми щиро покаємося, Він пообіцяв, що Він викупить. І коли Він викупив, це все владнало. Серед нас багато тих, хто пробуксовує через почуття провини, не знаючи точно, як позбавитися цих почуттів. Ви позбавляєтеся їх, прийнявши Спокуту Христа, і все те, що було сердечним болем, може перетворитися на красу, і любов, і вічність.

Я так вдячний за благословення Господа Ісуса Христа, за силу породження, за силу викуплення, за Спокуту—Спокуту, яка може змити добіла усю брудноту, незалежно від того, наскільки це все є складним, чи як довго тривало, чи скільки разів повторювалося. Спокута може зробити вас знову вільними, щоб ви рухалися вперед, у чистоті і гідності, тим шляхом, який ви обрали у житті.

Я свідчу, що Бог живе, що Ісус є Христос, що Спокута—це не щось загальне, призначене для всієї Церкви. Спокута—індивідуальна, і якщо є те, що непокоїть вас—щось настільки давнє, що ви ледве можете це згадати—застосуйте Спокуту. Вона це вичистить, і ви, як і Він, більше не пам’ятатимете ваших гріхів. В ім’я Ісуса Христа, амінь.