2010–2019
Малими й простими засобами
попереднє наступне

Малими й простими засобами

Простягаймо ж руки до інших з вірою і любов’ю.

Мої улюблені брати і сестри, кілька тижнів тому я відвідав Центр підготовки місіонерів у Мехіко, щоб поділитися посланням з місіонерами. Ми з дружиною спеціально прибули на кілька годин раніше. Споглядаючи красиві сади і доглянуті вулиці ЦПМ, ми не могли не помітити щастя, яке випромінювали обличчя сотень молодих старійшин і сестер, кожен зосереджувався на опануванні нових мов і осягненні того, як краще відчути цінність свого призначення як місіонера.

Зупинившись, щоб повністю розгледіти це чудове видовище, я розмірковував над словами Алми, коли він наказав своєму синові, Геламану, вести літопис свого народу, як частину записів, які йому було довірено, і зберігати священними ці літописи, щоб вони колись дійшли до всіх народів, колін, язиків і людей.

Алма тоді сказав йому:

“Отже, ти можеш вважати, що це є моє безглуздя; але знай, я кажу тобі, що через мале і просте відбувається велике; і незначні засоби у багатьох випадках примушують мовчати мудрих.

І Господь Бог працює через засоби, щоб досягти Своєї великої і вічної цілі; і дуже незначними засобами Господь примушує мовчати мудрих і досягає спасіння багатьох душ” (Алма 37:6–7).

Своєю наївністю і молодістю наші місіонери показують приклад Господнього шляху—що ті, хто є смиренними, можуть “запрошувати людей прийти до Христа, допомагаючи їм прийняти відновлену євангелію через віру в Ісуса Христа і Його Спокуту, покаяння, хрищення, прийняття дару Святого Духа і терпіння до кінця” (“Проповідуйте Мою євангелію: путівник для місіонерського служіння [2004], с. 1).

Як члени Церкви, ми в змозі, завдяки нашим власним малим і простим засобам, “перекона[ти] … багатьох у помилковості їхніх шляхів” і допомогти привести “їх до пізнання їхнього Бога аж до спасіння їхніх душ” (Алма 37:8).

Одного разу я супроводжував президента колу і єпископа з візитом до малоактивного члена Церкви. В дуже простий спосіб ми навчали його про благословення Суботи. Ми висловили йому нашу щиру любов. Він відповів: “Все, що мені було потрібно—щоб хтось прийшов і обійняв мене (іспанською обійняти—abrazo)”. Я одразу ж встав і обійняв його. Наступного дня була неділя. Цей самий брат прийшов на причасні збори з усією своєю сім’єю.

Під час візитного вчителювання, Марта, член нашого приходу, сказала моїй дружині та її супутниці, щоб вони більше ніколи не приходили до неї. Вона вирішила припинити ходити до Церкви. Одна з візитних вчительок попросила Марту в цей останній раз заспівати разом гімн, і вона погодилася. Під час співу сталося щось особливе. Мало-помалу, Дух почав заповнювати кімнату. Кожна з них відчувала Його. Серце Марти почало пом’якшуватися. З очима, повними сліз, вона поділилася зі своїми візитними вчительками почуттями свого серця. У той момент вона зрозуміла, що вона знала про істинність євангелії. Потім вона подякувала своїм візитним вчителькам та запросила їх приходити до неї. З того дня вона приймала їх з радістю.

Марта почала ходити до Церкви зі своєю маленькою донькою. Протягом багатьох років вони регулярно відвідували Церкву, а Марта ніколи не втрачала надії, що її чоловік зрештою приєднається до них. Нарешті настав той день, коли Господь торкнувся його серця, і він почав відвідувати Церкву з ними, а незабаром після цього це почала робити ще одна їхня дочка. Ця родина почала відчувати справжню радість, яка приходить від наявності благословень євангелії в їхній домівці. З тих пір Марта вірно служила президентом Товариства допомоги нашого приходу, а її чоловік добре виконував служіння в кількох покликаннях в колі. Все це почалося з гімну—чогось малого і простого, що зворушило серце Марти.

Нааман був начальником війська сирійського царя, вельмиповажною людиною, великим перед своїм паном; але він також був прокажений (див. 2 Царів 5:1). Після того, як йому не вдалося отримати ліки від своєї прокази у Ізраїлевого царя, Нааман пішов до будинку Єлисея, пророка. Єлисей послав до нього посла, кажучи:

“Іди і вимиєшся сім раз у Йордані, і вигоїться тіло твоє тобі,—й очистишся.

І розгнівався Нааман, і пішов і сказав: Ось я подумав був: він вийде до мене, і стане, і закличе Ім’я Господа, Бога свого, і покладе свою руку на те місце, і вилікує прокаженого. …

І підійшли його [слуги], і говорили до нього, і сказали: Батьку мій, коли б велику річ говорив тобі той пророк, чи ж ти не зробив би? А що ж, коли він сказав тобі тільки: Умийся—і будеш чистий!

І зійшов він, і занурився в Йордані сім раз, за словом Божого чоловіка. І сталося тіло його, як тіло малого хлопця,—і став він чистий!” (2 Царів 5:10–11, 13–14).

Наш пророк, Президент Томас С. Монсон, запросив нас всіх йти вперед і рятувати наших братів і сестер. Він сказав: “Світу потрібна ваша допомога. Є ноги, що треба зміцнити, руки, що треба міцно тримати, розуми, що треба заохочувати, серця, що треба надихати; і душі, що треба спасати. Благословення вічності очікують на вас”. (“До спасіння”, Ліягона, лип. 2001, с. 57).

Я свідчу, що багато з тих людей, хто потребує нашої допомоги, чекає на нас. Вони готові прийняти своїх доблесних братів і сестер, які простягнуть їм руку і спасуть їх завдяки малим і простим засобам. Я особисто провів багато годин, відвідуючи малоактивних членів Церкви, чиї серця вже були пом’якшені Господом, і хто тепер готовий отримувати наші свідчення і наші щирі вираження любові. Коли ми простягуємо руку їм і запрошуємо їх, вони, не вагаючись, повернуться до Церкви.

Простягаймо ж руки до інших з вірою і любов’ю. Пам’ятаймо обіцяння Господа:

“І якщо буде так, що вам доведеться трудитися всі ваші дні, сповіщаючи покаяння цьому народові, і ви приведете тільки одну душу до Мене, якою великою буде ваша радість з нею в царстві Мого Батька!

І ось, якщо ваша радість буде великою з однією душею, яку ви привели до Мене в царство Мого Батька, якою великою буде ваша радість, якщо ви приведете багато душ до Мене!” (УЗ 18:15–16).

Я складаю своє свідчення про любов Господа до всіх Його дітей. Я знаю, що Він живе і що Він наш Викупитель. В ім’я Ісуса Христа, амінь.