1 Ось я, Мороній, завершую літопис мого батька, Мормона. Ось, я маю тільки дещо написати, те, що мені було наказано моїм батьком.

2 І ось, сталося, що після великої і страшної битви під Куморою, ось, Нефійців, які втекли у країну, що на півдні, переслідували Ламанійці, доки їх усіх не було знищено.

3 І мого батька також було вбито ними, і тільки я єдиний залишився, щоб записати сумну історію знищення мого народу. Але бачите, вони загинули, і я виконую заповідь мого батька. І чи вбʼють мене, я не знаю.

4 Отже, я напишу і сховаю літописи в землі; а куди я піду, не має значення.

5 Знайте, мій батько написав цей літопис, і він написав про намір для цього. І знайте, я б теж написав, якби було місце на пластинах, але його немає; і руди в мене немає, бо я один. Мого батька вбито в битві і всіх моїх родичів, і я не маю ані друзів, ані куди йти; і скільки ще Господь дозволить мені жити, я не знаю.

6 Отже, чотириста років пройшло від пришестя нашого Господа і Спасителя.

7 І ось, Ламанійці переслідували мій народ, Нефійців, від міста до міста, і з місця до місця, аж доки їх уже більше не стало; і великим було їхнє падіння; так, великим і дивовижним є знищення мого народу, Нефійців.

8 І дивіться, рукою Господа зроблено це. І дивіться ще, Ламанійці у стані війни один з одним; і все лице цієї землі є одним безперервним кругом убивства і кровопролиття; і ніхто не знає, коли кінець війні.

9 А тепер ось, я більше нічого не скажу про них, бо нікого немає, крім Ламанійців і розбійників, які ще існують на лиці землі.

10 І немає нікого, хто знав би істинного Бога, крім учнів Ісуса, які залишалися на землі, доки злочестивість людей не стала такою великою, що Господь не дозволив їм залишатися з людьми; і чи є вони на лиці землі, жодний чоловік не знає.

11 Але знайте, мій батько і я бачили їх, і вони священнослужили нам.

12 І той, хто отримає цей літопис і не буде зневажати його через недосконалості, які є в ньому, той дізнається про ще величніше, ніж це. Ось, я—Мороній; і якби то було можливо, я б зробив усе відомим для вас.

13 Ось, я закінчую розповідати про цей народ. Я—син Мормона, а мій батько був нащадком Нефія.

14 І я той, хто ховає цей літопис під захист Господа; пластини ці не мають цінності через заповідь Господа. Бо Він істинно каже, що ніхто не матиме їх, щоб отримати користь; але літопис на них—великої цінності; і той, хто виведе його до світла, того Господь благословить.

15 Бо ніхто не може мати силу вивести його до світла, якщо це не дано йому Богом; бо Бог хоче, щоб це було зроблено з оком, єдиноспрямованим до Його слави, тобто благополуччя давнього і надовго розсіяного завітного народу Господа.

16 І благословенним буде той, хто виведе його до світла; бо його буде виведено з темряви до світла згідно зі словом Бога; так, його буде виведено з землі, і він сяятиме з темряви і люди пізнають його; і буде це зроблено силою Бога.

17 І якщо будуть помилки, так то будуть помилки людини. Але ось, ми не знаємо ніякої помилки; проте Бог знає все; отже, той, хто засуджує, нехай той усвідомлює, щоб не опинитися йому у небезпеці пекельного вогню.

18 І той, хто каже: Покажіть мені, інакше вас буде побито,—нехай він остерігається, щоб не вимагати того, що заборонено Господом.

19 Бо ось, того, хто судить необачно, буде суджено необачно теж; бо відповідною його роботі буде й платня; отже, того, хто бʼє, буде побито теж Господом.

20 Слухайте, що писання каже—людина не повинна бити, а також не повинна судити; бо суд є Мій, каже Господь, і помста Моя теж, і Я відплачу.

21 А той, хто дихатиме гнівом і боротиметься проти діянь Господа і проти завітного народу Господа, який є домом Ізраїля, і скаже: Ми знищимо діяння Господа, і Господь не памʼятатиме Свого завіту, який Він склав з домом Ізраїля,—той у небезпеці бути порубаним і кинутим у вогонь;

22 Бо вічні наміри Господа будуть собі розгортатися далі, доки всі Його обіцяння не буде виконано.

23 Вивчайте пророцтва Ісаї. Ось, я не можу записати їх. Так, ось я кажу вам, що ті святі, які померли переді мною, які володіли цією землею, будуть волати, авжеж, навіть з праху волатимуть вони до Господа; і як Господь живий, Він памʼятатиме завіт, який Він склав з ними.

24 І Він знає їхні молитви, що були вони заради їхніх братів. І Він знає їхню віру, бо в Його імʼя вони могли гори пересувати; і в Його імʼя могли вони наказати землі здригнутися; і силою Його слова вони наказали вʼязницям завалитися на землю; так, навіть вогненна піч не могла зашкодити їм, ані дикі звірі, ані отруйні змії, завдяки силі Його слова.

25 І ось, їхні молитви були також заради того, кому Господь дозволить донести ці речі.

26 І ніхто не може сказати, що вони не зʼявляться, бо вони напевно зʼявляться, бо Господь сказав це; бо з землі їх буде явлено рукою Господа, і ніхто не зможе зупинити цього; і це станеться в той день, коли будуть говорити, що чудеса більше не відбуваються; і це станеться так, нібито хтось говоритиме з мертвих.

27 І це станеться в той день, коли кров святих волатиме до Господа через таємні змови і діяння темряви.

28 Так, це станеться в той день, коли силу Бога будуть заперечувати, і церкви будуть осквернені і піднесені в гордовитості своїх сердець; так, саме в той день, коли провідники церков і вчителі підноситимуться в гордовитості своїх сердець, аж до того, що зазіхатимуть на тих, хто належить до їхніх церков.

29 Так, це станеться в той день, коли буде почуто про пожежі, і бурі, і тумани з диму в чужих землях;

30 І буде також почуто про війни, чутки воєнні і землетруси в різних місцях.

31 Так, це станеться в той день, коли будуть великі осквернення на лиці землі; будуть убивства, і розбій, і брехня, і обмани, і розпуста, і всілякі мерзоти; коли буде багато таких, які скажуть: Роби це або роби те—немає значення, бо Господь захистить таких в останній день. Але горе таким, бо вони перебувають у жовчі гіркоти і в путах беззаконня.

32 Так, це станеться в той день, коли буде збудовано церкви, які говоритимуть: Приходьте до мене, і за ваші гроші вам буде прощено ваші гріхи.

33 О ви, злочестиві, і вперті, і твердошиї люди, чому ви понабудовували церков для себе, щоб отримувати користь? Чому ви видозмінили священне слово Бога, щоб принести прокляття на свої душі? Ось, дивіться ви на одкровення Бога; бо ось, час настає в той день, коли все це має здійснитися.

34 Ось, Господь показав мені великі і дивовижні речі стосовно того, що має невдовзі відбутися, в той день, коли ці речі прийдуть до вас.

35 Ось, я звертаюся до вас, нібито ви присутні тут, і все ж вас немає. Але знайте, Ісус Христос показав мені вас, і я знаю ваші діла.

36 І я знаю, що ви проходите в гордовитості ваших сердець; і немає нікого, крім тільки декількох, хто б не підносився у гордовитості своїх сердець, аж до того, що носить дуже красивий одяг, аж до заздрощів, і розбрату, і злоби, і утисків, і всіляких беззаконь; і ваші церкви, так, дійсно, кожна з них, стали забрудненими через гордовитість ваших сердець.

37 Бо знайте, ви таки любите гроші, і своє майно, і свій красивий одяг, і прикраси своїх церков більше, ніж ви любите бідних і нужденних, хворих і стражденних.

38 О ви, бруднота, ви, лицеміри, ви, вчителі, які продають себе за те, що розʼїдає, чому ви забруднили святу церкву Бога? Чому вам соромно взяти на себе імʼя Христа? Чому ви не думаєте, що набагато цінніше нескінченне щастя, ніж нещастя, яке ніколи не вмирає,—через вихваляння світу?

39 Чому ви прикрашаєте себе тим, що не має життя, і все ж дозволяєте голодним, і нужденним, і роздягненим, і хворим, і стражденним проходити повз вас, і не помічаєте їх?

40 Так, чому ви будуєте ваші таємні мерзоти, щоб отримати користь, і робите так, щоб вдови тужили перед Господом, а також сироти тужили перед Господом, а також кров їхніх батьків і їхніх чоловіків волала до Господа з землі про помсту на ваші голови?

41 Отже, меч помсти висить над вами; і час невдовзі настане, коли Він помститься вам за кров святих, бо Він не може більше слухати їхні волання.