Писання
Мормон 4
попереднє наступне

Розділ 4

Війна і різанина продовжуються—Злочестиві карають злочестивих—Панує ще більша злочестивість, ніж будь-коли до того в усьому Ізраїлі—Жінок і дітей приносять у жертву ідолам—Ламанійці починають змітати Нефійців поперед себе. Близько 363–375 рр. від р.х.

1 І ось сталося, що в триста і шістдесят і третьому році Нефійці прийшли зі своїм військом битися проти Ламанійців, з землі Спустошення.

2 І сталося, що військо Нефійців було відкинуто назад знову до землі Спустошення. І поки вони ще були втомлені, свіже військо Ламанійців напало на них; і була між ними тяжка битва, так що Ламанійці заволоділи містом Спустошення, і вбили багатьох Нефійців, і взяли багатьох полонених.

3 А решта втекла і приєдналася до жителів міста Теанкум. Тож місто Теанкум лежало в границях поблизу морського узбережжя; і було воно також поблизу міста Спустошення.

4 І саме ачерез те, що військо Нефійців пішло на Ламанійців, їх почали знищувати; бо якби не це, Ламанійці ніколи не мали б влади над ними.

5 Але, знайте, вироки Бога настигнуть злочестивих; і саме з допомогою злочестивих апокарано злочестивих; бо саме злочестиві підбурюють серця дітей людських на кровопролиття.

6 І сталося, що Ламанійці зробили приготування, щоб виступити проти міста Теанкум.

7 І сталося, у триста і шістдесят і четвертому році Ламанійці виступили проти міста Теанкум, щоб заволодіти містом Теанкум також.

8 І сталося, що їх було відкинуто і вигнано назад Нефійцями. А коли Нефійці побачили, що вони вигнали Ламанійців, вони знову почали вихвалятися своєю власною силою; і вони виступили вперед у своїй власній силі, і заволоділи знову містом Спустошення.

9 І ось усе це відбулося, і були тисячі вбитих з обох сторін, і Нефійців, і Ламанійців.

10 І сталося, що триста і шістдесят і шостий рік пройшов, і Ламанійці знову прийшли до Нефійців битися; а Нефійці все ще не покаялися в тому злі, яке вони вчинили, але вперто стояли на своїй злочестивості постійно.

11 І язиком неможливо зобразити, або людина не зможе записати досконале зображення жахливої картини крові і різанини, яка була серед людей, і серед Нефійців, і серед Ламанійців; і кожне серце закамʼяніло, так що вони втішалися пролиттям крові постійно.

12 І ніколи не було такої великої азлочестивості серед усіх дітей Легія, ані навіть серед усього дому Ізраїля, згідно зі словами Господа, як було серед цього народу.

13 І сталося, що Ламанійці заволоділи містом Спустошення, і це сталося через те, що їхнє ачисло перевищувало число Нефійців.

14 І вони також вирушили вперед проти міста Теанкум, і вигнали жителів звідти, і взяли багато полонених, жінок і дітей, і принесли їх у жертву своїм абогам-ідолам.

15 І сталося, що в триста і шістдесят і сьомому році, оскільки Нефійці були розгнівані через те, що Ламанійці принесли в жертву їхніх жінок і їхніх дітей, вони виступили проти Ламанійців у надзвичайно великому гніві, так що вони розбили Ламанійців і вигнали їх зі своїх земель.

16 І Ламанійці не виступали проти Нефійців аж до триста і сімдесят і пʼятого року.

17 І в цьому році вони вийшли проти Нефійців з усіма своїми силами; і їх не можна було перечислити через величезність їхнього числа.

18 І аз тих пір Нефійці не здобували переваги над Ламанійцями, але їх самих було зметено, як росу сонцем.

19 І сталося, що Ламанійці виступили проти міста Спустошення; і була надзвичайно тяжка битва, що відбулася на землі Спустошення, в якій вони перемогли Нефійців.

20 І знову вони втекли від них, і вони прийшли в місто Боаз; і там вони протистояли Ламанійцям з надзвичайною сміливістю, так що Ламанійці не перемогли їх, доки не прийшли знову вдруге.

21 І коли вони прийшли вдруге, Нефійців було вигнано і забито надзвичайно великим убивством; їхніх жінок і їхніх дітей було знову принесено в жертву ідолам.

22 І сталося, що Нефійці знову втекли від них, забравши всіх жителів з собою, і в містах, і в селах.

23 І ось, я, Мормон, побачивши, що Ламанійці от-от заволодіють землею, отже, я пішов до пагорба аШим і взяв усі літописи, які Аммарон сховав під захист Господа.