1 І сталося, що брат Яреда (тож число суден, які було підготовлено, було вісім), пішов на гору, яку вони називали горою Шелем через її надзвичайну висоту, і виплавив з каменю шістнадцять маленьких камінців; і були вони білі і ясні, точно як прозоре скло; і він поніс їх у своїх руках на вершину гори і заволав знову до Господа, кажучи:

2 О Господи, Ти сказав, що нас має бути оточено потоками. Тож дивись, о Господи, і не сердься на Твого слугу через його слабкість перед Тобою; бо ми знаємо, що Ти святий і живеш на небесах, і ми недостойні перед Тобою; через падіння наші натури стали постійно грішними; проте, о Господи, Ти дав нам заповідь, щоб ми прикликали Тебе, щоб від Тебе ми могли отримати згідно з нашими бажаннями.

3 Дивись, о Господи, Ти покарав нас через наше беззаконня і гнав нас уперед, і всі ці багато років ми були в пустині; проте Ти був милостивим до нас. О Господи, подивись на мене з жалем і відверни Свій гнів від цього Свого народу, і не дозволяй, аби вони йшли вперед крізь цю бурхливу глибочінь у темряві; але подивись на те, що я виплавив з каменю.

4 І я знаю, о Господи, що Ти маєш усю силу і можеш робити все, що хочеш, на благо людині; отже, торкнися цих камінців, о Господи, Своїм перстом і підготуй їх так, щоб вони могли сяяти в темряві; і вони будуть сяяти нам на суднах, які ми приготували, щоб ми могли мати світло, коли будемо перетинати море.

5 Дивись, о Господи, Ти можеш зробити це. Ми знаємо, що Ти можеш показати велику силу, яка виглядає малою для розуміння людей.

6 І сталося, що коли брат Яреда промовив ці слова, ось, Господь простер Свою руку і торкнувся камінців, одного за одним, Своїм перстом. І завісу було знято з очей брата Яреда, і він побачив перст Господа; і він був як перст людини, нібито з плоті і крові; і брат Яреда впав перед Господом, бо він був приголомшений страхом.

7 І Господь побачив, що брат Яреда впав на землю; і Господь сказав йому: Вставай, чому ти впав?

8 А він каже Господеві: Я побачив перст Господа, і я злякався, щоб він не вразив мене; бо я не знав, що Господь має плоть і кров.

9 І Господь сказав йому: Через свою віру ти побачив, що Я візьму на Себе плоть і кров; і ніколи ще не проходив переді Мною чоловік з такою надзвичайною вірою, як у тебе; бо якби це не було так, ти б не зміг побачити Мій перст. Чи бачив ти більше, ніж це?

10 І він відповів: Ні; Господи, покажися мені.

11 І Господь сказав йому: Чи повіриш ти словам, які Я скажу?

12 І він відповів: Так, Господи, я знаю, що Ти кажеш істину, бо Ти є Бог істини і не можеш брехати.

13 І коли він сказав ці слова, ось, Господь показав Себе йому, і сказав: Через те що ти знаєш це, тебе викуплено від падіння; отже, тебе приведено назад до Моєї присутності; отже, Я покажуся тобі.

14 Дивись, Я є Той, Кого було підготовлено від заснування світу, щоб викупити Мій народ. Дивись, Я є Ісус Христос. Я є Батько і Син. У Мені все людство матиме життя, і матиме вічно, саме ті, хто віритиме в Моє імʼя; і вони стануть Моїми синами і Моїми дочками.

15 І ніколи Я не показував Себе людині, яку Я створив, бо ніколи людина не вірила в Мене так, як ти. Чи бачиш ти, що тебе створено за Моїм власним образом? Так, дійсно, всіх людей було створено на початку за Моїм власним образом.

16 Бачиш, це тіло, яке ти тепер бачиш, є тіло Мого духа; і людину Я створив за тілом Мого духа; і так само як Я явився тобі, будучи в дусі, явлюся Я Моєму народові в плоті.

17 І ось, як я, Мороній, сказав, я не можу записати докладну розповідь про те, що написано, отже, досить того, що я скажу, що Ісус показав Себе цьому чоловікові в дусі, саме у такий спосіб і в подобі такого самого тіла, як Він показав Себе Нефійцям.

18 І Він священнослужив йому так само, як Він священнослужив Нефійцям; і все це, щоб цей чоловік міг знати, що Він Бог, через багато великих діянь, які Господь показав йому.

19 І завдяки знанням цього чоловіка його не можна було утримати від бачення поза завісою; і він бачив перст Ісуса, через який, коли він побачив його, він упав від страху; бо він знав, що це був перст Господа; і вже не мав він віри, а він знав, не сумніваючись ні в чому.

20 Тому що він мав таке досконале знання про Бога, його не можна було тримати поза завісою; отже, він бачив Ісуса; і Він священнослужив йому.

21 І сталося, що Господь сказав братові Яреда: Ось, ти не допустиш, щоб те, що ти бачив і чув, пішло в світ, доки не настане час, коли Я прославлю Своє імʼя у плоті; тому ти зберігай як скарб те, що ти бачив і чув, і не показуй це нікому з людей.

22 І дивись, коли ти йтимеш до Мене, ти запишеш це і запечатаєш це, щоб ніхто не міг тлумачити це; бо ти напишеш це мовою, яку вони не зможуть прочитати.

23 І дивись, ці два камінці Я даю тобі, і ти запечатаєш їх разом з тим, що ти напишеш.

24 Бо знай, мову, якою ти писатимеш, Я змішав; отже, Я зроблю так у Свій належний час, щоб ці камінці збільшували для очей людських те, що ти напишеш.

25 І коли Господь промовив ці слова, Він показав братові Яреда всіх жителів землі, які були, і також усіх, які будуть; і Він не усував їх з його поля зору, аж до кінців землі.

26 Бо Він сказав йому в ті часи, що були до того, що якщо він повірить у Нього, то Він покаже йому все—це буде показано йому; отже, Господь ніщо не міг приховати від нього, бо він знав, що Господь міг показати йому все.

27 І Господь сказав йому: Запиши це і запечатай це; і Я покажу це у Свій належний час дітям людським.

28 І сталося, що Господь наказав йому, що він має запечатати два камені, які він отримав, і не показувати їх, доки Господь не покаже їх дітям людським.