Розділ 6
Нефійці процвітають—Виникають гордовитість, багатство і класові розбіжності—Церкву роздирають розколи—Сатана веде людей на відкрите повстання—Багато пророків закликає до покаяння, і їх убивають—Їхні вбивці таємно замишляють захопити владу в уряді. Близько 26–30 рр. від р.х.
1 І тоді сталося, що весь народ Нефійців повернувся до своїх власних земель у двадцять і шостому році, кожний чоловік зі своєю сімʼєю, своїми отарами і своїми стадами, своїми кіньми, і своєю худобою, і з усім, що їм належало.
2 І сталося, що вони не зʼїли всю свою провізію; отже, вони забрали з собою все, що вони не поїли, все своє зерно кожного сорту, і своє золото, і своє срібло, і всі свої дорогоцінні речі, і вони повернулися до своїх власних земель і своїх володінь, і на півночі, і на півдні, і на землі, що на північ, і на землі, що на південь.
3 І вони подарували тим розбійникам, які увійшли в завіт зберігати мир на землі і які бажали залишитися Ламанійцями, землі, відповідно до їхньої кількості, щоб вони могли своїми зусиллями утримувати себе; і таким чином вони встановили мир на всій землі.
4 І вони почали процвітати і ставати великими; і двадцять і шостий, і сьомий роки пройшли, і був великий порядок на цій землі; і вони сформували свої закони згідно зі справедливістю і правосуддям.
5 І тепер не було нічого на всій цій землі, що б заважало людям постійно процвітати, якби вони не впали у провину.
6 І ось, Ґідґіддоній, і суддя Лахонеус, і ті, кого було призначено вождями, встановили цей великий мир на землі.
7 І сталося, що багато нових міст було побудовано і багато старих міст відновлено.
8 І було багато шляхів прокладено і багато доріг зроблено, які вели від міста до міста, і від землі до землі, і від місця до місця.
9 І так пройшов двадцять і восьмий рік, і люди мали тривалий мир.
10 Але сталося, що в двадцять і девʼятому році почалися суперечки серед людей; і дехто підносився у гордовитості і вихваляннях через свої надзвичайно великі багатства, так, аж до сильних утисків;
11 Бо було багато купців на цій землі, і також багато законників, і багато службовців.
12 І люди почали розрізнятися за рангами, відповідно до своїх багатств і своїх можливостей до навчання; так, деякі були неосвіченими через свою бідність, а інші отримали хорошу освіту через свої багатства.
13 Деякі підносилися у своїй гордовитості, а інші були надзвичайно покірливими; деякі відповідали лайкою на лайку, тоді як інші сприймали лайку, і утиски, і всілякі скорботи, і не поверталися і не лаялися у відповідь, але були покірними і каялися перед Богом.
14 І так почалася велика нерівність на всій землі, так що церква почала розпадатися; авжеж, так що в тридцятому році церква розпалася на всій землі, за винятком того, що вона була серед декількох Ламанійців, яких було навернено до істинної віри; і вони не відступали від неї, бо були твердими, стійкими і непохитними, бажаючи з усією старанністю виконувати заповіді Господа.
15 Тож причиною цього беззаконня народу було ось що: Сатана мав велику силу, таку, що підбурював людей чинити всілякі беззаконня, і роздуватися від гордовитості, спокушаючи їх прагнути сили, і влади, і багатств, і марних речей світу.
16 І так Сатана звів серця людей чинити всілякі беззаконня; отже, вони втішалися миром тільки декілька років.
17 І таким чином, на початку тридцятого року—а людей було залишено на тривалий час і відведено спокусами диявола туди, куди тільки б він не захотів їх відвести, і вони чинили таке беззаконня, яке б тільки він не захотів, щоб вони чинили,—і таким чином, на початку цього тридцятого року вони були в стані жахливої злочестивості.
18 Тож вони не грішили у незнанні, бо вони знали волю Бога стосовно їх, бо цьому їх було навчено; отже, вони свідомо повстали проти Бога.
19 І ось було це в дні Лахонеуса, сина Лахонеуса, бо Лахонеус посів місце свого батька і управляв народом того року.
20 І зʼявилися люди, які отримували натхнення з небес і їх було послано вперед, і вони йшли поміж людьми по всій землі, проповідуючи і свідчачи сміливо про гріхи і беззаконня народу, і свідчачи їм стосовно викуплення, яке Господь зробить для Свого народу, тобто, іншими словами, про воскресіння Христа; і вони свідчили прямо про Його смерть і страждання.
21 Тож було багато людей, які були надзвичайно сердитими на тих, хто свідчив про це; і ті, сердиті, були головним чином головними суддями, і ті, які були первосвящениками і законниками; так, усі ті, які були законниками, були сердитими на тих, хто свідчив про це.
22 Тож не було жодного законника, ані судді, ані первосвященика, який би мав владу засуджувати когось на смерть, якщо їхнє засудження не було підписано правителем землі.
23 Тож було багато таких, які свідчили про те, що стосується Христа, які свідчили сміливо, яких було схоплено і таємно віддано суддями на смерть, так що звістка про їхню смерть доходила до правителя землі тільки після їхньої смерті.
24 Тож ось, це було всупереч законам цієї землі, щоб якусь людину було віддано на смерть, якщо вони не мали влади від правителя землі—
25 Отже, скарга надійшла до землі Зарагемлі, до правителя землі, проти цих суддів, які незаконно засуджували пророків Господа на смерть.
26 Тож сталося, що їх було взято і приведено перед суддею, щоб судити за злочин, який вони вчинили, згідно з законом, встановленим людьми.
27 Тож сталося, що ті судді мали багато друзів і родичів; а решта, так, майже всі законники і первосвященики, зібралися разом і обʼєдналися з родичами тих суддів, яких мали судити згідно з законом.
28 І вони увійшли в завіт один з одним, так, саме в завіт, який було їм дано в давнину, завіт, який було дано і призначено дияволом, щоб обʼєднатися проти всієї праведності.
29 Отже, вони таки обʼєдналися проти людей Господа і увійшли в завіт, щоб знищити їх і звільнити тих, хто був винен у вбивстві, від руки правосуддя, яке вже повинно було здійснитися згідно з законом.
30 І вони кинули виклик законові і правам своєї країни; і вони уклали завіт один з одним, щоб знищити правителя і встановити царя на цій землі, щоб земля більше не була вільною, але була б підлеглою царям.