Книги й уроки
Розділ 19: Покаяння

Розділ 19

Покаяння

Зображення
An Hispanic young woman crying. She is holding a handkerchief. Tears are rolling down her face.

Усім нам потрібно каятися

  • Що таке гріх? Як наші гріхи впливають на нас?

Віра в Ісуса Христа природно веде до покаяння. З часів Адама й дотепер світ потребує покаяння. Господь наставляв Адама: “Отже, навчайте своїх дітей, що всі люди повсюди повинні покаятися, інакше вони ніяк не зможуть успадкувати царство Боже, бо ніщо нечисте не може перебувати там, або перебувати в Його присутності” (Мойсей 6:57).

Ми приходимо на землю, щоб зростати й розвиватися. Цей процес—завдання на все життя. У цьому житті всі ми грішимо (див. Римлянам 3:23). У кожного є потреба в покаянні. Інколи ми грішимо через незнання, інколи через власні слабкості, а інколи через свідомий непослух. У Біблії ми читаємо, що “немає людини праведної на землі, що робила б добро й не грішила” (Еклезіяст 7:20), і “коли ж кажемо, що не маєм гріха, то себе обманюємо, і немає в нас правди!” (1 Івана 1:8).

Що таке гріх? Апостол Яків казав: “Хто знає, як чинити добро, та не чинить,—той має гріх” (Якова 4:17). Іван описав гріх як “усяку неправду” (1 Івана 5:17) і “беззаконня” (1 Івана 3:4).

Тому Господь сказав, що “всі люди повсюди повинні покаятися” (Мойсей 6:57). Крім Ісуса Христа, чиє життя було досконалим, всі люди, які жили на землі, грішили. Наш Небесний Батько, сповнений великої любові, дав нам можливість каятися у власних гріхах.

Як звільнятися від гріхів за допомогою покаяння

  • Що таке покаяння?

Покаяння—це шлях, який дозволяє нам звільнитися від гріхів та отримати прощення за них. Гріхи гальмують наш духовний розвиток і навіть можуть зупинити його. Покаяння дає нам змогу знов духовно зростати і розвиватися.

Спокута Ісуса Христа уможливила покаяння. Ми не можемо до кінця зрозуміти як саме, але Ісус сплатив за наші гріхи. Президент Джозеф Філдінг Сміт говорив про це:

“Я терпів біль, ви терпіли біль, й інколи він був доволі сильним. Але я не можу уявити собі біль,… через який би кров, ніби піт, виступала з тіла. Це було щось жахливе, щось неймовірне. …

На цьому світі не народжувалося й не народиться жодної людини, яка б устояла під тягарем, що лежав на Сині Божому, коли Він ніс наші з вами гріхи, даючи нам можливість позбутися них” (Doctrines of Salvation, sel. Bruce R. McConkie, 3 vols. [1954–1956], 1:130–131; курсив взято з оригіналу).

Іноді покаяння вимагає неабиякої відваги, сили, багатьох сліз, безперервних молитов та невпинних зусиль, щоб жити за заповідями Господа.

Принципи покаяння

  • Якими є принципи покаяння?

Президент Спенсер В. Кімбол заявляв: “До покаяння немає широкої дороги і до прощення не веде легкий шлях. Кожна людина мусить іти тією самою дорогою, багата вона чи бідна, освічена чи безграмотна, висока чи низька, чи то князь або жебрак, чи цар або проста людина” (Учення Президентів Церкви: Спенсер В. Кімбол [2006], с. 88; курсив оригіналу).

Ми повинні усвідомити, що згрішили

Щоб покаятися, ми повинні визнати, що вчинили гріх. Якщо ми не визнаємо цього, то не можемо покаятися.

Алма радив своєму синові Коріантонові, який не виконав до кінця своє місіонерське покликання і вчинив серйозні гріхи: “Нехай… гріхи твої бентежать тебе, таким збентеженням, яке приведе тебе до покаяння… Не намагайся виправдовувати себе анітрохи через свої гріхи” (Алма 42:29–30). Більше того, Писання радять нам не шукати виправдань для своїх грішних вчинків (див. Лука 16:15–16).

Ми не можемо приховати будь-який вчинок у своєму житті від себе чи від Господа.

Ми повинні шкодувати про те, що вчинили гріх

Крім того, що ми усвідомлюємо свої гріхи, ми ще повинні щиро шкодувати про те, що зробили. Ми повинні відчувати, що наші гріхи—жахливі. Нам слід бажати позбутися їх і залишити назавжди. У Писаннях говориться: “Всі ті, хто упокорюються перед Богом і бажають бути хрищеними, і приходять зі скрушеним серцем і впокореним духом, і … істинно покаялися в усіх своїх гріхах … будуть прийняті хрищенням у Його Церкву” (УЗ 20:37).

Ми повинні полишити свої гріхи

Щирий смуток має спонукати нас до полишення (припинення) гріхів. Якщо ми вкрали щось, то не повинні робити цього знов. Якщо ми збрехали, то не повинні більше обманювати. Якщо ми чинили перелюб, то маємо зупинитися. Господь дав пророку Джозефу Сміту одкровення: “По цьому ви можете знати, чи покаялася людина у своїх гріхах—ось, вона зізнається в них і полишить їх” (УЗ 58:43).

Ми повинні сповідатися у гріхах

Дуже важливо сповідуватися у гріхах. Господь заповів нам робити це. Сповідь знімає з грішника важкий тягар. Господь пообіцяв: “Я, Господь, прощаю гріхи і милостивий до тих, хто сповідають свої гріхи зі смиренним серцем” (УЗ 61:2).

Ми повинні сповідуватися у всіх своїх гріхах Господу. Крім того, у серйозних гріхах, таких як перелюб, блуд, жорстоке поводження або грабіж, які можуть вплинути на наше перебування в Церкві, ми повинні сповідуватися відповідному провідникові священства. Якщо ми згрішили проти іншої людини, то повинні сповідатися перед людиною, якій завдали шкоди. Деякі менш серйозні гріхи залишаються тільки між нами й Господом. У таких можна сповідатися наодинці з Господом.

Ми повинні відшкодувати збитки

Частиною покаяння є відшкодування. Це означає, що ми повинні якомога повніше виправити шкоду, яку заподіяли. Крадій, наприклад, повинен повернути те, що вкрав. Брехун має відновити правду. Особа, яка своїми плітками заплямувала гідність іншої людини, повинна зробити все, щоб повернути їй добре ім’я. Якщо ми робитимемо це, Бог не пригадає нам наші гріхи на суді (див. Езекіїль 33:15–16).

Ми повинні прощати інших

Невід’ємною частиною покаяння є прощення тих, хто заподіяв нам шкоду. Господь не прощатиме нас, якщо серце наше не буде повністю очищене від усієї ненависті, злоби й поганого ставлення до людей (див. 3 Нефій 13:14–15). “Отже, Я кажу вам, ви повинні прощати один одного; бо той, хто не прощає своєму братові його провини, стоїть засуджений перед Господом; бо на ньому залишається більший гріх” (УЗ 64:9).

Ми повинні дотримуватися заповідей Бога

Щоб покаяння було повним, ми мусимо дотримуватися Господніх заповідей (див. УЗ 1:32). Покаяння не завершено, якщо ми не сплачуємо десятину або не зберігаємо Суботній день святим, або не дотримуємося Слова мудрості. В нас немає розкаяння, якщо ми не підтримуємо керівників Церкви, не любимо Господа і ближніх. Якщо ми не молимося і недобре ставимося до людей, то напевно не розкаялися. Коли ми каємося, життя змінюється.

Президент Кімбол сказав: “По-перше, людина кається. Ставши на цей твердий ґрунт, вона повинна жити за заповідями Господа, щоб зберегти свою перевагу. Це необхідно для повного прощення” (Учення Президентів Церкви: Спенсер В. Кімбол, с. 43).

  • Чим учення у цьому розділі відрізняються від хибної думки про те, що покаяння є лише виконанням переліку простих кроків чи шаблонних дій?

Що нам дає покаяння

  • Яким чином покаяння допомагає нам?

Коли ми каємося, Спокута Ісуса Христа починає повною мірою діяти в нашому житті, і Господь прощає нам гріхи. Ми стаємо вільними від рабства власних гріхів і здобуваємо радість.

Алма докладно розповів про те, як покаявся у своєму грішному минулому:

“Моя душа була змучена надмірно і виснажена всіма моїми гріхами.

Так, я згадав усі свої гріхи і беззаконня, за які я був катований муками пекла; так, я бачив, що я повстав проти мого Бога, і що я не виконував Його святі заповіді.

…Такими великими були мої беззаконня, що сама думка про те, що я прийду до присутності мого Бога, виснажувала мою душу невимовним жахом.

…І сталося, що я так був … змучений згадками про багато моїх гріхів, ось, я пригадав також, що чув, як мій батько пророкував… про пришестя якогось Ісуса Христа, Сина Божого, щоб спокутувати гріхи світу.

Тож коли мій розум схопився за цю думку, я заволав у серці своєму: О Ісусе, ти, Сину Божий, змилуйся наді мною. …

І ось, знаєш, коли я подумав це, я не пам’ятаю більше болю. …

І ох, яка радість, і яке дивне світло я побачив; так, мою душу сповнила радість, така ж надзвичайна, якою була й моя мука!

…Не може бути нічого такого гострого і солодкого, якою була моя радість” (Алма 36:12–14, 17–21).

  • Як покаяння і прощення принесли Алмі радість?

Чому небезпечно зволікати з покаянням

  • Які можливі наслідки зволікання з покаянням?

Пророки проголосили, що “це життя є часом для людей підготуватися до зустрічі з Богом” (Алма 34:32). Ми повинні каятися прямо зараз, кожного дня. Коли ми встаємо вранці, то повинні зазирнути в себе, щоб пересвідчитися, що Дух Божий перебуває з нами. Увечері, перед тим як лягати спати, ми повинні переглянути свої вчинки і слова за минулий день і попросити Господа вказати, у чому нам слід покаятися. Каючись кожного дня й відчуваючи, як Господь прощає наші гріхи, ми постійно будемо вдосконалюватися. Як і у випадку з Алмою, наше щастя і радість можуть бути солодкими й гострими.

Додаткові уривки з Писань