Навчатися у перших святих: відкласти клопоти світу

Метью С. Годфрі

Відділ історії Церкви

Кілька перших святих є чудовими взірцями дотримання принципів, яких навчають в Ученні і Завітах 37–40.

Зображення

скульптура матері та двох дітей на Храмовій площі

Коли чоловік на ім’я Джеймс Ковіл зацікавився Церквою у 1831 році, Господь сказав йому, що Джеймс “побачив велике горе” у своєму житті “через гординю і клопоти світу” (Учення і Завіти 39:9). Джеймс поклявся змінити своє життя, але ці самі “клопоти світу” зрештою знову змусили його піти з Церкви (див. Учення і Завіти 40:2).

Як нам не дозволяти клопотам світу позбавляти нас благословень євангелії і Спасителевої Спокути? Приклад Мері “Поллі” Воуз (1780–1866), незаміжньої сестри зі штату Массачусетс, США, може дати нам кілька ідей!

Щедре пожертвування

Поллі охристилася у Бостоні, штат Массачусетс, 29 липня 1832 року, коли їй було 52 роки¹. Хоча вона так і не вийшла заміж, Поллі не була самотньою. На додаток до дружньої підтримки членів її приходу у Бостоні, вона також проводила час зі своєю 26-річною племінницею, Рут Воуз. Вони обидві працювали разом оббиваючи меблі у Бостоні². І вони обидві знайшли сенс і самореалізацію в євангелії.

У 1834 році Поллі почула про тяжке становище святих, яких насильно вигнали з округи Джексон, штат Міссурі, США. Через одкровення, дане Джозефу Сміту, Господь попросив членів Церкви пожертвувати гроші, щоб допомогти святим, які страждали, викупити Сіон (див. Учення і Завіти 103:22–23). У Поллі не було багато грошей, але вона мала віру у Господнє обіцяння, що якщо святі допоможуть стражденним, то отримають великі благословення (див. Учення і Завіти 38:35; 39:8–9). Діючи згідно з цим переконанням, Поллі відправила 150 доларів у Кертленд, штат Огайо, США, у 1834 році, щоб допомогти забезпечити припасами експедицію Табору Ізраїля (пізніше відомого як Табір Сіону)³.

Сто п’ятдесят доларів були великою сумою для будь-кого—а особливо для Поллі, якій тоді було 54 роки. Найоплачуваніші працівниці у текстильній промисловості у Ловеллі, штат Массачусетс, заробляли лише близько 3 доларів на тиждень, тому 150 доларів могли бути річним заробітком для Поллі⁴.

За день до того, як Джозеф Сміт отримав гроші Поллі, він сказав Уілфорду Вудраффу та іншим, що у Церкви було недостатньо ресурсів для експедиції Табору Сіону. Але Джозеф не хвилювався. “Скоро у мене будуть гроші”,—сказав він групі. І, звичайно ж, наступного ранку прибуло пожертвування Поллі. Її 150 доларів забезпечили кошти для купівлі обладнання і припасів для Табору Сіону⁵.

Ми також можемо зробити євангелію пріоритетом

Бажання Поллі відкладати клопоти світу і ставити євангелію Ісуса Христа на перше місце тривало протягом її життя. Коли святі будували Кертлендський храм, вони з Рут вирішили, що буде “правильно та необхідно щедро жертвувати” на допомогу з будівництвом. Віддаючи “повний обсяг своїх коштів”, дві жінки віддавали так багато пожертвувань, що Джозеф Сміт зрештою сказав їм: “Достатньо”. Їхня “безмежна щедрість” також поширювалася й на місіонерів, які служили у східній частині Сполучених Штатів⁶.

Поллі і Рут отримали благословення за свою жертву. Їхня взаємна щедрість створила міцні дружні стосунки, які тривали усе їхнє життя. Коли Поллі було 77 років, вона все ще жила у Бостоні, але вона хотіла приєднатися до святих на Території Юти. Тому у 1857 році Рут приїхала у Бостон і супроводжувала Поллі на шляху до Долини Солоного озера. Святі штату Юта любили “тітку Поллі” аж до самої її смерті у 1866 році. Коли Рут померла у 1884 році, її поховали поруч з Поллі⁷.

Життя Поллі—це повчальний приклад того, як ми можемо ставити євангелію понад усе інше у світі. Ми, як і Поллі, можемо:

Знаходити різноманітні способи робити внесок у справу євангелії, незважаючи на наші обставини
Ділитися істиною з іншими
Виконувати настанови Небесного Батька, дані через Його пророків і апостолів
Бути щедрими з нашими коштами, щоб допомагати розбудовувати царство
Зробити пріоритетним служіння у храмі або виконання сімейно-історичної роботи
Підтримувати сім’ю і друзів протягом усієї нашої життєвої подорожі

Коли ми робимо усе можливе, щоб відкласти речі цього світу і зробити євангелію пріоритетом, то зміцнюємо наше свідчення про план спасіння, про любов нашого Небесного Батька і про Спасителеву Спокуту. “Коли ви почнете і продовжуватимете цей процес присвячення свого життя Господу, який триває все життя,—пояснив Президент Рассел М. Нельсон,—зміни у вашому баченні, почуттях і духовній силі вразять вас!”⁸ Як і Поллі, ви знайдете багате і повноцінне життя, незважаючи на обставини.