Ви піклувальник? Подбайте також і про себе

Коджі Окумура

Автор живе у префектурі Яманаші, Японія.

Піклування про когось іншого може забрати у вас багато сил, тому важливо зміцнювати власні сили за кожної нагоди.

Зображення

молода жінка допомагає літній жінці

У Японії найстарший син або донька традиційно успадковує домівку своїх батьків і доглядає за ними, коли вони старіють. Їхнє подружжя зазвичай відчуває, що їхній обов’язок—піклуватися про батьків подружжя. Хоча ця традиція стає все менш поширеною, багато сімей ще живуть таким чином. Це може призвести до конфліктів, коли таке піклування надається.

Втома піклувальників

Це сталося з матір’ю моєї колишньої колеги. Постійні вимоги і скарги свекрухи зменшували мотивацію піклувальниці служити. Піклувальниця почала ображатися на свекруху і навіть бажала, щоб та померла.

Фізична і психічна енергія піклувальниці поступово вичерпувалася. Вона сама захворіла. В результаті моя колега часто брала оплачувану відпустку або підлаштовувала свій графік, щоб у свою чергу попіклуватися вже про свою матір. Вона стала піклувальницею піклувальниці.

Хоча піклувальники будь-якого віку можуть втомлюватися, ця проблема особливо гостра серед людей віком старше 65 років, коли одна літня людина піклується про іншу, наприклад: дбає про своє подружжя. Дослідження показують, що ризик смерті піклувальників віком від 66 до 96 років, які перебувають у стресі, збільшується на 63 відсотки у порівнянні з тими, хто не є піклувальниками¹.

Підтримка для піклувальників

Піклувальники потребують підтримки, коли докладають зусилля, допомагаючи іншим. Багато сімей навчилися підтримувати піклувальника чудовими способами. Наприклад, батьки моєї дружини живуть неподалік від океану в префектурі Чіба, Японія. Проте, коли вони постаріли, їхні діти почали непокоїтися про їхнє здоров’я.

Одна з їхніх старших дочок попросила їх переїхати поближче до її дому в Осаці, де б вона була їхньою головною піклувальницею. Але усі діти об’єдналися, щоб підтримати своїх батьків і свою сестру—знайти і відремонтувати дім, зрозуміти потреби батьків і поважати їхню незалежність, щоб вони могли сповна отримати радість і щастя у своєму новому житті у новій місцевості.

Батько моєї дружини, який хворіє на деменцію, почав відвідувати центр для догляду неподалік, де він насолоджується компанією інших людей похилого віку, щоб просто безцільно не блукати по району. Хоча ми живемо далеко, моя дружина любить щонеділі проводити обговорення доктрини зі своїми батьками через Інтернет, під час яких вони підбадьорюють одне одного і висловлюють любов. І вона часто говорить зі своєю сестрою, щоб дізнатися, як проходить піклування.

Турбота про піклувальників

Піклування відбувається за багатьох різних обставин. У багатьох випадках піклувальникам потрібно кудись їхати, аби про когось дбати. В інших випадках, людина, про яку піклуються, може проживати у домі піклувальника. Піклування часто потребує адаптацій у фізичній, психічній і фінансовій ситуації піклувальника та в їхніх стосунках з подружжям, дітьми і громадою.

У Японії немає можливості взяти лікарняний. Натомість піклувальники використовують усі дні своєї відпустки. Після цього вони або домовляються з роботодавцем про зміну робочих годин або взагалі звільняються з роботи, щоб забезпечити цілодобовий догляд. За даними японського уряду у 2017 році понад 90 000 людей звільнилося з роботи, щоб доглядати родичів удома².

Піклувальники можуть розриватися між бажанням допомогти і станом, коли вони самі потребують допомоги. Вони не хочуть скаржитися або засмучувати тих, про кого вони піклуються; насправді, вони відчувають тиск відповідати всім очікуванням. Багато піклувальників витрачають величезні зусилля і жертвують великою кількістю часу. Без соціальної підтримки піклувальники можуть тримати свої страждання і біль всередині. Дехто страждає від тривоги, депресії і фізичної або психічної втоми. Піклування впливає на якість життя і, знову ж таки, згідно з дослідженнями, ті, хто є піклувальниками тривалий час, швидше за все, почуватимуться обтяженими і пригніченими³.

Піклувальникам важливо знати, що їм слід:

Не соромитися ділитися своїми проблемами і випробуваннями з іншими.
Навчитися покладатися на членів сім’ї та зовнішні ресурси.
Приймати підтримку з різних джерел.

Дослідники намагалися визначити фактори, які полегшують тягар піклувальників, і знайти методи, які покращать їхнє фізичне і психічне самопочуття. Вони виявили, що буде корисним, якщо оточуючі будуть робити наступне:

Ділитимуться знанням про випробування, з якими стикається кожен піклувальник, у тому числі роз’яснюватимуть етапи погіршення стану здоров’я піклувальника.
Більше залучатимуть сім’ю.
Розумітимуть ресурси громади і використовуватимуть їх.
Покладатимуться на соціальну підтримку, як в сім’ї, так і поза нею.
Уважно вислуховуватимуть потреби і бажання піклувальника.
Складуть перелік кількох людей, які можуть полегшити тягар піклувальника.

Перша і друга заповіді

Звичайно ж, головним піклувальником є наш Спаситель, Ісус Христос. І ми можемо багато чого дізнатися про те, як піклувався би Христос, вивчаючи те, що Він називав першою і другою великими заповідями:

“[Ісус] же промовив йому: “Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією своєю думкою”.

Це найбільша й найперша заповідь.

А друга однакова з нею: “Люби свого ближнього, як самого себе” (Матвій 22:37–39).

Я впевнений, що у цих віршах Господь надає скерування, яке значною мірою допоможе піклувальникам. По-перше, любіть Господа. Не нехтуйте простими засобами, які підтримуватимуть вас духовно. Моліться. Читайте Писання. Знайдіть спокій у своєму серці. Відчуйте силу і міць любові, яку Небесний Батько відчуває до вас.

Ви, ймовірно, вже сповнені любові до свого ближнього—у даному випадку до людини, про яку піклуєтеся. Але чи любите праведно ви також і себе? Піклування про когось іншого може забрати у вас багато сил, тому важливо відновлювати сили, коли це можливо. Якщо ви дійсно “люби[те] свого ближнього, як самого себе”, ви захочете відновлювати свої сили, щоб залишатися сильними і мати змогу продовжувати служити.

Зміцнення власних сил

Старійшина Джеффрі Р. Холланд, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, сказав:

“Тим з вас, хто щиро прагне нести тягарі інших людей, важливо зміцнювати себе і створювати власний резерв сил, оскільки інші чекають від вас так багато і дійсно беруть багато від вас. Ніхто не є настільки сильним, щоб не відчувати втоми чи занепаду духу, чи не визнавати, що також потребує допомоги для себе. …

Піклувальникам також потрібна турбота. Вам потрібно мати запас сил, перш ніж ви зможете віддавати іншим”⁴.

А президент Генрі Б. Айрінг, другий радник у Першому Президентстві, сказав: “Хоча здійснення сповненого любові служіння людям щедро винагороджується, ви пізнали, що існують фізичні, емоційні та фінансові обмеження можливостей. Людині, яка досить тривалий час надає допомогу, може самій знадобитися допомога”⁵.

Піклувальники як учні Христа

Піклувальникам і церковним провідникам слід співпрацювати над вирішенням особливих проблем кожної сім’ї, у тому числі питань працевлаштування, фізичних і психічних випробувань та проблем у сімейних і подружніх стосунках. Піклувальників слід заохочувати не переоцінювати власні можливості в умовах стресу та у складні періоди, і їм слід регулярно нагадувати виділяти час на відновлення власних сил.

З власного досвіду як психотерапевта, а також з прикладу моєї сім’ї—я зрозумів, що піклувальникам часто здається, що вони мають все робити самостійно. Це—неправильно. Піклувальники, які не приймають допомоги, майже завжди на певному етапі “видихаються”. Їм необхідно дозволяти іншим людям надавати підтримку. Їм необхідно радитися з рідними, друзями, провідниками та братами-служителями і сестрами-служительками у своєму приході чи у філії. Люди, які готові допомагати піклувальнику, мають поважати бажання піклувальника благословляти близьку людину і дбати про неї.

Ось кілька питань, які може бути корисно обговорити разом:

Яку допомогу можуть надавати члени сім’ї?
Що дасть піклувальнику можливість відпочити кілька хвилин або навіть упродовж години чи двох?
Наскільки частими можуть бути відвідування? Якими мають бути ці відвідування?
Як піклувальники можуть знаходити час, щоб поновлювати завіти, відвідуючи храм, ходячи до церкви й отримуючи причастя?
Як може допомагати піклувальнику проста можливість з кимось поговорити?
Чи необхідно допомагати в таких питаннях, як забезпечення продуктами, перевезення чи пошук урядових програм?

Як члени Церкви ми прагнемо стати справжніми послідовниками Ісуса Христа. Нам слід “переда[т]и від [н]ашого майна бідним, кожна людина згідно з тим, що вона має, тобто нагодувати голодних, одягти роздягнених, відвідати хворих і надати їм допомогу, духовну і матеріальну, згідно з їхніми потребами” (Мосія 4:26). Як святі останніх днів ми любимо служити. Це чудово—бачити, як діти піклуються про своїх батьків. Також чудово бачити, як брати-служителі і сестри-служительки допомагають їм, надихають їхні душі і розділяють їхні тягарі.

Водночас, піклувальникам, і тим, хто їм допомагає, потрібно “стеж[ити] за тим, щоб усе це робилося з мудрістю і за порядком; бо не обов’язково, щоб людина бігла швидше, ніж їй під силу” (Мосія 4:27).