Дорослій молоді
Натхненні зміни до місіонерської роботи благословили мою сім’ю
Зміни у способі спілкування місіонерів з їхніми сім’ями допомогли мені ділитися євангельськими істинами з моєю мамою.
Разом з батьком і двома своїми сестрами я вже вісім років у Церкві. Будучи членом Церкви, я бачила чудові благословення, які Небесний Батько підготував для мого життя і для моєї сім’ї. Євангелія дійсно благословила моє життя і допомогла мені знайти те щастя, якого я шукала!
Коли я вперше почала читати Книгу Мормона, історія про Легієве видіння дерева життя запала мені в серце (див. 1 Нефій 8: 11). Я відчувала зв’язок з тією історією, бо також хотіла, щоб уся моя сім’я і всі, кого я люблю, могли скуштувати плід того дерева і відчути любов Бога у своєму житті.
Ось чому я готувалася до служіння на місії повного дня й отримала призначення служити в Гватемальській місії у місті Гватемала.
Служачи на місії, я бачила, як багато людей змінюються на краще завдяки євангелії. І це щодня наповнювало моє серце радістю. Але кожного разу, коли я з напарницею навчала сім’ї, це нагадувало мені про мою сім’ю, особливо про маму, яка не була членом Церкви. Кожного разу в день підготовки у своїх електронних листах я намагалася заохочувати маму зустрітися з місіонерами. Я молилася, щоб Небесний Батько підготував її серце для отримання євангелії.
Натхненна можливість
Я все ще служила на місії, коли у спілкуванні місіонерів з їхніми сім’ями було запроваджено натхненну зміну1. Як тільки я почула про цю новину, Дух підказав мені, що це стане нагодою запросити мою маму більше дізнатися про євангелію. Я відчула велику радість, викликану тією зміною і тим відчуттям. Упродовж тижня я просила Господа допомогти мені дізнатися, про що розповідати мамі.
Коли настав день підготовки і я побачила свою маму на екрані комп’ютера, у мене виникло сильне відчуття, що нам слід помолитися. Я сказала їй про це, і вона погодилася. Під час відеодзвінка я пояснила їй основне послання, яким намагаюся ділитися на місії: євангелію Ісуса Христа було відновлено. Я свідчила всім своїм серцем, що знаю про істинність цього. Я також запросила її помолитися Богові й запитати про це, щоб дізнатися самій. Ми закінчили нашу розмову молитвою, яку промовила вона. Ми обидві відчували Дух так сильно, що Він зворушив наші серця. Після дзвінка я послала інформацію про маму місіонерам у її районі.
Я з нетерпінням чекала наступного тижня, щоб знову з нею поговорити. Як і в перший раз, ми почали свій відеодзвінок з молитви, а потім я слухала Духа, щоб дізнатися, чим з нею поділитися. Так тривало кілька тижнів. Згодом, на моє здивування, вона почала зустрічатися з місіонерами. І я помітила, як по-новому почали сяяти її очі.
Небесний Батько може нашими руками творити чудеса
Коли я повернулася додому, то пішла з мамою на її урок з місіонерами. Під час одного з тих уроків вона з усмішкою сказала, що хоче укласти з Господом завіти. Я була приголомшена, почувши, як вона отримала відповідь про те, що євангелія істинна! І знову Дух наповнив кімнату і свідчив нашим серцям, що це істина.
Тож лише через кілька тижнів після повернення додому я стала свідком одного з найбільших чудес своєї місії: моя мама увійшла у води хрищення й уклала завіт з Небесним Батьком.
Сльози текли по моєму обличчю, коли я дивилася, як мама заходить у воду. Коли я після того її обняла, нас обох переповнювали сильні почуття, але понад усе ми відчували до себе любов Бога. Вона поглянула мені у вічі й сказала: “Мені здається, ніби мене обнімає і вітає Бог. Я знаю, що Він чекав на мене”.
Старійшина Дітер Ф. Ухтдорф, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, навчав, що іноді місіонерська робота виконується, коли ви “зрозумі[єте], що це не ваша робота—навертати людей. Це роль Святого Духа. Ваша роль—ділитися тим, що у вас в серці, й жити відповідно до своїх вірувань. …
Живіть так, і Бог через вас творитиме чудеса, щоб благословляти Своїх дорогоцінних дітей”2.
Коли я почула слова своєї мами, моє свідчення ще більше зміцнилося, і я знала всім своїм серцем, що Небесний Батько чує наші молитви і може допомагати нам ділитися плодами того дерева з іншими людьми—особливо з нашою сім’єю.