Естер Кокс

Луїзіана, США

Зображення

Esther and her son, Matthew

Це був просто ще один день повені після дощів, що обрушилися на південну частину штату Луїзіана. Але коли Метью, дворічний син Естер, упав у глибоку швидку течію каналу, що пролягав біля них, той день став найгіршим у її житті. Коли Джордж, чоловік Естер, знайшов Метью, той був у воді вже 15 хвилин.

Леслі Нільссон, фотограф

У приймальні лікарні було багато членів Церкви, які нас підтримували. Коли в лікарню прийшов єпископ і дав Метью благословення, все, що я запам’ятала, були слова, що з Метью “все буде добре”, але не за моїм відліком часу, а за Божим. Я відчула втішення. Ми молилися і просто знали, що все буде добре. Незалежно від того, що станеться з Метью, ми мали віру, що все буде добре.

Лікарі назвали стан Метью “гіпоксія внаслідок потоплення”, що означає пошкодження мозку від недостачі кисню. То був найгірший день у моєму житті, але Небесний Батько повернув мені сина. Він і досі моя мала дитина. Я піклуюся про нього вже 20 років. У нас є свої злети й падіння, але він—моє благословення. Він надзвичайний. І Небесний Батько допомагає мені в усій цій ситуації.

П’ять років тому від раку печінки помер мій чоловік Джордж. Я відчуваю, що Небесний Батько підготував мене до його смерті. Я не хотіла більше мати дітей після Метью, бо розуміла, що він потребуватиме всієї моєї уваги. Однак Небесний Батько вирішив по-іншому, і Він дав мені Ліліан. Я дуже за неї вдячна. Вона допомагає мені піклуватися про Метью.

Метью не може розмовляти, але я думаю, що він усе розуміє. Йому подобається бути на свіжому повітрі. Я дозволяю йому повзати повсюди. Йому це подобається. Мені здається, що інвалідний візок його обмежує. Я хочу, щоб він почувався вільним.

Немає з чим порівняти ту любов, яку виявляють люди з особливими потребами. Ми дуже любимо одне одного. Між нами дуже особливий зв’язок. Бог мене благословляє. Це дійсно так.