Лібулецве Гофрі Мокгатле

Ґаутенг, Південно-Африканська Республіка

Лібулецве втратив зір, коли йому був 21 рік. Він по-новому навчився робити багато всього, але так і не навчився читати за допомогою шрифту Брайля. Чоловік хотів читати Писання, тож в молитвах просив Бога про допомогу.

Коді Белл, фотограф

Зображення

Libuletswe

У 1991 році я сильно відчув, що маю служити Господу, але я не знав, як маю служити. Я молився про це і про ідею приєднатися до повторно встановленої церкви. Коли я думав, що це і є правильний шлях, до мене у двері постукали двоє юнаків у білих сорочках.

Моя дружина відкрила двері й сказала, що то, мабуть, студенти, але вони назвалися місіонерами Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів. Вони хотіли мені щось розповісти. Я погодився.

Місіонери провели для мене і моєї сім’ї урок, а потім вони залишили нам Книгу Мормона і сказали, що ми маємо її читати. Я сказав, що моїй сім’ї доведеться читати для мене, бо я сліпий. Ми домовилися з місіонерами про наступну зустріч.

Коли вони повернулися, я сказав: “Моя сім’я ще не читала мені Книгу Мормона. Вони зайняті, у них немає для мене часу”.

Місіонери тоді сказали, що Церква записує Книгу Мормона на аудіокасети. Вони запитали, чи я буду їх слухати, якщо вони їх принесуть. Я погодився. Наступного разу вони прийшли з коробкою, в якій лежали аудіокасети з записаною Книгою Мормона, і подарували їх мені. Я думав, що маю за них заплатити, але вони дали мені їх безкоштовно.

Я почав слухати касети, і вони мені подобалися. Наступного разу місіонери прийшли у мій дім і привели з собою ще одного чоловіка. Він приїхав із сусіднього міста, щоб провідати свою сім’ю. Той чоловік був членом Церкви, і він умовив мене піти з ним до церкви в неділю.

Тієї першої неділі я почув євангелію, ніби ніколи до того не чув про неї. То не була церква, до якої приходить багато людей, але я щось відчув. Я помітив, що церковні гімни відрізняються від усіх гімнів, які я чув у інших церквах. Щось постійно мені підказувало, що я маю й надалі приходити до церкви.

Я досить довго ходив до церкви і згодом охристився. Невдовзі мене покликали другим радником у президентстві Недільної школи. Після мого покликання член вищої ради дав мені посібник. Я відповів, що сліпий і не можу читати. Він сказав, що я можу взяти той посібник і попросити когось читати для мене. “Так ви дізнаєтеся про свої обов’язки другого радника в Недільній школі”,---сказав він.

Я шукав, хто ж мені почитає. Один з місіонерів погодився прочитати посібник для мене і записати його на касету. Слухаючи той запис, я почав розуміти свої обов’язки. Я продовжував служити в тому покликанні певний час.

Потім мене покликали другим радником у кворумі старійшин. Навіть там у мене був посібник, але я не міг ним користуватися. Усі члени Церкви мали посібники, якими могли користуватися, і я подумав, що мені буде важко просити інших людей завжди читати і робити для мене аудіозапис. Я почав молитися і просити Небесного Батька допомогти мені знайти щось таке, що я зможу використовувати для кращого розуміння євангелії. Під час молитви я відчув, як Дух сказав мені, що якщо у мене є віра, то я навіть гори зможу пересувати.

Під час домашнього вчителювання я сказав сестрі, яку ми відвідували: ”Я не можу читати Писання, бо я не бачу. Я хочу піти до школи, де зможу навчитися читати і писати шрифтом Брайля”.

Її брат працював у школі для сліпих. Він допоміг мені вступити до школи. Я вивчав шрифт Брайля кожного дня. Я навіть прокидався вночі, щоб повчитися читати шрифтом Брайля. Мені знадобилося лише 4 місяці, щоб навчитися читати.

Я закінчив школу і сказав моєму президенту філії, що тепер умію читати шрифтом Брайля. Він вручив мені коробку, в якій був посібник для священства і всі книги Писань шрифтом Брайля. Я ніколи не знав, що в Церкві таке є. Саме тоді я по-справжньому почав розуміти Писання і насолоджуватися ними.

Мене покликали до єпископату, і я служив у тому покликанні, мабуть років 10. Тепер я можу стояти перед людьми і навчати за допомогою Духа. Оскільки читання шрифтом Брайля під час уроку займає багато часу, я тренуюся вдома і заучую урок, щоб викладати, не маючи перед собою посібника.

Я знаю, що Писання істинні. Я навчаюся з них кожного разу, коли їх читаю. Я завжди відкриваю в них щось нове.

Мені подобається жити за істинами, яких я навчаюся з Писань. Наприклад: “Якщо ти виконуватимеш Мої заповіді і витерпиш до кінця, ти матимеш вічне життя” (УЗ 14:7).