Голоси місцевих святих останніх днів
Моє особисте Священне Писання
Патріарше благословення було однією з причин, чому я вирішила охриститися в нашій Церкві. Я приєдналася до Церкви останньою у моїй сім’ї, і коли вони всі отримали свої патріарші благословення, а я ні—мені теж захотілося бути гідною отримання мого благословення від Господа. І вже через місяць після хрищення була призначена зустріч з патріархом.
Це була особлива подія в моєму житті. Патріарх, який зовсім мене не знав, під час надання патріаршого благословення говорив про дуже особисті речі та переживання, яких не знав ніхто, крім Бога. Це стало свідченням для мене, що благословення проголошене не людиною, а дійсно моїм Небесним Батьком. Під час отримання благословення не зійшли ангели з небес і також я не побачила стовп світла… Але той особливий Дух, який я відчувала тоді, я не забуду ніколи.
Як я не намагалася, однак змогла запам’ятати лише невеличкі уривки з того, що сказав патріарх того дня. Тому, коли я отримала роздрукований варіант свого патріаршого благословення, я із задоволенням перечитала його кілька разів.
Цікаво, що це благословення працює за принципом Священних Писань. Скільки б разів я його не перечитувала (а за останні років десять я дуже часто до нього зверталася), кожного разу я знаходжу нове натхнення та слова, які мені треба почути саме зараз. Коли в мене труднощі, чи є запитання, я звертаюсь до слів мого благословення і знаходжу втішення і часто шлях вирішення моїх проблем. Патріарше благословення є моїм особистим Священним Писанням, написаним саме для мене і про мене.
Хоча й досі залишаються певні місця, яких я не розумію, я знаю, якщо буду жити гідно тих благословень, які обіцяв Небесний Батько особисто мені, кожне слово у цьому благословенні здійсниться, і я зможу насолоджуватися тими дарами, які були приготовані для мене.
Патріарше благословення є безцінним даром, який дав нам наш люблячий Батько, щоб допомогти просуватися інколи дуже нелегким шляхом земного життя. Він наш Батько і тому піклується про нас. Патріарше благословення—це наш дороговказ, наша Ліагона, і якщо ми часто будемо до нього звертатися, то залишимося на вірному шляху.