Голоси святих останніх днів
Ділитися любов’ю Спасителя на Різдво
Ілюстрація Джулі Роджерс
Я з ентузіазмом брав участь у церковній Різдвяній ініціативі 2016 року “Освітити цей світ”. Я чекав на виконання щоденних завдань, особливо на завдання п’ятого дня: “Ісус допомагав хворим, і ви також можете”.
Того дня я вийшов з роботи і пішов сірими вулицями міста, плануючи провідати своїх дідуся з бабусею. Я був у чудовому настрої. Була Різдвяна пора, і весь світ був прекрасним. В повітрі лунав дзвіночок збирача пожертвувань. Коли я наближався до платформи міської електрички, мою увагу привернула безпритульна жінка, яка кричала тому збирачеві:
“Ти—обманщик!—кричала вона.— Я голодна. Мені холодно. Ти забираєш усі пожертвування собі! Ти обманщик!”
Більшість людей не зважали на неї, і збирач пожертвувань продовжував дзвонити у дзвіночок. Я одягнув навушники, але все ж чув як жінка кричала: “Ти—обманщик! Я—голодна! Мені холодно”.
Я згадав, що у кишені маю 20-доларову банкноту. Я подумав про те, щоб дати її жінці. “Ні,—подумав я.— Якщо я віддам її комусь, то якійсь приємній людині”. Тоді Дух нагадав мені про завдання і на Кого я намагався бути схожим. Ісус був Царем над царями, однак Він служив найнижчим з найнижчих. Я знав, що маю робити.
Я підійшов до жінки. Вона вже не кричала, однак її очі були закриті, а по щоках бігли сльози. Я взяв з кишені 20-доларову банкноту і дав її жінці.
“Важкий день?”— запитав я.
Вона поглянула на мене. “Так”,—сказала вона.
“Мені шкода”,—сказав я. Я обняв її і вона плакала у мене на плечі, поки не під’їхала електричка.
“Дякую,—промовила жінка, коли ми прощалися.— І не лише за гроші. Дякую за обійми. Мені вони були потрібні”.
Я зовсім не планував обніматися з незнайомою людиною на вулиці, але я знаю, що саме так вчинив би Ісус. Я вдячний, що Господь дав мені можливість служити так, як послужив би Він. Ісус допомагав хворим, бідним і нужденним. Тож і я можу це робити.