Голоси святих останніх днів
Різдвяні подарунки для мене?
Ілюстрація Керолін Вібберт
Я служила в Каліфонійській місії Сакраменто під час Різдва 2003 року. Моя напарниця і ще дві сестри-місіонерки, з якими ми жили в одній квартирі, почали отримувати подарунки і листи від своїх родичів та друзів. Я знала, що у мене так не буде.
Моя сім’я, яка жила в Аргентині, мала обмежені ресурси, тож їхні листи надходили із затримкою в два-три місяці. Я жила далеко від сім’ї, але була рада під час Різдва служити Ісусу Христу.
У Святвечір ми готувалися лягати спати, коли одна із сестер сказала мені, що хтось залишив пакунки під дверима, на яких було написане моє ім’я.
“Для мене? Не може бути!”— Сказала я здивована.
На двох великих коробках було моє ім’я, але зворотна адреса не була вказана. Я так зраділа, і інші сестри також раділи за мене. Я відкрила пакунки, а в них було повно подарунків, цукерок, дитячих малюнків та всього іншого! Я не могла стримати сліз.
“Хто міг надіслати мені ці пакунки?”— подумала я. Ніхто з нас цього не знав, але всі раділи чиїйсь щедрості.
Через кілька днів після Різдва я все ще не знала, хто надіслав ті пакунки. Тож я зателефонувала в офіс місії і запитала в секретарки, чи може вона вказати мені ім’я загадкового надсилача. Вона сказала, що члени одного приходу, які побажали залишитися невідомими, вирішили надіслати мені пакунки з Різдвяними подарунками. Я завжди буду вдячна за щедрість членів того приходу, що виявили мені стільки любові в той Святвечір, і за підтримку, яку я отримала під час місії.
Я зрозуміла, що кожен член Церкви може допомагати місіонерам—хоча вони й знаходяться далеко від дому—відчувати себе, як вдома, завдяки їхньому підбадьоренню і служінню. То було одним з найкращих святкувань Різдва у моєму житті. Я служила Спасителю і відчувала Його любов завдяки членам Його Церкви.