Послання Першого Президентства
Ідіть за пророками
Президент Томас С. Монсон
Я служив у Військово-Морських силах Сполучених Штатів до кінця Другої світової війни. Я був матросом. Це найнижчий з усіх чинів у ВМС. Після того я отримав чин старшого матроса, а пізніше чин писаря третього розряду.
Закінчилася Друга світова війна, і мене звільнили в запас. Однак я вирішив, що якщо коли-небудь повернуся до Збройних сил, то хотів би служити офіцером. Я думав: “Я більше не буду прибирати на кухні, я більше не буду драїти палубу, я цим більше не займатимусь”.
Після демобілізації я був зарахований до резерву ВМС США. Кожного понеділка ввечері я ходив на навчання. Я старанно навчався, щоб мати хороші оцінки. Я здав усі можливі тести: на розумові здібності, на фізичну та психологічну підготовленість. Нарешті я отримав хорошу новину: “Ви отримали звання лейтенанта запасу Військово-Морських сил США”.
Я з радістю показав посвідчення своїй дружині Френсіс і сказав: “Мені вдалося! Мені вдалося!” Вона обняла мене і сказала: “Ти так багато трудився, щоб досягнути цього”.
Але потім дещо відбулося. Мене покликали радником у єпископаті приходу. Збори єпископату відбувалися в той самий час, коли я мав ходити на військові учення. Я зрозумів, що це створює нерозв’язуваний конфлікт. Я знав, що у мене не буде часу на здобуття вищого чину офіцера запасу ВМС і виконання моїх обов’язків у єпископаті. Що мені було робити? Слід було приймати рішення.
Я молився про нього. Після того я пішов поговорити з чоловіком, який був президентом колу в часи мого дитинства,—старійшиною Гарольдом Б. Лі (1899–1973),—який на той час служив у Кворумі Дванадцятьох Апостолів. Я сів за стіл навпроти нього і розповів, як багато для мене значило те військове звання. Я навіть показав йому листа про присвоєння звання.
Ілюстрація Пола Менна
Поміркувавши над цим питанням якусь мить, він мені сказав: “Ось що ви маєте зробити, брате Монсон. Ви напишете листа в штаб ВМС і скажете, що через те, що вас покликали членом єпископату, ви не можете прийняти це звання офіцера запасу Військово-Морських сил США”.
У мене впало серце. Він продовжував: “Потім ви напишете командувачу Дванадцятого підрозділу ВМС у Сан-Франциско і скажете, що просите звільнити вас з запасу”.
Я сказав: “Старійшино Лі, ви не розумієте військової служби. Звичайно ж, вони не дадуть мені те звання, якщо я відмовлюся його прийняти, але Дванадцятий підрозділ ВМС не дозволить мені звільнитися. Назріває війна в Кореї, і оскільки у мене не буде звання, то мене неодмінно візьмуть в армію. Якщо я повернуся в армію, то мені краще повернутися туди офіцером, однак цього не станеться, якщо я зараз відмовлюся від звання. Чи ви впевнені, що хочете дати мені саме таку пораду?”
Старійшина Лі поклав руку мені на плече і по-батьківськи сказав: “Брате Монсон, майте більше віри. Військова служба не для вас”.
Я повернувся додому. Я поклав зволожене сльозами повідомлення про присвоєння звання знову в конверт разом із листом, який його супроводжував, і відмовився його прийняти. Потім я написав листа до Дванадцятого підрозділу ВМС і попросив виключити мене зі списку офіцерів запасу.
Мої документи про звільнення з запасу ВМС були в останній групі серед тих, що розглядалися перед початком Корейської війни. Мій військовий підрозділ був укомплектований. Через шість тижнів після того як мене покликали радником єпископату, я був покликаний єпископом свого приходу.
Я б не був зараз у Церкві тим, ким є, якби не прислухався до поради пророка, якби я не молився про своє рішення, якби я не навчився цінувати важливу істину: часто мудрість Божа виглядає для людей глупотою1. Але найбільшим єдиним уроком, який я засвоїв у смертному житті, це те, що коли Бог говорить, а Його діти слухаються, вони завжди будуть праві.
Кажуть, що історія обертається на маленьких шарнірах. Так само і наше життя. Рішення визначають долю. Однак ми не залишені напризволяще у прийнятті рішень.
Якщо ви хочете побачити світло небес і якщо ви хочете відчути натхнення Всемогутнього Бога, якщо ви хочете мати в грудях відчуття, що Небесний Батько скеровує вас, тоді йдіть за Божими пророками. Якщо ви йдете за пророками, то ви будете на безпечній території.
Як навчати з цього послання
Лише невелика кількість членів Церкви отримає особисту пораду від апостола, як це сталося з Президентом Монсоном. Але ми також можемо мати благословення, якщо виконуємо вчення пророків та апостолів. Ви можете прочитати виступи Президента Монсона з останньої генеральної конференції (не забудьте про вступні за заключні слова також). Відшукайте в них особливі настанови або заклики до дії. З тими, кого ви відвідуєте, ви можете обговорити, чого навчилися, і поміркувати над тим, як застосовувати пораду Президента Монсона.
Ідеї щодо того, як навчати цього послання молодь та дітей, містяться на с. 6.