Флора і я: рівні партнери в роботі Господа
Коли ми дізнаємося про підтримку й ніжне партнерство, якими насолоджувалися Президент Езра Тефт Бенсон зі своєю дружиною, Флорою, то здобуваємо глибше розуміння його священнослужіння.
Іноді, якщо ми уважно слухаємо, коротка фраза може бути могутньою проповіддю. Так це було 11 листопада 1985 року. Фраза “Флора і я”.
Президент Езра Тефт Бенсон (1899–1994) прочитав ці слова під час підготовленої промови для репортерів у той день, коли його було рукопокладено Президентом Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів. Президент Спенсер В. Кімбол (1895–1985) помер за шість днів до того, залишаючи Президента Бенсона старшим апостолом.
Президент Бенсон і його дружина, Флора, були разом, коли отримали звістку про смерть Президента Кімбола, і вони “відразу ж схилили коліна” у молитві1. Тепер, у першому абзаці своєї промови, яку буде опубліковано по всьому світу, Президент Бенсон знову говорив про себе і про Флору. Він сказав: “Це день, якого я не чекав. Моя дружина, Флора, і я постійно молилися, щоб дні Президента Кімбола було продовжено на цій землі та ще одне чудо сталося для нього. Тепер, коли Господь сказав Своє слово, ми зробимо все для нас можливе під Його керівництвом, щоб виконувати далі цю роботу на землі”2.
За 59 років шлюбу фраза “Флора і я” природно сходила з вуст Президента Бенсона. І, коли він сказав: “ми зробимо все для нас можливе під Його керівництвом, щоб виконувати далі цю роботу”, то використав слово ми, говорячи не про себе та інших генеральних авторитетів, хоч, напевно, він і збирався бути єдиним з ними. У цій фразі пророк, провидець і одкровитель Церкви говорив про єдність зі своєю дружиною в роботі Господа.
Чому він сказав так? Він і Флора були об’єднані в роботі Господа протягом майже шести десятиріч. В той час, як багато аспектів їхнього життя змінилися протягом років, їхнє партнерство було постійним джерелом сили для них обох.
Цього року курс навчання для Товариства допомоги і носіїв Мелхиседекового священства включає в себе можливість навчатися від Президента Езри Тефта Бенсона. Досліджуючи його вчення, ви можете відчути бажання дізнатися про його характер. Ця стаття дозволяє отримати певне розуміння щодо його життя і священнослужіння з точки зору його дружини, Флори Амуссен Бенсон. Всі вказані номери розділів і сторінок у цій статті є посиланнями на книгу Учення Президентів Церкви: Езра Тефт Бенсон.
“Я хочу вийти заміж за фермера”
Восени 1920 року 21-річний Езра Тефт Бенсон вирушив з сімейної ферми в Уітні, Айдахо, США, до Логану, Юта, де вступив до Аграрного коледжу штату Юта (зараз Університет штату Юта). Одного дня, коли він був у студентському містечку університету з кількома друзями, його увагу привернула одна молода жінка. Пізніше він згадував:
“Ми стояли біля корівника, коли молода жінка—дуже приваблива й красива—проїхала повз нас на своєму маленькому авто до молочарні по молоко. Хлопці помахали їй руками, і вона помахала їм. Я спитав: “Що це за дівчина?” Вони сказали: “Флора Амуссен”.
Я сказав їм: “Знаєте, у мене просто з’явилося відчуття, що я з нею одружуся”.
Друзів Езри це оголошення розсмішило. Вони сказали: “Для хлопця з ферми вона надто популярна”. Якою була його відповідь? “Так це ж навіть цікавіше”3.
Друзі Езри дуже помилялися у своєму судженні щодо Флори Амуссен. Ще підлітком вона бачила щось особливе в чоловіках, які працювали на землі. Одного дня, коли її мати, Барбара, сказала їй: “що вона не може досягти вищої ступені слави без целестільного шлюбу, Флора відповіла, можливо наївно, однак з певним розумінням: “Тоді я хочу вийти заміж за чоловіка бідного матеріально, однак багатого духовно, щоб ми могли отримати те, що можемо отримати разом”. Подумавши трохи, вона додала: “Я хочу вийти заміж за фермера”4.
Флора і Езра зустрілися пізніше в 1920 році і їхня дружба невдовзі переросла в залицяння. В Езрі Тефті Бенсоні Флора побачила молодого чоловіка, який почав збирати духовні багатства, які вона так сильно цінувала. І, як вона мабуть і очікувала, коріння його духовної сили уходило глибоко в ґрунт його сімейної ферми.
Щоб прочитати про те, як фермерське життя сформувало характер Езри Тефта Бенсона, див. Учення Президентів Церкви: Езра Тефт Бенсон, сс. 2–6.
Спільний труд, щоб ставити Бога на перше місце
Коли Флора і Езра почали ставати ближчими одне одному, вони дізналися, що два роки будуть у розлуці. Езра отримав покликання служити в Британській місії. Він і Флора раділи його можливості служити, і вони “говорили про свої стосунки. Вони хотіли, щоб їхня дружба тривала й далі, однак вони також розуміли, що Езрі потрібно було стати відданим місіонером. “Перед моїм від’їздом ми з Флорою вирішили, що будемо писати листи раз на місяць,— сказав він.— Ми також вирішили, що у своїх листах ми будемо підбадьорювати, вселяти впевненість і передавати новини. Так воно і було”5.
У такому ставленні до покликання на місію, вони продемонстрували істину, якій Езра навчав святих багато років пізніше: “Коли ми ставимо Бога на перше місце, усе інше займає належне місце або зникає з нашого життя. “Наша любов до Господа буде управляти нашими уподобаннями, тим, як ми витрачатимемо час, нашими інтересами, вона визначить порядок наших пріоритетів”6.
З наближенням до кінця місії Езри, він і Флора з нетерпінням чекали, щоб побачитися. Однак Флора “не просто очікувала на найближчу перспективу проводити з ним час. Вона по-справжньому дивилася вперед—на його майбутнє і його потенціал. … Вона була рада явному бажанню Езри поселитися на сімейній фермі в Уітні, Айдахо. Проте вона відчувала, що спочатку йому потрібно закінчити навчання”7. У своїх зусиллях допомогти йому у цьому, вона об’єдналася з ним у тому, щоб ставити Бога на перше місце. Менше ніж через рік після його повернення з місії вона здивувала його, сказавши, що і сама збирається служити на місії. Щоб більше дізнатися про її рішення, див. сс. 11–12.
Щоб прочитати розповідь про служіння Езри Тефта Бенсона в якості місіонера повного дня, див. сс. 9–11 і 113–114 у посібнику. Щоб прочитати про його служіння в Європі після Другої світової війни під час його апостольства, див. сс. 19–23, 60–61, 75–77, 283 і 288.
Необроблений алмаз
Флора і Езра запечаталися в Солт-Лейкському храмі 10 вересня 1926 року. Попри уроджену доброту Езри та його успіхи в навчанні, “дехто й далі сумнівався у Флориному виборі. Вони не розуміли, чому така вишукана, багата й популярна дівчина вибрала селюка. Але вона продовжувала говорити, що “завжди хотіла вийти заміж за фермера”. Езра, за її словами, “був практичний, чуйний і надійний”. І вона зауважила: “Він був лагідний зі своїми батьками, і я знала: якщо він поважає їх, він буде поважати і мене”. Вона усвідомлювала, що він був “необробленим алмазом”, і сказала: “Я збираюся зробити все, що в моїх силах, аби допомогти йому стати відомим і відчувати це завжди, не тільки в цій невеликій громаді, а щоб його знали у всьому світі”8.
Маючи таке бачення потенціалу свого чоловіка, Флора з радістю їхала туди, куди було потрібно, щоб забезпечити своїх дітей, і служити Церкві, їхній громаді і їхньому народу. Іноді це вимагало від неї вести простіший спосіб життя, ніж той, до якого вона звикла, однак вона приймала цей виклик.
Наприклад, у день укладання шлюбу вони “святкували весілля лише сніданком для сім’ї та друзів. Після сніданку молодята відразу ж поїхали на своєму фордівському пікапі “Т” в Еймс, Айова”, де Езра був прийнятий в магістратуру по спеціальності економіка сільського господарства. “Дорогою вони провели вісім ночей у наметі, що протікав. Приїхавши в Еймс, вони найняли квартиру, що знаходилася за один квартал від студентського містечка коледжу. Квартира була маленька, і Бенсони ділили це приміщення з великою родиною тарганів, однак Езра казав, що та “квартирка нагадувала найзатишніший маленький котедж, який тільки можна собі уявити”9.
У процесі обробки “алмазу”, Езра став більше часу проводити в служінні поза домом. Це вело до процесу очищення також і Флори. Коли його не було вдома, іноді вона боролася з самотністю й збентеженням. Однак вона любила виконувати роль дружини і матері і була вдячна за доброту свого чоловіка і його відданість сім’ї. Щоб більше дізнатися про початок шлюбу й батьківства Флори та Езри, див. сс. 13–17.
Два дзвінки, що змінили життя
27 липня 1943 року Флорі подзвонив її чоловік. Він був у Солт-Лейк-Сіті, Юта, і готувався повернутися з відрядження з їхнім сином Рідом. Вона було в їхньому домі поблизу Вашингтона, округа Колумбія, приблизно за 3200 км. Провівши безсонну ніч в молитвах і сльозах, він зателефонував їй, щоб повідомити, що днем раніше його було покликано служити членом Кворуму Дванадцятьох Апостолів.
Ця новина не здивувала Флору. Вона “отримала сильне відчуття, що під час подорожі [її чоловіка] має статися щось важливе”10. Вона висловила впевненість в Езрі і її слова заспокоїли його. Пізніше він згадував: “Розмова з нею повернула мені впевненість. Вона завжди виявляла більше віри в мене, ніж я сам в себе”11.
Хоч Флора і була впевнена у своєму чоловікові, вона знала, що він не міг виконувати своє покликання самотужки—йому потрібна була підтримка його сім’ї і сила з небес. На одній з генеральних конференцій послання, передане пошепки, продемонструвала любов Флори до її чоловіка і її розуміння, що він має покладатися на Господа (див. сс. 53-54).
24 листопада 1952 року Флора отримала від свого чоловіка ще один дзвінок, що змінив їхнє життя. Цього разу він був у Вашингтоні, округа Колумбія, а вона була в їхній домівці у Солт-Лейк-Сіті. Дуайт Ейзенхауер, який невдовзі мав почати своє служіння в якості президента Сполучених Штатів, щойно попросив старійшину Бенсона служити міністром сільського господарства, високій посаді, яка вимагатиме великих жертв і присвячення. Старійшина Бенсон прийняв цю посаду після того, як порадився про це з Президентом Церкви, Девідом О. Мак-Кеєм (1873–1970).
Коли старійшина Бенсон сказав Флорі, що обраний президент Ейзенхауер запропонував йому посаду і що він прийняв її, вона відповіла: “Я знала, що він це зробить. І я знала, що ти погодишся”. Вона визнала, що для сім’ї це буде важко, однак додала: “Здається, це є Божою волею”12.
Старійшина Бенсон служив міністром сільського господарства протягом восьми років. У той час сім’я переживала періоди розлуки, а старійшині Бенсону доводилося мати справу з критикою та підлабузництвом, які часто супроводжують державну службу. Бенсони отримали чудові можливості. Наприклад, старійшина Бенсон якось узяв Флору і їхніх дочок Беверлі та Бонні у чотиритижневу поїздку, під час якої він працював, щоб установити торговельні стосунки з 12 різними країнами (див. сс. 181–182). Запрошення репортера привело до унікальної місіонерської нагоди для сім’ї (див. с. 27).
Старійшина Езра Тефт Бенсон служив міністром сільського господарства Сполучених Штатів Америки протягом восьми років, служачи водночас і апостолом. Щоб прочитати, як він виконував ці обов’язки, див. сс. 23–28 і 51–53.
Знаряддя рівні в руках Господа
Як і всіх Президентів Церкви, Езру Тефта Бенсона було висвячено наперед в його покликанні. Однак самотужки він не зміг би виконати те, на що його було висвячено наперед, або служити з такою силою. Безсумнівно, жодна людина не справила на нього такого впливу, як Флора. У Церкві і у своїй сім’ї вони працювали пліч-о-пліч, як могутні знаряддя в Господніх руках.
Саме так, як Президент і сестра Бенсони стали на коліна, коли дізналися, що він головуватиме над Церквою, вони працювали разом, щоб “просувати роботу вперед на землі”13. Як вона і сподівалася ще підлітком, вони отримали те, чого прагнули—разом14.
З кафедри Президент Бенсон закликав святих останніх днів наповнити землю і їхнє життя Книгою Мормона (див. розділи 9–10). Вдома Флора щодня читала йому Книгу Мормона, а потім вони обговорювали прочитане15. З кафедри Президент Бенсон спонукав святих регулярно служити і поклонятися в храмі (див. розділ 13). Особисто Флора і Езра Бенсони відвідували храм кожного ранку п’ятниці, коли мали можливість робити це16. З кафедри Президент Бенсон застерігав про гріх гордині і “оплески світу”17. Однак, хоч Флорі і вдалося сприяти тому, “щоб його знали у всьому світі”18, вони були разом задоволені тихими “оплесками небес”19.
Президент Езра Тефт Бенсон виступив з сотнями проповідей в якості апостола і Президента Церкви. Важко уявити собі будь-яку з цих проповідей без впливу тієї проповіді з трьох слів, яку він виголосив 11 листопада 1985 року: “Флора і я”.