Ідіть уперед з вірою
Що ви маєте робити, коли вам необхідно прийняти рішення і ви молились про свій вибір, але все ще не впевнені, що вам робити?
Старійшина Джеффрі Р. Холланд, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, сказав: “Це проста і прояснююча розум істина: до [і після] важливих моментів, дійсно … важливих духовних моментів, може прийти горе, виникнути протидія і настати темрява” (“Тож не відкидайте відваги своєї”, Ліягона, черв. 2000, с. 34).
Але протидія не означає, що Небесний Батько полишив вас. Він тут, і Він буде направляти вас. Іноді ми повинні йти вперед з вірою, допоки наш шлях не буде освітлено. Далі наведено кілька думок сучасних пророків про терпеливе очікування на відповіді і провід.
Доходити до краю світла
“Невдовзі після того, як мене було покликано генеральним авторитетом, я пішов до старійшини Гарольда Б. Лі за порадою. Він дуже уважно вислухав мою проблему і запропонував звернутися до Президента Девіда О. Мак-Кея. Президент Мак-Кей порадив, в якому саме напрямку я повинен іти. Мені дуже хотілося бути слухняним, однак я не бачив можливості зробити те, що він мені порадив.
Я повернувся до старійшини Лі і сказав йому, що не бачу, як мені рухатися в напрямку, яким мені порадили йти. Він сказав: “Ваша проблема в тому, що ви хочете побачити кінець, перебуваючи на самому початку”. Я відповів, що мені хотілось би побачити наперед принаймні на крок чи два. І тоді я отримав урок на все життя: “Ти повинен навчитися доходити до краю світла, а потім зробити кілька кроків у темряву; і тоді з’явиться світло й освітить дорогу перед тобою”. Після цього він процитував ці 19 слів з Книги Мормона:
“Не сперечайтеся через те, що не бачите, бо ви не матимете доказів перед тим, як буде випробувано вашу віру” (Етер 12:6).
Президент Бойд К. Пекер, президент Кворуму Дванадцятьох Апостолів, “The Edge of the Light,” BYU Magazine, Mar. 1991, magazine.byu.edu.
Дійте з довірою
“Що ви робите, коли ви, ретельно підготувавшись, палко помолившись і чекаючи на відповідь протягом значного часу, усе ж не отримуєте її? Можливо, коли так буває, вам слід подякувати, бо це ознака Його [тобто Небесного Батька] довіри. Коли ви живете гідно і ваш вибір відповідає вченням Спасителя, і вам слід діяти—то дійте з довірою. Коли ви чутливі до спонукань Духа, у належний час станеться одне з двох: або ви відчуєте заціпеніння думки—ознаку невірного вибору, або спокій чи палання у грудях, які підтверджують правильність вибору. Якщо ви живете праведно і дієте, довіряючи Богу, Він не дозволить вам відхилитися занадто далеко, не давши вам відчути, якщо вами зроблено неправильний вибір”.
Старійшина Річард Г. Скотт, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, “Застосування божественного дару молитви”, Ліягона, трав. 2007, с. 10.
Не приймаймо порад від страхів
“Не приймаймо порад від страхів! Давайте не забувати бути в доброму гуморі, вірити в Бога і жити гідно, щоб він направляв нас. Кожен з нас має право на особисте одкровення, яке вестиме крізь земне випробування. Давайте жити так, щоб серця були завжди відкриті для нашіптувань і втішення від Духа”.
Президент Джеймс Е. Фауст (1920–2007), другий радник у Першому Президентстві, “Не лякайтесь!” Ліягона, жовт. 2002, с. 6.
Терпляче чекайте на одкровення
“Поступове зростання яскравості світла, випромінюваного сонцем на світанку, подібне до отримання послання від Бога “рядок за рядком, приписання за приписанням” (2 Нефій 28:30). Найчастіше одкровення приходить поступово, з часом, і дається нам відповідно до наших прагнень, гідності і підготовки. Такі послання від Небесного Батька поступово і лагідно зрошують нашу “душу, як роса з неба” (УЗ 121:45).
Старійшина Девід А. Беднар, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, “Дух одкровення”, Ліягона, трав. 2011, с. 88.
Знайте, що Господь підготує шлях
“В [один] перевантажений період мого життя старійшина Джозеф Б. Віртлін запропонував мені служити президентом колу.
Під час нашої з ним співбесіди у мене роїлося багато думок, і не найменшою з них було тривожне занепокоєння, що я, можливо, не матиму часу, якого вимагатиме це покликання. Хоча це покликання було для мене великою честю і змусило мене відчути смирення, я все ж на мить завагався, чи зможу його прийняти. Але ця думка була скороминущою, оскільки я знав, що старійшина Віртлін був покликаний Богом і що він виконував роботу Господа. Що я міг зробити, окрім як прийняти?
Бувають моменти, коли нам треба зробити крок віри у темряву, з упевненістю, що Бог дасть нам під ноги тверду землю, щойно ми це зробимо. І тому я з радістю прийняв покликання, знаючи, що Бог підготує шлях”.
Президент Дітер Ф. Ухтдорф, другий радник у Першому Президентстві, “Служіння в священстві—Чому?”, Ліягона, трав. 2012, с. 59.