Праця служіння та духовна самостійність
Благословення наполегливої праці і служіння не обмежуються лише мирською допомогою.
Класти цеглу у 16
Надзвичайно важливо навчитися наполегливо працювати в юні роки. Тяжка фізична праця є частиною життя. Я засвоїв цей урок в юності, коли мене покликали на особливу місію церковного служіння—допомагати будувати будинки зборів. Мені було лише 16 і я щойно закінчив школу. Мене призначили працювати в бригаді мулярів. То була нелегка праця, але мені це подобалося.
Нас поділили на групи і ми подорожували зі Швеції, де я жив, до кількох прилеглих країн. У кожному місці ми, за домовленістю, зупинялися у якогось члена Церкви з місцевого приходу. Мене вразила готовність хороших, надійних членів Церкви відкривати свої домівки і допомагати усім необхідним. Навіть якщо їхній достаток не був великим, вони бажали служити.
Більшість молодих чоловіків, покликаних на ці місії церковного служіння, були старшого віку, але мені було 16. Пізніше, у 19 років, я служив на місії, де проповідував. Коли ми з братом отримали покликання, наш батько підійшов до нас і сказав: “Хоча це, можливо, перерве ваше навчання, але я хочу, щоб мої сини з раннього віку навчилися служити в Церкві. Отримавши цей досвід, ви закладете основу вашої життєвої позиції”. Сьогодні прийняття покликання служити на місії повного дня є пріоритетом для молодих чоловіків.
Коли я отримав покликання служити на цій місії, я трохи нервував, але, не вагаючись, прийняв його. Мене змалечку навчали казати “так” на прохання служити у будь-якій ролі у виконанні роботи Господа. Тому відчуття радості було більшим, ніж нервування. Побудова будинків зборів для Церкви була чудовим досвідом.
Отримання свідчення і самостійність
Я знаю, що коли ми служимо іншим, ми розвиваємо свідчення про євангелію і любов до неї. Коли в молодості я був далеко від сім’ї, я зрозумів, що маю взяти на себе відповідальність за своє життя—не лише фізично, але й духовно. Я також навчився дійсно прислухатися до підказок Духа і виконувати їх.
Але ті почуття і ця здатність прийшли до мене не лише, коли я служив на місії церковного служіння. Моє свідчення і бажання служити почалися до того. В юні роки я був сором’язливим і мені навіть було важко розмовляти через мою невпевненість. Але поступово, у міру того, як я занурювався у служіння, мене крок за кроком було зміцнено. У мене були можливості навчатися, служити і зростати через покликання і доручення у нашій філії. Я почав завзято працювати (див. УЗ 58:27). Я зрозумів, що у житті кінець буде не таким, яким був початок; точкою відліку послужить момент, коли ви почнете змінювати життя.
Обіцяння допомогти нам
Для того, щоб ця зміна відбулася, слід завжди пам’ятати про те, хто ми. Усі ми сини і дочки Небесного Батька. Кожен з нас народився з обіцянням: коли ми укладаємо завіти і залишаємося вірними їм і робимо все можливе в наших обставинах, з нашими талантами і здібностями, тоді ми повернемося до нашого Небесного Батька з честю. Це частина нашого вічного майбутнього, і нам слід завжди пам’ятати, що ми не самі. Небесний Батько дасть нам силу і здатність гідно зустрічати наші виклики.
Саме через досвід, отриманий в моєму житті через служіння у ранньому віці, я почав зміцнювати власну впевненість у Господові. Вірш з Учення і Завіти 121:45 заохочує нас зміцнювати нашу “впевненість у присутності Бога”. Коли ви візьмете участь у служінні Господу, ви відчуєте Його Духа, ви відчуєте Його любов, і ви зрозумієте, що хоча життя—це випробування, ви не самі. Якщо ви живете праведно і служите, вам буде дана сила, яка перевищуватиме вашу власну.