Не те, чого мене навчали
Ірене Таніегра, Філіппіни
Якось на роботі мені необхідно було відлучитися на кілька годин, щоб виконати декілька важливих доручень на прохання моєї мами. Уранці я зайшла в офіс і сказала колезі, що буду відсутня після обіду. Під час перерви вона шепнула мені: “Я можу допомогти тобі з таймером”.
“Ні, дякую”,—сказала я.
Я пішла з офісу, щоб встигнути на автобус, і моя подруга провела мене до таймера. Вона тихенько сказала мені: “А ти не реєструйся, що йдеш з роботи після обіду. Хочеш, я прокомпастую твою картку, коли буду йти з роботи?”
Не встигла я й слова сказати, як вона додала: “У нас же зарплата менша мінімальної, тому нічого страшного, якщо так зробити. Скільки тих грошей за цей час! Крім того, не тільки ми самі так робимо”.
Я почала міркувати над її словами. Певний сенс в цих словах був, і я знала, що в неї добрі наміри. Але це було не те, чого мене навчали в Церкві.
Зібравши всю свою силу й рішучість, я тихо їй сказала: “Подруго, Господь добрий, і якщо Він благословить нас, то ми зможемо отримати більше, ніж ця сума”.
Вона пішла й була дещо невдоволена моєю відмовою піти на те, що вона запропонувала. Я йшла до автобусної зупинки, і мене турбувала думка, що я отримаю набагато менше грошей за свою роботу. Я знала, що наступного місяця нам доведеться купувати менше продуктів.
І, йдучи, я пригадала слова одного гімну: “Будь чесним у своєму серці, і Бог любитиме й благословлятиме тебе, Він допоможе тобі”1. Прийшла на думку і фраза з іншого гімну: “Вибирай істину! І Бог тебе благословить”2.
Ці рядки зміцнили мене в рішучості не піддатися спокусі, а довіритися Господнім обіцянням.
Три роки минуло після того випадку, тепер у мене вже нова робота. Господь, безсумнівно, благословив мене. Це сталося не відразу, але обіцяння, сказане через гімни, справді, здійснилося, і я можу відчувати, скільки ще благословень прийде до мене, якщо я й далі буду вибирати істину. Я вдячна за гімни, які дають мені сміливість триматися того, що є правильним в очах Бога.