Послання візитного вчителювання

Ісус Христос навчав про мету нашого життя на землі

Помолившись, виберіть і прочитайте з цієї статті вірші з Писань та вчення, що відповідають потребам сестер, яких ви відвідуєте. Поділіться власним досвідом і свідченням. Запросіть тих, кого ви навчаєте, зробити те саме.

Якою є мета життя на землі?

Президент Спенсер В. Кімбол (1895–1985): “Людину, створену на образ Бога, було поміщено на землю, щоб пройти через смертне життя, яке є проміжним станом між доземним життям і безсмертям.

Наші перші батьки—Адам і Єва —не послухалися Бога. Скуштувавши заборонений плід, вони стали смертними. Внаслідок цього вони та всі їхні нащадки стали підвладні як фізичній, так і духовній смерті (фізична смерть—це розділення тіла і духа, а духовна смерть—це відділення духа від присутності Бога і смерть усього, що стосується духовного).

Для того щоб Адам міг повернутися до свого початкового стану (бути в присутності Бога), необхідна була спокута, щоб залагодити його непослух. Божим небесним планом був передбачений Викупитель, щоб розірвати пута смерті і силою воскресіння уможливити возз’єднання духів з тілами для всіх людей, які жили на землі.

Ісус із Назарета був Тим, кого було обрано ще до сотворіння світу, щоб прийти на землю, виконати це служіння і перемогти фізичну смерть” (“The True Way of Life and Salvation,” Ensign, May 1978, 6).

Що я можу робити, щоб виконати місію свого життя?

Президент Езра Тефт Бенсон (1899–1994): “Коли наш Небесний Батько помістив Адама і Єву на цю землю, Він зробив це, маючи на меті навчити їх, як повернутися в Його присутність. Наш батько пообіцяв їм Спасителя, Який викупить їх із занепалого стану. Він дав їм план спасіння і наказав навчати дітей вірі в Ісуса Христа й покаянню. Після цього Адамові та його нащадкам було дано заповідь христитися, отримати дар Святого Духа і увійти у чин Сина Божого,… повноту якого можна отримати лише у Домі Господа” (“What I Hope You Will Teach Your Children about the Temple,” Tambuli, Apr.–May 1986, 4).

Джулі Б. Бек, генеральний президент Товариства допомоги: “Як духовні дочки Бога жінки “отримали свій перший урок у духовному світі й були підготовлені прийти” (УЗ 138:56) на землю. Вони були серед тих “благородних і великих” (УЗ 138:55), які “радісний окрик здіймали” (Йов 38:7) під час сотворіння землі, бо вони могли отримати фізичне тіло, щоб бути “випробуваними” (Aврaaм 3:25) на землі. Вони хотіли працювати пліч-о-пліч з праведними чоловіками, щоб досягти вічних цілей, яких вони не можуть досягнути самостійно.

Роль жінки не почалася на землі і тут не закінчується. Жінка, яка цінує своє материнство на землі, цінуватиме його і у світі, що прийде, “Бо де скарб [її],— там буде й серце [її]!” (Maтвій 6:21). “Зрощуючи” в собі “материнське серце”, кожна дівчина і жінка готується до своєї божественної, вічної місії материнства. …

Я вже побачила, що найщиріше “материнське серце” б’ється в грудях жінок, які на цій землі не мають власних дітей, але які знають, що “все має здійснитися в належний час” і що вони “закладають основи великої справи” (УЗ 64:32–33) (“Материнське серце”, Ліягона, трав. 2004, с. 76).