2008
Місіонер у процесі підготовки—Джон Кей з Гленротса, Файф, Шотландія
Січень 2008 р. року

Нові друзі

Місіонер у процесі підготовки—Джон Кей з Гленротса, Файф, Шотландія

Кімберлі Уебб

Співробітник редакції церковних журналів

Одного похмурого січневого ранку Елісон Кей відчинила двері й побачила двох місіонерів, які стояли під дощем. Вона запросила їх увійти. Пізніше вона дізналася, що вони працювали в холодну погоду, хоча то був день самопідготовки. Невдовзі її було охрищено і конфірмовано членом Церкви.

Джону було чотири роки, коли його мати Елісон приєдналася до Церкви. І з того часу він хотів бути схожим на місіонерів.

Десятина і заощадження

Джон почав платити десятину разом зі своєю мамою. Коли він почув про Фонд гуманітарної допомоги і Постійний фонд освіти, то почав робити внески і туди.

Одного дня в дім прийшли місіонери. Джон любить розпитувати у місіонерів, звідки вони, які у них сім’ї і скількох людей вони навчають і христять. Але того дня він запитав у місіонерів, як вони сплатили за свою місію. Місіонери пояснили, що часто допомогу надають батьки й члени сім’ї. “Я хочу самостійно оплатити свою місію”,—сказав Джон. У свої 10 років він упевнено готується до місії багатьма способами.

Старанно працювати

Джон не лише живе за євангелією і заощаджує гроші. Він знає, що хорошим місіонером можна стати, лише навчившись старанно працювати. “Джона легко навчати”,—каже його мама. Він навчився в’язати, прасувати, прати білизну, пришивати ґудзики, полоти город, мити машину і готувати їжу. Його звична робота—прибирати у кімнаті й класти брудну білизну в пральну машину.

Що Джон любить?

  1. М’ясний рулет, приготовлений мамою

  2. Дзюдо

  3. Верхову їзду

  4. Свою морську свинку на ім’я Сатурн

  5. Історію про Даниїла у лев’ячій ямі

  6. Гратися з друзями

  7. Займатися скелелазінням з батьком

  8. Малювання (його улюблений предмет у школі)

  9. Піцу

  10. Лазити по великому дереву у дворі, куди він ходить, щоб поміркувати

Дарувати посмішки

Джон каже, що намагається мати щасливу домівку. Для цього він чемно розмовляє з членами сім’ї, особливо зі своєю старшою сестрою Фібі. “Ми намагаємося слухати одне одного”,—каже він.

Мама Джона каже: “Це був би не Джон, якби він не присвистував чи не співав, ходячи по дому”. Вона вдячна за турботливість Джона, бо сама страждає від депресії. “Джон просто знає, як до мене ставитися,—каже вона.—Він дуже вірний і відповідальний, а його серце сповнене любові”.

Джон не може дочекатися, коли отримає священство Мелхиседекове не лише для того, щоб служити місіонером, але і для того, що давати благословення сім’ї. Зараз він служить членам сім’ї і підбадьорює їх своїм життєрадісним характером.