1 І сталося, що я пішов до Нефійців і покаявся у клятві, яку я дав у тому, що не буду більше допомагати їм; і вони знову передали мені командування своїм військом, бо вони дивилися на мене як на такого, хто зможе їх позбавити їхніх скорбот.

2 Але бачите, в мене не було надії, бо я знав вироки Господа, які мали зійти на них; бо вони не покаялися у своїх беззаконнях, але боролися за свої життя, не звертаючись до тієї Істоти, Яка створила їх.

3 І сталося, що Ламанійці напали на нас, коли ми втекли до міста Йордан; але ось, їх було відкинуто назад, так що вони не захопили міста того разу.

4 І сталося, що вони знову напали на нас, і ми втримали місто. І були інші міста, які втримувалися Нефійцями, чиї фортеці відсікали їх, так що вони не могли вторгнутися в країну, яка лежала перед нами, щоб знищити жителів нашої землі.

5 Але сталося, що які з тих земель ми залишали, а їхніх жителів не забирали з собою, їх знищували Ламанійці, а їхні містечка, і села, і міста було спалено вогнем; і таким чином пройшло триста і сімдесят і девʼять років.

6 І сталося, що в триста і вісімдесятому році Ламанійці знову прийшли проти нас битися, і ми протистояли їм сміливо; але це все було марно, бо таким великим було їхнє число, що вони розтоптали Нефійців під своїми ногами.

7 І сталося, що ми знову взялися до втечі, і ті, чия втеча була швидшою за переслідування Ламанійців, врятувалися, а тих, чия втеча не перевищувала наступу Ламанійців, було зметено і знищено.

8 І ось я, Мормон, не бажаю терзати душі людей, розкриваючи перед ними таку жахливу картину крові і різанини, яка відкрилася моїм очам; але я, знаючи, що це має бути повідомлено обовʼязково і що все, що сховано, має бути відкрито на дахах будинків—

9 І ще, щоб знання про це мусило прийти до залишку цього народу, а також до Іновірців, які, Господь сказав, розсіють цей народ, і цей народ буде вважатися за ніщо серед них—отже, я викладаю це в невеликому скороченні, не наважуючись дати повний опис того, що я бачив, через заповідь, яку я отримав, і також щоб ви не засмучувалися так сильно через злочестивість цього народу.

10 І ось дивіться, це я кажу їхньому сімені, а також Іновірцям, які потурбуються про дім Ізраїля, які розуміють і знають, звідки приходять їхні благословення.

11 Бо я знаю, що такі будуть засмучені через біду дому Ізраїля; так, вони будуть засмучені через знищення цього народу; вони будуть засмучені через те, що ці люди не покаялися, щоб мати змогу опинитися в обіймах рук Ісуса.

12 Тож це написано для залишку дому Якова; і написано саме так, тому що Богу відомо, що через злочестивість воно не дійде до них; і його слід сховати під захист Господа, щоб воно могло зʼявитися в належний для Нього час.

13 І це заповідь, яку я отримав; і знайте, воно зʼявиться згідно з заповіддю Господа, коли Він вважатиме за належне у Своїй мудрості.

14 І ось, воно прийде до невіруючих з Юдеїв; і ось з яким наміром прийде воно—щоб їх можна було переконати, що Ісус є Христос, Син живого Бога; що Батько може здійснити, через Свого Найулюбленішого, Свою велику і вічну мету у відновленні Юдеїв, тобто всього дому Ізраїля, на землі їхнього успадкування, яку Господь Бог їхній дав їм, щоб виповнився Його завіт;

15 І також щоб сімʼя цього народу могло повніше вірити в Його євангелію, яка перейде до них від Іновірців; бо цей народ буде розсіяно, і вони стануть темним, брудним і огидним народом, понад описання того, що коли-небудь було серед нас, так, навіть того, що коли-небудь було серед Ламанійців, і все це через їхню зневіру й ідолопоклонство.

16 Бо знайте, Дух Господа вже припинив боротися разом з їхніми батьками; і вони без Христа і без Бога у світі; і їх жене, як полову вітром.

17 Колись вони були приємним народом, і був у них Христос за пастиря їхнього; так, їх вів Сам Бог Батько.

18 Але тепер, ось, їх веде Сатана, саме як полову жене вітром, або судно кидає хвилями, без вітрил чи якоря, або без будь-чого, чим можна було його вести; і саме яким воно є, такі самі й вони.

19 І ось Господь відклав їхні благословення, які вони могли б отримати на цій землі, для Іновірців, які володітимуть цією землею.

20 Але ось, станеться, що їх буде вигнано і розсіяно Іновірцями; а після того як їх буде вигнано і розсіяно Іновірцями, знайте, тоді Господь згадає завіт, який Він склав з Авраамом і з усім домом Ізраїля.

21 І ще Господь згадає молитви праведних, які підносилися Йому за них.

22 І тоді, о ви, Іновірці, як зможете ви встояти перед силою Бога, якщо ви не покаєтеся і не звернете зі своїх злих шляхів?

23 Хіба ви не знаєте, що ви в руках Бога? Хіба ви не знаєте, що в Нього вся сила, і за Його великим наказом земля враз скрутиться, як сувій?

24 Отже, покайтеся ви і упокоріться перед Ним, щоб Він не явився у правосудді проти вас—щоб залишок сімені Якова не пройшов поміж вас, як лев, і не розірвав вас на шматки, і не буде нікого, щоб визволити.