Геламан 3
    Footnotes
    Theme

    Розділ 3

    Багато Нефійців переселяються на землю, що на півночі—Вони будують дома з цементу і ведуть багато літописів—Десятки тисяч навертаються і христяться—Слово Бога веде людей до спасіння—Нефій, син Геламана, посідає місце суду. Близько 49–39 рр. до р.х.

    1 І ось сталося в сорок і третьому році правління суддів, не було суперечок серед людей Нефія, крім невеликої гордовитості, що була в церкві, яка викликала деякі розколи серед людей, чиї справи було впорядковано наприкінці сорок і третього року.

    2 І не було суперечок між людьми в сорок і четвертому році; не було також багато суперечок і в сорок і пʼятому році.

    3 І сталося в сорок і шостому році, так, було багато суперечок і багато розколів, через які надзвичайно багато людей залишило землю Зарагемлі й пішло на землю, що на апівночі, щоб успадкувати цю землю.

    4 І вони пройшли надзвичайно велику відстань, доки не прийшли до авеликих вод і багатьох рік.

    5 Так, і вони розселилися по всіх частинах землі, по всіх частинах, які не було перетворено на спустошені і без дерев, через багато жителів, які до того успадковували землю.

    6 І ось, жодна частина цієї землі не була спустошена, тільки без дерев; але через величезність азнищення народу, який перед тим населяв цю землю, її було названо бспустошеною.

    7 І через те, що було мало дерев на лиці землі, люди, які пішли, стали надзвичайно досвідченими у застосуванні цементу; отже, вони будували з цементу доми, в яких жили.

    8 І сталося, що вони дійсно розмножувалися і розселялися, і пішли з землі, що на півдні, на землю, що на півночі, і розселилися так, що почали покривати лице всієї землі, від моря, що на півдні, до моря, що на півночі, від аморя, що на заході, до моря, що на сході.

    9 І люди, які були на півночі, жили в наметах, і в домах з цементу, і вони дозволяли будь-якому дереву, що проростало на лиці землі, щоб воно виростало, щоб свого часу мати деревину для зведення їхніх осель, так, їхніх міст, і їхніх храмів, і їхніх синагог, і їхніх святилищ, і всіляких будівель.

    10 І сталося, що оскільки деревини надзвичайно не вистачало на землі, що на півночі, вони переправляли багато її за допомогою акораблів.

    11 І таким чином вони давали змогу людям, які жили на півночі, будувати багато міст і з деревини, і з цементу.

    12 І сталося, що багато алюдей Аммона, які були Ламанійцями за походженням, також прийшли на цю землю.

    13 І ось, є багато літописів, написаних багатьма з цього народу про те, що відбувалося з цим народом, докладних і дуже великих, стосовно їх.

    14 Але дивіться, й соту частину того, що відбувалося з цим народом, так, розповідь про Ламанійців і про Нефійців, і їхні війни, і суперечки, і розколи, і їхнє проповідування, і їхні пророцтва, і їхні плавання на кораблях та будування кораблів, і їхнє будування ахрамів, і синагог, і їхніх святилищ, і їхню праведність, і їхню злочестивість, і їхні вбивства, і їхні грабежі, і їхні пограбування, і всілякі мерзоти й розпусту, не можна вмістити в цей літопис.

    15 Але дивіться, є багато книг і багато літописів різного роду, і вони велися головним чином Нефійцями.

    16 І їх апередавали від одного покоління до іншого Нефійці, аж до тих пір, доки вони не впали у провину і їх було вбито, пограбовано, і переслідувано, і вигнано, і знищено, і розсіяно по всьому лицю землі, і змішано з Ламанійцями, після чого їх більше вже бне називали Нефійцями, і вони стали злочестивими, і дикими, і лютими, так, саме стали Ламанійцями.

    17 А тепер я знову повертаюся до своєї розповіді; отже, те, про що я говорив, відбувалося після того, як були великі суперечки, і занепокоєння, і війни, і розколи серед людей Нефія.

    18 Сорок і шостий рік правління суддів закінчився;

    19 І сталося, що все ще були великі суперечки на цій землі, так, саме в сорок і сьомому році, а також і в сорок і восьмому році.

    20 Проте, Геламан посідав місце суду з правосуддям і справедливістю; так, він дотримувався уставів, і присудів, і заповідей Бога; і він чинив те, що було правильно в очах Бога, постійно; і він ішов шляхами своїх батьків, так що він процвітав на цій землі.

    21 І сталося, що було в нього двоє синів. Він дав найстаршому імʼя аНефій, а наймолодшому—імʼя бЛегій. І вони почали рости в Господі.

    22 І сталося, що війни і суперечки почали вщухати потроху серед народу Нефійців у другій половині сорок і восьмого року правління суддів над народом Нефія.

    23 І сталося в сорок і девʼятому році правління суддів, було встановлено тривалий мир на цій землі, тільки окрім таємних змов, які організував розбійник аҐадіантон у більш населених частинах землі, і які в той час не були відомі тим, хто був на чолі уряду; отже, їх не було знищено з цієї землі.

    24 І сталося, що того самого року було надзвичайно велике процвітання у церкві, так що були тисячі таких, хто приєднався до церкви і христився на покаяння.

    25 І таким великим було процвітання церкви, і так багато благословень було вилито на людей, що навіть первосвященики і вчителі були самі здивовані понад міру.

    26 І сталося, що робота Господа процвітала так, що христилося і приєдналося до церкви Бога багато душ, так, саме десятки тисяч.

    27 І так ми можемо бачити, що Господь милостивий до всіх, хто в щирості своїх сердець прикликає Його святе імʼя.

    28 Так, таким чином ми бачимо, що аворота небес відчинено для бвсіх, саме тих, хто повірить в імʼя Ісуса Христа, Який є Сином Бога.

    29 Так, ми бачимо, що той, хто захоче, може володіти асловом Бога, яке є бживим і сильним, яке розірве на шматки всяку підступність, і пастки, і хитрощі диявола, і поведе людину Христа тісним і ввузьким шляхом через ту вічну гбезодню нещастя, яка приготовлена, щоб поглинути злочестивих—

    30 І привести їхні душі, так, їхні безсмертні душі, по аправицю Бога в царстві небесному, щоб сидіти поруч з Авраамом, і Ісаком, і з Яковом, і з усіма нашими святими батьками, щоб більше не покидати того місця.

    31 І того року була тривала радість на землі Зарагемлі, і в усіх краях навколо, дійсно по всій землі, якою володіли Нефійці.

    32 І сталося, що був мир і надзвичайно велика радість до кінця сорок і девʼятого року; так, і також був тривалий мир і велика радість у пʼятдесятому році правління суддів.

    33 А в пʼятдесят і першому році правління суддів був також мир, за винятком того, що була гордовитість, яка почала проникати до церкви—не до церкви Бога, але в серця людей, які заявляли, що належать до церкви Бога,—

    34 І вони підносилися в агордовитості аж до того, що переслідували багатьох зі своїх братів. Тож це було велике зло, через яке покірливіша частина народу зазнала великих переслідувань і долала багато скорбот.

    35 Проте вони апостилися і бмолилися часто, і ставали все сильнішими і сильнішими в своїй впокірливості, і все стійкішими і стійкішими у вірі в Христа, до того, що наповнило їхні душі радістю і втіхою, авжеж, аж до гочищення й досвячення їхніх сердець, освячення, яке приходить через те, що вони евіддають свої серця Богові.

    36 І сталося, що пʼятдесят і другий рік закінчився в мирі також, за винятком надзвичайно великої гордовитості, яка увійшла в серця людей; а було це через їхні надзвичайні абагатства і їхнє процвітання на цій землі; і вона зростала в них з дня на день.

    37 І сталося, у пʼятдесят і третьому році правління суддів Геламан помер, а його старший син Нефій почав правити замість нього. І сталося, що він посідав місце суду з правосуддям і справедливістю; так, він дотримувався заповідей Бога і йшов шляхами свого батька.