Євангелія Ісуса Христа наголошує на тому, що шлюб і сімейні стосунки дають доступ до вічних благословень. Втім, багато членів Церкви опинилися в обставинах, коли вони не мають можливості в найближчий час укласти шлюб і створити сім’ю. У цьому уроці наголошується на тому, що неодружені й незаміжні члени Церкви роблять значний внесок в розбудову царства Господа. Хоча благословення шлюбу й сім’ї іноді затримуються, в них ніколи не відмовляється тим, хто в праведності дотримується своїх завітів з Богом.
Ознайомлення з матеріалом
Gordon B. Hinckley, “A Conversation with Single Adults”, Ensign, Mar. 1997, 58–63.
Неодружені члени Церкви в Церкві, орієнтованій на сім’ю
Запросіть студентів розповісти про деякі випробування, які можуть мати неодружені члени Церкви, коли беруть участь в житті приходу або філії, де багато членів Церкви уклали шлюб і мають дітей. (Неодружені члени Церкви можуть відчувати збентеження, самотність і дискомфорт на зборах і на уроках, де навчають про шлюб та сім’ю).
Як, на вашу думку, інші члени Церкви можуть допомогти неодруженим дорослим відчувати, що вони потрібні і їх цінують на церковних зборах і заходах?
Покажіть наступне висловлювання Президента Говарда В. Хантера (1907–1995) і попросіть когось зі студентів прочитати його вголос:
Зображення
Президент Говард В. Хантер
“Церква для всіх членів Церкви. … Всі ми, одружені чи ні, є окремими особами зі своїми потребами, серед яких бажання, щоб нас бачили цінною дитиною Бога. …
Це Церква Ісуса Христа, а не церква одружених, неодружених чи будь-якої іншої групи чи особи” (“The Church Is for All People”, Ensign, June 1989, 76)
Поясніть, що апостол Павло порівняв Церкву з людським тілом, а окремих членів Церкви з частинами тіла. Запросіть кількох студентів по черзі вголос прочитати 1 Коринтянам 12:12–20, а інша частина класу нехай знайде, як Павло порівняв частини фізичного тіла з членами Церкви.
Які незручності ми б мали, якби одна або кілька частин нашого тіла були відсутні?
Якому принципу навчає нас аналогія Павла стосовно Церкви та її членів? (Студенти можуть назвати кілька важливих принципів. Впевніться, що буде наголошено на наступному принципі: Кожен член Церкви є цінним і може зробити важливий внесок в розбудову Церкви).
Який внесок у розбудову Церкви, за вашими спостереженнями, робили неодружені члени Церкви вашого приходу або філії?
Попросіть одного зі студентів прочитати 1 Коринтянам 12:25–27. Запросіть клас знайти, що можуть робити члени Церкви, щоб стати єдиними.
Що можуть робити всі члени Церкви, одружені й ні, щоб допомагати одне одному відчувати єдність з іншими членами Церкви приходу або філії?
Покажіть і прочитайте наведене далі висловлювання старійшини Роберта Д. Хейлза, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів:
Зображення
Старійшина Роберт Д. Хейлз
“Всі ми належимо до громади святих, усі ми потребуємо одне одного і всі ми працюємо над досягненням тієї самої цілі. Будь-хто з нас міг би ізолювати себе від сім’ї [нашого приходу або філії] через наші відмінності. Але ми не повинні відгороджуватися або ізолюватися від можливостей через відмінності, які ми відчуваємо в собі. Натомість давайте ділитися нашими дарами й талантами з іншими, приносячи їм яскравість надії й радості, і, роблячи так, підносити наші власні духи” (“Belonging to a Ward Family”, Ensign, Mar. 1996, 16).
Як ваші зусилля прийняти покликання і брати участь в житті вашого приходу або філії допомогли вам відчути більшу єдність з іншими членами Церкви?
Покажіть наступне висловлювання старійшини Далліна Х. Оукса, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, і попросіть когось зі студентів прочитати його вголос:
Зображення
Старійшина Даллін Х. Оукс
“Тим, хто неодружений, слід прагнути укласти храмовий шлюб, докладати до цього зусиль і зробити це пріоритетом. Молоді та молодим неодруженим слід чинити опір політично “правильній”, але з точки зору вічності хибній концепції, яка дискредитує важливість укладання шлюбу і народження дітей” (“Бажання”, Ensign або Ліягона, трав. 2011, с. 45).
Чому, на вашу думку, деякі неодружені члени Церкви можуть відчувати збентеження, коли думають про вчення, що “шлюб між чоловіком і жінкою встановлено Богом і що сім’я є центральною частиною Творцевого плану для вічної долі Його дітей”? (“Сім’я: Проголошення світові”, Ensign або Ліягона, лист. 2010, 3-тя с. обкладинки).
Поясніть, що хоча шлюб і сім’я---це ідеал, багато неодружених членів Церкви не впевнені, чи взагалі одружаться колись. Ті, хто розлучився або овдовів, можуть задумуватися, чи одружаться вони коли-небудь знову.
Прочитайте вголос таке висловлювання старійшини Д. Тодда Крістофферсона, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, і попросіть студентів знайти, що зробив Спаситель, щоб уможливити вічні благословення для тих, хто не має благословення шлюбу й сім’ї:
Зображення
Старійшина Д. Тодд Крістофферсон
“Проголошувати фундаментальні істини, що стосуються шлюбу і сімʼї, не означає залишати непоміченими або недооцінювати жертви й успіхи тих, для кого ідеал в цьому сьогодні не є реальністю. Хтось із вас не має благословень шлюбу з якихось причин, у т.ч. через відсутність гідних перспектив, потяг до осіб своєї статі, фізичні чи психічні порушення або просто через страх невдачі, який, хоч на якусь мить, затьмарює віру. Або ви, можливо, вже були одружені, але шлюб розпався і ви залишилися давати раду собі самі в тому, з чим ледь могли впоратися удвох. Дехто з вас, хто одружені, не можуть мати дітей, яким би великим не було ваше бажання і як би ви не благали цього в молитвах.
… З впевненістю ми свідчимо, що Спокута Ісуса Христа була передбачена і що врешті-решт завдяки їй будуть компенсовані всі збитки і втрати тим, хто повертається до Нього. Ніхто не приречений отримати менше, ніж усе, що Батько має для Своїх дітей (“Чому шлюб, чому сімʼя”, Ensign або Ліягона, трав. 2015, с. 52).
Якому вченню навчає старійшина Крістофферсон про те, хто отримає найвеличніші Божі благословення? (Напишіть на дошці таке вчення: Спокута Ісуса Христа дає можливість кожному з нас зрештою отримати всі благословення, обіцяні нашим Небесним Батьком).
Що повинна робити людина, щоб отримати надію, описану в цьому вченні?
Покажіть наступне запевнення від Президента Спенсера В. Кімбола (1895-1985) і попросіть когось зі студентів прочитати його вголос:
Зображення
Президент Спенсер В. Кімбол
“Ми обіцяємо вам, що, коли йдеться про вічність, то жодна душа не буде позбавлена рясних, величних та вічних благословень стосовно будь-чого, що людина не змогла отримати, що Господь завжди виконує Свої обіцяння і що кожна праведна особа зрештою отримає все, на що вона має право і чого вона не втратила через будь-яку власну провину” (“The Importance of Celestial Marriage”, Ensign, Oct. 1979, 5).
Свідчіть, що хоча Божі благословення іноді затримуються, в них ніколи не відмовляється у вічностях тим, хто прагне жити праведно.
Попросіть студентів подумати про приклади Авраама й Сари, які отримали обіцяння від Бога стосовно їхньої сім’ї, яких вони довго чекали або які не були виконані під час їхнього смертного життя (див. Буття 13:14–17; 15:4–7; 17:1–8, 15–16). Нагадайте студентам про те, що подібно до Авраама та Сари наша віра іноді буде випробовуватися обіцяннями, які затримуються або не виконуються у смертному житті.
Попросіть одного зі студентів прочитати вголос Євреям 11:1, 6, а клас нехай знайде визначення слову віра.
Чого ці вірші навчають про значення віри? (Нагадайте студентам подивитися на вірш 1, в якому підстава може також означати впевненість, основу або фундамент. Не забудьте допомогти студентам розвинути особисті навички вивчення Писань, звернувши їхню увагу під час уроку на інструменти вивчення).
Що означає фраза: “доказ небаченого”? (Віра---це запевнення або засвідчення про небачене, але реальне. Це запевнення про сподіване і небачене приходить лише тоді, коли ми діємо за принципами євангелії і живемо за ними—особливо, коли це важко. Віра---це акт послуху, результатом якого є духовний дар свідчення. Вірити й довіряти Господу є достатнім, щоб слухатися Його, не бачачи спочатку кінцевого результату).
Запросіть кількох студентів по черзі вголос прочитати Євреям 11:8–13, 16, а решта класу нехай знайде, як Авраам і Сара виявляли віру у важких обставинах. Запропонуйте класу підкреслювати слова і фрази, де показано, як Авраам і Сара виявляли віру.
У вірші 13 сказано, що хоча Авраам, Сара і багато інших людей померли “не одержавши обітниць”, вони бачили обіцяння “здалека” і мали віру, що Бог спроможний виконати ці обіцяння. Як приклад цих давніх святих міг би допомогти сучасним святим, чия віра випробовується, оскільки вони не отримують обіцяних благословень у смертному житті? (Всім нам потрібно зрозуміти, що ми маємо виявляти віру і виконувати заповіді Господа навіть тоді, коли благословення, на які ми сподіваємося, здається, не приходять, коли ми бажаємо їх).
Що, на вашу думку, означає, що ці давні святі жили на землі як “чужаниці й приходьки”? (Вони знали, що земне життя було тимчасовим і що цей світ не був їхнім постійним домом).
Покажіть наведене далі висловлювання старійшини Джеффрі Р. Холланда, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів:
Зображення
Старійшина Джеффрі Р. Холланд
“Деякі благословення приходять раніше, деякі---пізніше, а деякі ми не отримаємо, поки не опинимося на небесах; але до тих, хто приймає євангелію Ісуса Христа, вони приходять. Про це я особисто засвідчую” (“Первосвященик майбутнього доброго”, Ensign, лист. 1999, с. 38).
Як знання про те, що вірним не буде відмовлено в жодному благословенні, допомагає членам Церкви, які відчувають смуток або впадають у відчай через те, що вони не одружені або не мають дітей?
Ви можете пригадати випадок, коли ви відчували збентеження, однак вибирали діяти з вірою і попри все рухалися вперед у житті?
Якщо дозволяє час, поділіться наступною порадою старійшини Далліна Х. Оукса:
Зображення
Старійшина Даллін Х. Оукс
“Якщо ви просто пливете течією, очікуючи, коли одружитеся, припиніть чекати. Можливо, ви ніколи не матимете нагоди укласти підходящий шлюб у цьому житті, тож припиніть чекати і почніть рухатися. Підготуйтеся до життя—навіть самотнього—отримуючи освіту, досвід і плануючи своє життя. Не чекайте поки щастя “впаде вам на голову”. Шукайте його у служінні і в навчанні. Творіть своє життя. І довіряйте Господу” (“Dating versus Hanging Out”, Ensign, June 2006, 14).
Заохотьте студентів поміркувати, що б вони могли зробити, аби зміцнити свою віру в Ісуса Христа і більше довіряти, що Він здатний надати обіцяні благословення.