Коли служити було важко
Автор живе в Сантьяго, Філіппіни.
Як мені було піклуватися про людину з таким важким характером?
Ілюстрація Крістофера Торнока
Серед найважчих труднощів, які мені доводилося долати, було моє байдуже ставлення. Коли мене не цікавило те, що робила, я була холодна й нетерпляча до людей.
Усе це змінилося під час канікул, коли мене попросили попіклуватися про мого 76-річного дідуся. “Дідуня”, як ми його звали, пережив інсульт і його наполовину паралізувало. Коли моя сім’я попросила мене дбати про нього упродовж двох місяців, я навіть не могла уявити, як це буде!
Мені треба буде прокидатися рано, щоб приготувати сніданок, покупати його і дати ліки. Я допомагала йому виконувати його щоденні фізичні вправи. Оскільки йому було важко рухатися, я була поруч з ним постійно, в тому числі під час купання та в туалеті. Мені, 18-річній дівчині, це було найважче.
Крім усього цього, з ним було нелегко. Він не є членом Церкви і живе за іншими принципами, ніж я. Він невпинно жалівся, завжди кричав, ніколи не усміхався і постійно повторював: “Я помираю!” Через таку його поведінку нам було важко налагодити хороші стосунки.
Спочатку я робила все, що могла, аби уникати своїх обов’язків, але нічого не вийшло. Тож я вирішила змінити своє ставлення й робити все якнайкраще.
Так минув тиждень, і служіння дідуні стало для мене приємним. Я стала більш терплячою і почала розуміти його страждання. Коли я йому служила, то вже не думала, що мені важко. Натомість для мене це стало нагодою добре проводити з ним час.
Дідуня також змінився. Цей похмурий старий чоловік перетворився на усміхненого лагідного дідуся. Він навіть полюбив слухати пісні “Спеціально для молоді”!
Одного вечора я почула, що в його кімнаті якийсь шум. Я зазирнула, щоб подивитися, що він робить. Він уперше молився. Ця зміна надихала мене кожного дня.
Зараз я повернулася до навчання в коледжі, але й досі двічі на місяць відвідую дідуню разом із сім’єю. Ми з ним їмо і співаємо для нього. Його здоров’я погіршилося, тож зараз найбільша допомога, яку я можу надавати—це молитися за нього.
Я вдячна за можливість піклуватися про дідуню, бо це допомогло мені побачити, що я здатна віддавати. Любов—це дуже потужний засіб. Вона змінила і моє серце, і серце дідуні. Я зрозуміла значення жертви і співчуття. Дійсно, милосердя просвітлює серце кожного!