Як нам вдалося успішно ділитися євангелією
Будучи новонаверненими, ми з дружиною не дуже добре знали, як бути місіонерами. Однак ми поставили за мету розповісти про євангелію сотні чоловік.
Невер і Еверджойс Чикунгуво
Ми з дружиною Еверджойс родом з маленького міста Мутаре на східному кордоні Зімбабве. Невдовзі після хрищення і конфірмації ми загорілися місіонерською роботою. Ми прочитали, що “поле вже біле для жнив” (УЗ 33:7), і хоча ми не дуже багато знали про те, як бути місіонерами, ми вирішили “устром[ити] [свої] серпи і ж[ати] з усією [своєю] міццю, розумом і силою”.
Ми були членами щойно створеної філії Дангамвура, розташованої в одному з передмість Мутаре. На той час, у 1991 році, філія нараховувала 25 членів Церкви. Невдовзі нас покликали місіонерами філії. Ми багато навчилися від літньої місіонерської пари, яка служила в нашому регіоні. Одна з їхніх порад була така: встановлюйте цілі.
Ми хотіли ділитися євангелією з кожним, тож ми поставили за мету розповісти про неї 100 людям під час першого року служіння місіонерами філії. Можливо ми були наївними, але нам це здавалося реалістичним. Ми вірили, що Господь нам допоможе.
Співаючи гімни на церковних зборах, ми зрозуміли, що маємо прихований талант до музики. Ми вирішили скористатися цим талантом, тож почали співати для людей і з людьми, які виявляли зацікавленість євангелією, коли ми зустрічалися і навчали їх. Дух супроводжував нас під час співу священної музики, і Він зворушував серця людей, яких ми навчали. Тож ми ділилися посланням відновленої євангелії. Ми заохочували всіх приєднуватися до хору філії, і багато людей так і робило, незалежно від того, чи були вони святими останніх днів. Чим більше людей дізнавалося про євангелію, тим більше входило до вод хрищення.
Ілюстровано Оріол Відал
Продовжуючи свою місіонерську роботу, ми продовжували поститися і молитися за сім’ї, які приєдналися до Церкви. Ми відчували, що інші люди у громаді дивилися на праведний приклад тих сімей. Ми отримували все більше запрошень навчати сім’ї, і серед тих, кого ми навчали, були майбутні члени Церкви.
Завдяки навчанню й життю за євангелією новоохрищені подружжя ставали більш дружними й відчували більшу любов між собою. Батьки були спроможні відмовитися від традицій, які не відповідали євангельській культурі. Вони не вживали алкоголь і тютюн. Вони навчали своїх дітей правильних принципів. Багато з тих, хто в минулому був повністю занурений у мирські справи, тепер були готові прийняти покликання в Церкві. Вони стали благословенням для своєї філії і своєї громади. Господня рука принесла великі зміни в їхнє життя.
Хоча в Мутаре в той час почалися сильні переслідування, це не зупинило зростання Церкви. Здавалося, що чим сильнішим був спротив, тим більше людей хотіло дізнатися про Церкву. Наприклад, коли представники національної армії приходили переодягнені, щоб подивитися, що в Церкві робиться протизаконного, Дух торкався їхнього серця. Багато з них пізніше охристилися й були висвячені в священство.
З Господньою допомогою ми поділилися євангелію з набагато більшою кількістю людей, ніж поставили собі за мету. Оскільки ми мали бажання шукати способи того, як торкнутися серця інших людей, ми змогли побачити могутню зміну в житті багатьох з нашого міста.