Ми говоримо про Христа
ЖАДЕЇТОВА капустина
Автор живе в штаті Юта, США.
Під час місії на Тайвані разом з напарницею в день підготовки ми відвідали Національний палац-музей в Тайбеї. Найбільшу увагу привертає до себе витвір мистецтва під назвою “Жадеїтова капустина”. Так багато людей захоплюються нею, але я бачила в ній лише капустину, вирізьблену з жадеїту. Безсумнівно, що вона була гарна, але мабуть було щось ще, чого я не помічала.
Коли ми вийшли з музею, я запитала напарницю: “Що ти скажеш про “Жадеїтову капустину”?”
“Мені подобається цей витвір мистецтва!”
“Чому?—запитала я.—Це ж просто капустина”.
“Ти жартуєш? “Жадеїтова капустина”—це символ мого життя!”—вигукнула вона.
“Капустина?”
“Так! Хіба ти не знаєш цієї історії?”
“Мабуть, що ні”.
Вона розповіла мені історію. І була права. Ця історія стала символом моєї місії і мого життя.
Аби різьблена з жадеїту фігурка була великої цінності, жадеїт має бути однотонним. Вироби з однотонного жадеїту продають за високою ціною, оскільки його майже неможливо знайти. “Жадеїтова капустина” з одного боку зелена, а з іншого—біла, і на ній є тріщини й нерівності. Жоден вправний різьбяр не витрачав би часу на такий уламок жадеїту, аж поки поруч не проходив один чоловік, якого китайці називають великим різьбярем.
Якби той жадеїт міг розмовляти, я можу собі уявити діалог між ним та цим новим різьбярем. Уявляю, як різьбяр взяв у руки цей уламок жадеїту.
“Що ти хочеш?”—запитав жадеїт.
“Я шукаю жадеїт для різьблення”,—відповів різьбяр.
“Тоді візьми собі інший уламок. Я не вартий твоєї уваги. У мене два різні кольори, і вони так переплелися, що їх не розділити. У мене багато тріщин і нерівностей. Я не вартий твоєї уваги. Не марнуй на мене час”.
“Ох ти ж, нерозумний уламок жадеїту. Повір мені. Я великий різьбяр. Я перетворю тебе на шедевр”.
Чому “Жадеїтова капустина” така надзвичайна, то це тому, що цей невідомий великий різьбяр використав недоліки жадеїту—двоколірність, тріщини і нерівності—аби капустина виглядала як натуральна. Матова біла частина стала основою капустини, а тріщини і нерівності перетворилися на листя, яке розкривається. Якби не “слабкості” цього жадеїту, капустина не виглядала б так натурально.
Завдяки красі цього витвору мистецтва, він став подарунком одній з царських осіб у Китаї і прикрашав зали прекрасного азійського палацу, поки не опинився у музеї на Тайвані.
Він нагадав мені Eтер 12:27: “І якщо люди прийдуть до Мене, Я покажу їм їхню слабкість. … І достатньо моєї благодаті для всіх людей, які упокорюються переді Мною; бо якщо вони упокорюються переді Мною і мають віру в Мене, то Я вчиню так, щоб слабке стало сильним для них”.
Після того як я побачила “Жадаїтову капустину”, цей вірш набув для мене нового відтінку. Усі ми подібні до цього уламку жадаїту, проте ми все ще у процесі різьблення. Ми повинні довіряти великому різьбяреві, Ісусу Христу, який візьме наші слабкості й перетворить їх на силу. Ми, зі своїм недосконалим баченням, іноді зосереджуємося на своїх недосконалостях і впадаємо в розпач від думки, що ніколи не будемо відповідати вимогам. Але наш Спаситель Ісус Христос бачить нас такими, якими ми можемо стати. Якщо ми дозволяємо Його Спокуті діяти в нашому житті, Він перетворить нас на шедеври, які одного дня житимуть з Царем царів.