Місіонерська, сімейно-історична і храмова робота
Старійшина Девід А. Беднар
З Кворуму Дванадцятьох Апостолів
З виступу на семінарі для нових президентів місій, 25 червня 2013 р.
На урочистому зібранні, яке відбулося в Кертлендському храмі 6 квітня 1837 року, пророк Джозеф Сміт сказав: “Після всього, що було сказано, найвеличніший і найважливіший обов’язок—це проповідувати євангелію”1.
Майже рівно через сім років, 7 квітня 1844 року він проголосив: “Найвеличнішим обов’язком, покладеним на нас Богом у цьому світі, є знаходити своїх померлих. Апостол каже: “Вони не без нас досконалість одержать” [див. Євреям 11:40]; бо необхідно, щоб сила запечатування була в наших руках, аби запечатувати своїх дітей і своїх померлих для повноти розподілу часів—розподілу, щоб здійснити обіцяння, дані Ісусом Христом до заснування світу, на спасіння людей”2.
Деякі люди можуть дивуватися, як проповідування євангелії разом з пошуком наших померлих можуть одночасно бути найголовнішим обов’язком і відповідальністю, які Бог поклав на Своїх дітей. Моя мета—пояснити, що ці вчення підкреслюють єдність і спільність роботи зі спасіння, яка ведеться в останні дні. Місіонерська робота і сімейно-історична та храмова робота є взаємопов’язаними і взаємодоповнюючими аспектами єдиної величної роботи “для урядження виповнення часів, щоб усе об’єднати в Христі,—що на небі, і що на землі” (Eфесянам 1:10).
Я молюся, щоб сила Святого Духа допомагала вам і мені, коли ми обговорюватимемо разом чудову роботу зі спасіння, що проводиться в останні дні.
Серця і обряди священства
Проповідування євангелії і пошуки померлих родичів є двома божественно призначеними обов’язками, які стосуються як наших сердець, так і обрядів священства. Суть Господньої роботи полягає в тому, щоб змінювати, повертати і очищувати серця за допомогою завітів і обрядів, що виконуються належною владою священства.
Слово серце зустрічається в головних трудах понад 1000 разів і символізує внутрішні почуття людини. Отже наше серце—як загальна сума наших бажань, уподобань, намірів, мотивів і ставлення—визначає, ким ми є і ким ми станемо.
Господня мета для місіонерської роботи—запрошувати всіх прийти до Христа, отримати благословення відновленої євангелії і витерпіти до кінця через віру в Христа3. Ми не ділимося євангелією лише для того, щоб зростати чисельно і зміцнювати Церкву останніх днів. Натомість ми прагнемо виконати божественно призначений обов’язок проголошувати реальність Батькового плану щастя, божественність Його Єдинонародженого Сина Ісуса Христа і дієвість Спасителевої викупительної жертви. Запрошувати всіх прийти до Христа (див. Moроній 10:30–33), відчути могутню зміну в серці (див. Aлма 5:12–14) і запропонувати спасительні обряди людям, які зараз живуть на землі, але ще не укладали завіт—це основні цілі проповідування євангелії.
Зробити спасіння доступним як живим, так і померлим—це Господня мета побудови храмів і виконання вікарних обрядів. Ми не поклоняємося у святих храмах лише для того, щоб здобути незабутній особистий чи сімейний досвід. Натомість ми прагнемо виконати Богом призначений обов’язок—запропонувати обряди спасіння і піднесення усій людській сім’ї. Посадити в серця дітей обіцяння, дані батькам, а саме Аврааму, Ісаку та Якову, повернути серця дітей до їхніх батьків та виконувати сімейно-історичні дослідження та вікарні обряди у храмах—це труд, який благословляє тих, хто знаходиться в духовному світі, але ще не уклав завіт.
Обряди священства—це шлях до сили божественності:
“І це більше священство керує євангелією та тримає ключ від таємниць царства, саме ключ від пізнання Бога.
Отже, у його обрядах явлена сила божественності.
А без обрядів його і без повноваження священства, сила божественності не явлена людям у плоті” (УЗ 84:19–21).
Будь ласка, поміркуйте над пронизливою значущістю цих віршів. Людина повинна спочатку пройти через ворота хрищення і отримати дар Святого Духа, а потім продовжувати просуватися шляхом завітів і обрядів, що веде до Спасителя і благословень Його Спокути (2 Нефій 31). Обряди священства є важливими, аби повною мірою прийти до Христа і вдосконалюватися в Ньому (див. Moроній 10:30–33). Без обрядів людина не може отримати всіх благословень, які стають доступними через Господню нескінченну і вічну спокутну жертву (див. Aлма 34:10–14)—саме силу божественності.
Господня робота—це одна велична робота, зосереджена на серцях, завітах і обрядах священства.
Наслідки
Це божественне вчення має два важливі наслідки для нашої роботи в Церкві.
По-перше, ми часто можемо робити неправильний наголос, розділяючи категорії роботи зі спасіння і пов’язані з нею правила і процедури. Я побоююся, що багато з нас може настільки зосередити виняткову і надмірну увагу на окремих аспектах Господньої роботи, що ми втрачаємо з поля зору повноту сили цієї всеосяжної роботи зі спасіння.
У той час як Господь прагне все зібрати в одне у Христі, ми часто можемо розділяти на частини і звужувати до окремих складових, таким чином обмежуючи своє розуміння і бачення. Якщо вдаватись до крайнощів, то пріоритет надається запровадженню програм і збільшенню статистики, а не запрошенню окремих людей увійти в завіти й гідно отримати обряди. Такий підхід стримує очищення, радість, неперервність процесу навернення і духовної сили та захисту, які ми отримуємо завдяки тому, що “відда[ємо] свої серця Богові” (Геламан 3:35). Якщо ми лишень виконуємо і, підкоряючись обов’язку, дотримуємося усього, що міститься в нашому довгому переліку євангельських справ, це зовсім не означає, що ми зможемо отримати Його образ на наших обличчях або відчуємо могутню зміну серця (див. Aлма 5:14).
По-друге, дух Іллі є основоположною і невід’ємною частиною роботи з проголошення євангелії. Можна сказати, що Господь наголосив на цій істині самим порядком перебігу подій, внаслідок яких повноту євангелії було відновлено на землі в ці останні дні.
У Священному гаю Джозеф Сміт бачив Вічного Батька та Ісуса Христа і розмовляв з Ними. Це видіння відкрило “урядження виповнення часів” (Eфесянам 1:10) і дало можливість Джозефу дізнатися про істинну природу Божества та про неперервне одкровення.
Приблизно через три роки, 21 вересня 1823 року, у відповідь на щиру молитву спальня Джозефа наповнилася світлом, доки “кімната не стала світлішою, ніж у полудень” (Джозеф Сміт—Історія 1:30). Біля ліжка з’явився чоловік, який назвав юнака по імені і оголосив, що “він вісник, посланий … з присутності Бога, і що його ім’я Мороній” (Джозеф Сміт—Історія 1:33). Він розповів Джозефу про появу Книги Мормона. А потім Мороній процитував книгу Малахії зі Старого Завіту, трохи змінивши текст, вміщений в Біблії, перекладеній за часів короля Якова:
“Ось, Я відкрию вам священство рукою Іллі-пророка перед настанням великого і страшного дня Господнього. … І він посадить у серця дітей обіцяння, дані батькам, і серця дітей повернуться до їхніх батьків, бо без цього всю землю буде спустошено вщент за Його пришестя” (Джозеф Сміт—Історія 1:38–39).
Настанови Моронія молодому пророкові зрештою містили дві основні теми: (1) Книга Мормона і (2) слова Малахії, які передрікають роль Іллі у відновленні “всього, про що провіщав Бог відвіку устами всіх святих пророків Своїх” (Дії 3:21). Отже події, які відкривали епоху Відновлення, дали правильне розуміння Божества, встановили реальність неперервного одкровення, наголосили на важливості Книги Мормона і передбачили роботу зі спасіння та піднесення як для живих, так і для померлих.
А тепер подумайте, яку роль відіграє Книга Мормона у тому, щоб серця змінювалися—і про дух Іллі в тому, щоб серця поверталися.
Книга Мормона у поєднанні з Духом Господа—це “найвеличніший і єдиний засіб, даний нам Богом для навернення світу”4. Ці Писання, які ми отримали завдяки Відновленню, є ключовим каменем нашої релігії і мають важливе значення для приведення душ до Спасителя. Книга Мормона—це ще одне свідчення про Ісуса Христа, важливе свідчення, яке підтверджує божественність Викупителя у світі, який все більше і більше стає мирським і цинічним. Серця змінюються, коли люди читають і вивчають Книгу Мормона і моляться зі справжнім наміром, аби дізнатися про її істинність.
Дух Іллі—це “коли Святий Дух свідчить про божественну природу сім’ї”5. Цей відчутний вплив Святого Духа приносить могутнє свідчення про Батьків план щастя і спонукає людей відшукувати родичів та членів сім’ї—як колишніх, так і теперішніх—і плекати з ними стосунки. Дух Іллі впливає на людей не лише в Церкві, але й поза нею, і повертає серця до батьків.
Для нас настав час більш ефективно користуватися величним поєднанням могутньої зміни серця, яка відбувається в першу чергу завдяки духовній силі Книги Мормона, та процесом повернення сердець до батьків, що здійснюється завдяки духу Іллі. Сильне бажання знайти зв’язок зі своїм минулим може підготувати людину до отримання слова Божого і зміцнити її віру. Коли серце повертається до батьків, це у надзвичайний спосіб допомагає людям протистояти впливові супротивника і зміцнити своє навернення.
Перегляньте друге відео про президента місії, щоб ознайомитися з історією, яка демонструє цей принцип.
Принципи
Зараз я хочу назвати чотири принципи духовної сили, яка здобувається завдяки тому, що серця змінюються і повертаються.
-
Серця і навернення. Коли серце повертається до батьків, воно прокидається і готується до могутньої зміни. Таким чином дух Іллі допомагає в наверненні.
Перегляньте третє відео, щоб ознайомитися з історією, яка демонструє цей принцип.
-
Серця і утримання в Церкві. Коли серце повертається до батьків, воно відчуває підтримку і зміцнення внаслідок могутньої зміни. Таким чином дух Іллі допомагає утримувати новонавернених.
Перегляньте четверте відео, щоб ознайомитися з історією, яка демонструє цей принцип.
-
Серця і повернення до активності. Коли людина повертається до батьків, її серце пом’якшується після того, як вона пережила могутню зміну. Отже дух Іллі є ключем у поверненні до активності.
Перегляньте п’яте відео, щоб ознайомитися з історією, яка демонструє цей принцип.
-
Серця і відважні місіонери. Місіонер, який пережив як могутню зміну, так і повернувся серцем до батьків, буде більш наверненим, відданим і відважним служителем.
Перегляньте шосте відео, щоб ознайомитися з історією, яка демонструє цей принцип.
Оскільки армія місіонерів зростає швидкими темпами і вони все краще підготовлені, ми не можемо покладатися лише на минулі успіхи в проповідуванні, аби визначити свій курс і методи роботи в майбутньому. Господь надихнув на створення технологій і засобів, які дають нам змогу користуватися перевагами відкритості місіонерської роботи і храмової та сімейно-історичної роботи більше, ніж будь-коли раніше у цьому розподілі. І не є збігом те, що ці інновації стали доступні саме в той час, коли вони так потрібні для просування місіонерської роботи по всій землі. Господня робота—це одна велична робота, зосереджена на серцях, які змінюються і повертаються, на священних завітах і на силі божественності, яка виявляється в обрядах священства.
Підсумок і свідчення
Господь проголосив: “Я можу виконувати Свою власну роботу” (2 Нефій 27:21) і “Я прискорю Мою роботу в належний час” (УЗ 88:73). Ми є свідками прискорення Його роботи.
Ми живемо і служимо в розподілі повноти часів. Усвідомлення вічної важливості особливого розподілу, в якому ми живемо, повинно мати вплив на все, що робимо, і на те, якими намагаємося стати. Робота зі спасіння, яка має бути завершена в ці останні дні, є величною, масштабною, важливою і терміновою. Яким вдячним має бути кожен з нас за благословення і відповідальність жити в цей особливий період останнього розподілу. Якими смиренними ми повинні бути, знаючи, що “від того, кому багато дається, багато й вимагається” (УЗ 82:3).
Проповідування євангелії і пошук наших померлих—це взамодоповнюючі аспекти єдиної величної роботи—роботи любові, яка має на меті змінити, повернути і очистити серця чесних шукачів істини. Штучні кордони, які ми так часто зводимо між місіонерською роботою і храмовою та сімейно-історичною роботою—зникають. Це—одна велична робота зі спасіння6.
Чи можемо ми зрозуміти роль храмової і сімейно-історичної роботи, коли допомагаємо зацікавленим євангелією або менш активним членам Церкви здобути глибше розуміння плану спасіння? Чи усвідомлюємо ми, що серед усього, що найсильніше впливає на утримання навернених—це дух Іллі? Чи можемо ми краще осягнути важливість моментів, коли, слухаючи сімейні історії, серця повертаються, і це є засобом пошуку людей, яких будуть навчати як члени Церкви, так і місіонери? Чи можемо ми допомогти тим, кому служимо, частіше мати доступ до сили божественності шляхом гідної участі в обрядах, таких як причастя, а також хрищення і конфірмація за померлих?
Давайте чітко бачити, безпомилково чути і завжди пам’ятати про важливість вашого служіння в Господній роботі, спрямованій на те, щоб змінювати, повертати й очищувати серця.