Євангелія в моєму житті
Моє завдання з сімейної історії
Єпископ Пейдж, єпископ нашого приходу для дорослої молоді, почав з пояснення того, що сімейна історія і храмова робота не лише для батьків, дідусів та бабусь. Це завдання стоїть і перед нашим поколінням та частково є причиною того, чому нас було послано на землю у цей час. Потім було запрошення: займіться індексацією у FamilySearch. Справді, єпископ запропонував нашому приходу проіндексувати 100 тис. імен.
Це мало стати грандіозною справою. Кожному довелося б проіндексувати 1000 імен. Однак, коли єпископ запитав, хто візьметься за виконання цього завдання, ми всі підняли руку.
Це завдання невдовзі посіло важливе місце у моєму житті. Я завантажила програму з індексування FamilySearch, прочитала настанови й почала.
Спочатку мені було важко. Не завжди було легко прочитати рукописний текст. Але кожного разу, коли я завершувала партію імен, я почувала більше впевненості.
Оскільки моя сім’я родом з Чилі, я вирішила індексувати імена з іспанської мови. Можливо з цієї причини моє ставлення до завдання стало ще більш особистісним. Я відчувала, що це більше, ніж друкування імен, оскільки я розуміла, що за кожним іменем стояла особа, яка могла отримати храмові благословення.
Я швидко побачила, що індексація є чудовим заняттям для недільного дня. Оскільки я живу далеко від сім’ї, то мені іноді нічим зайняти себе після церкви. Але індексація допомагає продуктивно використовувати час. Крім того, в цей час я можу слухати музику або промови.
Мене зміцнила цитата президента Бойда К. Пекера, президента Кворуму Дванадцятьох Апостолів, яку навів наш президент колу: “Жодна робота не захищає цю Церкву так, як храмова робота і дослідження сімейної історії, пов’язані з нею. Жодна робота не дає більшого духовного очищення. Жодна робота, яку ми виконуємо, не дає нам більшої сили. … Наша робота у храмі є щитом і захистом для кожного окремо і для всіх разом”1.
Складається враження, що на молодь з особливою силою сиплються “вогненні стріли супротивника” (1 Нефій 15:24), а мені було обіцяно захист. Я отримала сильніше бажання допомагати членам свого приходу відчути такі ж самі благословення, тому разом з однією подругою ми організували вечірку, присвячену індексації. Багато людей принесли лептопи. Ті, хто вже вмів індексувати, показували на своїх комп’ютерах, як це робити, і відповідали на запитання початківців.
Упродовж наступних кількох місяців провідники приходу також проводили кілька заходів, присвячених цій самій темі. Коли хтось занепадав духом, ми підбадьорювали одне одного. Я була вражена тим, яке відчуття єдності ми розвинули, служачи Господу, одне одному та іншим.
У кінці наш приход все ж не досягнув поставленої мети—100 тис. імен, хоча багато хто й проіндексував по 1000 імен. Однак заклик нашого єпископа стосувався не лише кількості. Його мета полягала в тому, щоб допомогти нам здобути свідчення про сімейну історію. І оскільки це потребувало служіння, жертви і спасіння інших, ми відчули себе очищеними.
Я вдячна за можливість брати участь у Господній роботі. Виконуючи Його роботу, я краще пізнала Його.