Твій урожай замерзне!
Бен Е. Фаулер, шт. Юта, США
Коли наша сім’я готувалася до запечатування в Логанському храмі, шт. Юта, ми поновили своє зобов’язання жити за євангелією Ісуса Христа. Зокрема, ми пообіцяли Господу, що завжди платитимемо десятину. Невдовзі після запечатування ми переїхали до штату Вайомінг, США, щоб спробувати себе у фермерстві.
Коли ми почали готувати 120 га землі, уже був кінець квітня. Ми спалили полин, вирівняли землю й прокопали іригаційні канали. Коли ми нарешті почали посівну, сезон посадки наближався до кінця. Я вирішив посіяти ячмінь, який мав короткий період дозрівання.
Коли я засіяв уже кілька гектарів, місцевий фермер підійшов і сказав: “Ти марнуєш свій час, сили й гроші, взявшись за цю справу. Вже надто пізно. Після 21 серпня твій урожай замерзне!”
Він узяв жменю землі й продовжив: “Ти висушив землю, поки розчищував її, палив полин і вирівнював. Твоє насіння не зійде без поливу”.
Я й сам знав, що земля була надто суха, але ми вже вклали багато грошей у ту справу, тож я вирішив продовжити посівну. Я вірив, що оскільки ми зробили все можливе, аби підготувати землю, й оскільки ми були платниками повної десятини, Небесний Батько допоможе нам. Засіявши все поле, ми разом із сім’єю стали на коліна й попросили Його допомоги.
Наступного дня пішов дощ—чудовий і не надто сильний, щоб не змити насіння чи м’який ґрунт на пагорбах. Наші гарячі молитви й довгі напружені дні роботи не були марними.
Упродовж весни й літа ми працювали по 12–14 годин на добу шість днів на тиждень над зрошувальною системою, огорожею й підготовкою до збирання врожаю. Ми також дотримувалися своїх обіцянь Господу, сплачуючи десятину й старанно виконуючи покликання у приході. Насіння чудово й густо проросло; здавалося, що ячмінь наче вистрибує з землі. Однак з наближенням кінця сезону ми хвилювалися, що настануть сильні холоди й врожай замерзне. Ми молилися Богові, просячи зберегти врожай, і вірили, що Він дотримається Свого обіцяння, даного тим, хто платить десятину: “І ради вас насварю я все те, що жере, і воно не понищить вам земного плоду” (Maлахія 3:11).
Настав страшний день—21 серпня, а разом з ним ударив мороз. Але коли наступного дня я вийшов у поле, то побачив, що наш врожай було збережено. Через кілька тижнів ми зібрали врожай ячменю, наповнивши ним кілька вантажівок, і продали його за хорошу ціну.
Наступного літа наші гектари люцерни і ячменю були яскраво зеленими посеред курного ландшафту, вкритого полином. Якось у кінці серпня я займався поливом, коли побачив, що наближається буря. “О, ні,—подумав я,—це ж град!” Я став посеред поля на коліна і почав молитися, знаючи, що наш врожай може бути знищено. Буря наближалася швидко. Я бачив, що град іде на північ і на південь від моїх полів. Я підійшов до огорожі з північного боку. Град потрапив за лінію огорожі, але не далі. Я швидко пішов до південного краю огорожі. Град дійшов лише до самої огорожі. Наш урожай не постраждав!
Сусіди дивувалися тому, як нам пощастило, а я пригадав слова Малахії, що “будуть всі люди вважати вас блаженними” (Малахія 3:12). Ми дійсно були благословенними. Я вдячний за те, що коли ми якнайкраще виконуємо заповіді Бога, Він дотримується Своїх обіцянь.