Ця книга від Тебе?
Сінтія Енн Лі, шт. Невада, США
Мені щойно виповнився 21 рік, і я працювала офіціанткою в ресторані місцевого лижного курорту. Якось удень, коли я закінчила прибирання в залі ресторану, до мене підійшов інший офіціант і вручив книгу, сказавши, що йому хочеться, аби я її мала. Я подякувала і прийняла подарунок.
На обкладинці було написано: Книга Мормона. Це збудило мою зацікавленість, тож я вирішила піти на кухню й переглянути її. На внутрішній стороні обкладинки я знайшла напис, який той офіціант зробив для мене. Він написав, що Книга Мормона є істинною книгою, яка містить євангелію Ісуса Христа, і у нього не було сумнівів, що вона зворушить моє серце. Я вирішила відразу ж взятися за читання книги.
Під час читання мене охопив дивний спокій. Я нічого подібного не відчувала під час читання будь-якої іншої книги, окрім Біблії. Моє початкове бажання прочитати лише кілька сторінок швидко переросло в бажання прочитати кілька розділів. Я не могла відірватися від книги. Потім я дочитала до 1 Нефія 15:11: “Хіба не пам’ятаєте ви того, що Господь сказав?—Якщо ви не дасте закам’яніти вашим серцям і будете питати Мене з вірою, сподіваючись, що ви отримаєте, старанно виконуючи Мої заповіді, безсумнівно все те відкриється вам”.
Мені потрібно було знати, чи ця книга істинна. Я не знала, як звертатися до Бога в молитві, тож просто поглянула в стелю кухні й запитала: “Чи ця книга від Тебе?” Я відразу ж відчула тверду відповідь: “Так”. Я пам’ятаю, як подумала: “Ого! Мабуть, я дочитаю цю книгу до кінця!”
Через три місяці, закінчивши читати Книгу Мормона, я поїхала в Каліфорнію відвідати батька. Неподалік від його дому я проїздила повз будинок з мозаїчним зображенням на фасаді, яке я впізнала. Я швидко повернула до паркувального майданчика і побачила там чоловіка.
“Що робить на вашому будинку зображення видіння Легія про дерево життя?” —запитала я. У відповідь він познайомив мене зі своєю церквою—Церквою Ісуса Христа Святих Останніх Днів. Я принесла з машини свою Книгу Мормона і почала ставити чоловікові запитання про всі уривки, які я обводила під час читання. Він зупинив мене і пояснив, що Церква має місіонерів, які присвячують два роки свого життя, щоб відповідати на подібні запитання.
Я дала йому адресу батька, і пізніше двоє старійшин прийшли до мене з візитом. Мене вразило те, що вони з готовністю відповідали на всі мої запитання. Я була ще більш вражена тим, що нові поняття, яких вони мене навчали, здавалися мені знайомими, ніби я їх знову згадувала. Через п’ять тижнів я охристилася і стала членом Церкви.
З того часу минуло тридцять два роки, і я все ще кожного дня читаю Книгу Мормона. Вона й далі є постійним джерелом світла і спрямування для мене і моєї сім’ї. Я така вдячна за стародавніх пророків, які вигравіювали слова Бога на золотих пластинах, за Джозефа Сміта, який зніс переслідування і випробування заради того, щоб перекласти й опублікувати істини, які вона містить, а також за офіціанта, який мав сміливість того дня подарувати мені Книгу Мормона.