Ти бажана в Моєму домі

Каріна Даніела Пас, Салта, Аргентина

У листопаді 1997 року мене покликали служити в місію Консепсьйон, Чилі, і невдовзі я зрозуміла, як сильно бажаю піти до храму й отримати більше світла і знання. Але потім мене почали мучити сумніви: чи дійсно я гідна увійти до храму, зважаючи на мої слабкості й недоліки? Чи дійсно Господь привітає мене з розкритими обіймами, беручи до уваги ті випадки, коли я Його ображала?

Я поділилася своїми сумнівами з президентом колу, й він допоміг мені зрозуміти, що якщо моє життя приведено до ладу і я дійсно намагаюся робити все, чого була навчена, то я гідна увійти в дім Господа. З полегшенням я вирушила до центру підготовки місіонерів у Сантьяго, Чилі. Однак за кілька годин до того, як настав час іти до храму, мої сумніви повернулися.

Краса і спокій всередині храму були настільки величними, що чим довше я перебувала там, тим більше сумнівалася, чи гідна перебувати там. Пізніше, в целестіальній кімнаті, всі були радісними й сяючими, крім мене. Проте, коли я взялася за ручку дверей, щоб вийти, мене охопило дивне почуття, і я відчула, що маю залишитися. Мені також здалося, ніби хтось позаду поклав мені руку на ліве плече, щоб я повернулася. Я повільно обернулася.

На стіні я побачила зображення Ісуса Христа під час Другого пришестя з розкритими обіймали. Я не могла поворухнутися. Потім у своєму розумі я чітко почула наступні слова: “Ти бажана в Моєму домі”.

Тепле почуття пронизало все моє тіло, а з очей покотилися сльози. Єдине, що я могла сказати: “Дякую”.

Кілька хвилин я безупинно плакала. Серце переповнювала вдячність Моєму Спасителю. Я все ще вважаю себе слабкою і недосконалою, однак знаю, що Він любить мене і буде зміцнювати.

Багато років минуло з того часу, але кожного разу, коли я приходжу до храму, до мене повертається радість того дня, як і ці втішні слова: “Ти бажана в Моєму домі”.