2010
Чи буде Іньякі вдома?
Вересень 2010 року


Чи буде Іньякі вдома?

Пауліна дель Пілар Селада Муньйос, Сантьяго, Чилі

Наш третій син Іньякі народився усього через 23 тижні вагітності шляхом екстренно проведеного кесаревого розтину. Він важив лише 560 грамів і був 31 см на зріст.

Тому що наш син був настільки недоношеним, у нього було мало шансів на виживання. Наш лікар запитав, чи дійсно ми хочемо, щоб лікарі допомагали йому, таким чином відтягуючи невідворотне. Я відповіла, що оскільки він живий, ми повинні дати йому шанс. Потім я попросила Бога зробити диво.

Того ж вечора Іньякі дали благословення на уздоровлення. Протягом наступних довгих чотирьох місяців він пережив перфорацію кишечника, крововилив у мозок і колапс легені. Через ці обставини ми отримали дозвіл надати йому ім’я і благословення у лікарні.

Поки все це тривало, ми познайомилися з іншими батьками, які переживали те ж саме, що й ми. Ми підтримували і втішали одне одного. Ми також користувалися кожною нагодою ділитися свідченням про євангелію.

Одного разу нам зателефонували з лікарні, щоб ми прийшли попрощатися з сином, бо лікарі вважали, що він не доживе до кінця дня. Коли ми прийшли, то тримали його на руках і розмовляли з ним. Було неймовірно важко бачити, яким слабким він був. Уперше ми з чоловіком зрозуміли, що були лише тимчасовими опікунами цієї дитини Бога. Усе, що ми могли робити, щоб допомогти йому—це молитися і просити Небесного Батька, щоб сталася Його воля. Того вечора Іньякі вирішив жити далі, і ми вдячні, що він робить це досі.

Упродовж чотирьох місяців, які Іньякі провів у відділі неонатальної інтенсивної терапії, ми неодноразово бачили священство в дії, коли Небесний Батько благословляв нашого сина руками лікарів та носіїв священства. Згодом Він його зцілив—на диво всім лікарям.

У жовтні 2008 року Іньякі принесли додому.

Наша сім’я багато чого навчилася завдяки цьому досвіду. Ми знаємо, що наш Небесний Батько любить нас і що Він робить чудеса та оберігає Своїх святих в усіх випробуваннях, які ми повинні пройти. І ми краще розуміємо мету вічних сімей, важливу роль, яку вони відіграють у плані щастя, а також те, яким щедрим є Небесний Батько до Своїх дітей.

Сьогодні ми зовсім інша сім’я—ми більш згуртовані, краще розуміємо страждання і нужди людей навколо нас. І все це завдяки нашому синові та диву, яке він здійснив у нашому житті.