З життя пророка Джозефа Сміта

Замиритися з ворогами

Адаптовано з Учення Президентів Церкви: Джозеф Сміт (Курс для вивчення на зборах носіїв Мелхиседекового священства і Товариства допомоги, 2007), сс. 343–344.

Одного дня, коли пророк відвідував своїх батьків у Фар-Уесті, у двері увірвалися кілька ополченців.

Хто з вас Джо Сміт?

Ми прийшли вбити його!

Джозеф відразу ж виступив уперед, посміхнувся чоловікам і потиснув їм руку.

Я Джозеф. Дуже приємно з вами познайомитися. Будь ласка, сідайте.

Чоловіки недовірливо дивилися на Джозефа, поки той до них промовляв.

Ми, мормони, віримо в Ісуса Христа і хочемо лише миру. Але нас постійно переслідують упродовж останніх місяців, відтоді як ми залишили Міссурі. Наскільки мені відомо, ніхто з нас не порушував закон. Але якщо порушували, то готові стати в суді перед законом.

Мамо, мабуть я піду. Емма чекає на мене.

Ви не підете самі, бо це небезпечно.

Ми підемо з вами й будемо охороняти вас.

Дякую.

Ми обіцяємо, що розформуємо підлеглих нам ополченців і підемо додому.

Якщо вам буде потрібна наша допомога, то ми повернемося і зробимо все, що ви попросите.

Вийшовши з дому, де жили батьки Джозефа, чоловіки розмовляли про свою зустріч з пророком.

Чи відчули ви щось дивне, коли Сміт взяв вас за руку? Я не відчував нічого подібного у своєму житті.

Було так, немовби я не міг поворушитися. Я не торкнуся й волосини на голові цієї людини навіть за всі [скарби] світу.

Я вже ніколи не погоджуся іти вбивати Джо Сміта або мормонів.

Ілюстровано Селом Веллуто і Еухеніо Маттоці