Запалити світло надії
Для тисяч святих останніх днів у Бразилії Постійний фонд освіти—це благословення, яке змінило їхнє життя.
Коли Дільсон Масіель де Кастро мол. втратив роботу в Сан-Паулу, вони разом з дружиною переїхали до Ресіфе, великого портового міста на північному сході Бразилії, де могли жити з його батьками. Хоча Дільсон мав досвід у телекомунікаційній індустрії, все, що він міг знайти у Ресіфе—це випадкові підробітки.
“То був період великої скрути в нашому житті”,—пригадує Дільсон. Справи йшли все гірше і гірше. Врешті подружжя втратило все своє майно під час повені.
У такий безрадісний час Дільсон, який служив у місії Сан-Пауло, зустрівся зі старійшиною Гутенбергом Аморімом, територіальним сімдесятником і регіональним директором інституту релігії, щоб поговорити про можливості отримання роботи й освіти. Коли Дільсон говорив про сферу своїх інтересів, то отримав через Духа спонукання вивчати медицину. Завдяки щойно запровадженому Церквою Постійному фонду освіти (ПФО) у 2003 році, Дільсон, прислухавшись до спонукання, здобув професію медбрата, прослухавши 18-місячний курс для середнього медичного персоналу.
“Без фонду я б не міг прослухати цей навчальний курс”,—каже Дільсон, який працює в громадській лікарні в Ресіфе. Так само і його дружина Александра не могла б отримати позику, щоб сплатити за освіту, яка дала їй змогу стати вчителькою.
“Шість років тому ми були безробітними,—каже Дільсон.— Без ПФО ми б не змогли здобути того, що маємо. Він змінив наше життя”.
Відповідь від Господа
Коли члени Церкви у Бразилії говорять про Постійний фонд освіти, то вдаються до найбільшої похвали: miraculoso [неймовірний], inspirado [натхненний], maravilhoso [дивовижний]. Це завдяки тому, що фонд досягає тієї мети, про яку пророкував Президент Гордон Б. Хінклі (1910–2008): “Він стане благословенням у житті тих, хто скористається ним—юнаків і дівчат, їхніх майбутніх сімей, Церкви, благословенням для якої стане міцне місцеве провідництво”, і він підніме “тисячі людей з безнадії бідності до світла знання і процвітання”1.
Коли Президент Хінклі оголосив про початок дії цієї програми, церковні провідники, такі як Пауло Р. Грал, директор семінарій та інститутів релігії на тій території в Бразилії, переймалися проблемою освіти і праце-влаштування бразильських святих останніх днів—особливо місіонерів, які щойно повернулися з місії.
“Проте у нас не було відповіді доти, доки Господь не дав одкровення президентові Хінклі про заснування цього чудового фонду,—каже брат Грал.— Раніше багато молодих людей поверталися з місії, не маючи змоги здобути освіту чи професію. Зараз вони знають, що, повернувшись, можуть розраховувати на фонд, якщо у цьому є потреба. Це—велике благословення і перевага для молоді. Це дає надію”.
Приблизно 10 тис. святих у Бразилії зараз користуються позиками ПФО, щоб покращити освіту і, відповідно, перспективи отримання роботи. Бразилія має стабільну економіку і люди з освітою мають багато можливостей—особливо, коли освіта поєднується з якостями, здобутими під час служіння на місії.
Двері відкриваються
Старійшина Педро Пена, територіальний сімдесятник і директор Північного інституту релігії в Ресіфе каже, що колишні місіонери володіють якостями, які хоче бачити роботодавець. “Двері для них швидко відкриваються, бо вони мають досвід, здібні до навчання, мають відповідний зовнішній вигляд і пристойну поведінку,—каже він.—Ці молоді люди швидко просуваються по кар’єрі, а їхня поведінка приводить людей до Церкви”.
Закінчивши у 2002 році служіння у Бразильській Північній місії в Сан-Паулу, Рікардо Ауреліо да Сільва Фіуса скористався позикою ПФО, щоб протягом чотирьох років здобути ступінь з управління бізнесом.
“Фонд допоміг мені зрости, підготуватися до роботи і шлюбу та краще служити у Церкві”,—каже Рікардо. Як і багатьом з тих, хто користується ПФО, йому запропонували роботу ще до закінчення навчального закладу. “Фонд благословив моє життя. Я вдячний, що можу щомісяця робити внески за свою позику, щоби й інші люди могли користуватися фондом”.
На місії Рікардо навчився розмовляти з людьми, наполегливо навчатися і бути слухняним. Саме ці якості допомогли йому стати хорошим студентом і працівником.
“Багато моїх викладачів казали, що я чимось відрізнявся від інших, але чим саме, вони не могли пояснити,—каже Рікардо, який працює постачальником однієї з компаній у Порт-Суапе, що на південь від Ресіфе.— Я казав їм, що причина криється в моїх релігійних принципах”. Така відповідь дала Рікардо можливість розповісти викладачам та іншим людям про Церкву.
Маурісіо А. Арауйо, один з перших колишніх місіонерів у Бразилії, який отримав благословення від ПФО, додає: “Просуваючись по кар’єрі, я отримую більше можливостей впливати на людей своїм прикладом. Іноді люди кажуть мені: “Слухай, ти якийсь не такий. Ти вірний своїй дружині. Твої слова не розходяться з ділом”. Користуючись перевагами ПФО і роблячи все, що в наших силах, ми отримуємо благословення самі і благословляємо інших”.
Маурісіо, який служив у Бразильській місії Ріо-де-Жанейро в кінці 1990-х років, вже отримав кілька підвищень з того часу, як закінчив оплачене за допомогою ПФО навчання за програмою управління стосунками зі споживачами. Він почав зі збуту товару, потім став керівником підрозділу, потім менеджером і потім увійшов до ради директорів міжнародної кампанії у Сан-Паулу, що проводить тренінги, навчаючи правильно планувати час.
“Постійний фонд освіти організовано через натхнення від Бога,—каже він.— Цей фонд був тим ключем, без якого я не зміг би отримати освіту й просуватись по кар’єрі”.
Хороша інвестиція
Хоча Габріель Саломао Нето і не є святим останніх днів, він вважає, що також має у своєму житті благословення Постійного фонду освіти. “Ваша церква робить чудову справу”,—каже він від імені багатьох роботодавців у Бразилії.
Пан Нето, менеджер і співвласник великої компанії, яка займається торговельними автоматами у Сан-Паулу, має причину бути вдячним. Він був настільки вражений кваліфікацією Сільвії O. Х. Парри, члена Церкви, яка здобула ступінь в управлінні бізнесом завдяки отриманню позики від ПФО, що запропонував їй місце виконавчого секретаря.
“Нам подобається, як вона виконує роботу. Вона працює старанно і дуже ефективно. Ми віримо в неї і довіряємо їй,—каже пан Нето.—Інвестиція, яку зробила ваша Церква, вклавши гроші в її освіту, вже окупилася для вас, для неї і для нас”.
Сповнена вдячності за Постійний фонд освіти і за членство у Церкві, Сільвія веде заняття англійської мови у своєму приході в Сан-Паулу як для членів, так і для нечленів Церкви. “Оскільки я отримала,—каже вона,—то хочу й віддавати”.
На прикладі Сільвії ми бачимо, що не лише молоді чоловіки можуть скористатися перевагами Постійного фонду освіти у Бразилії. З економічних причин багато жінок-святих останніх днів у Бразилії також мають шукати роботу.
“Більшість жінок у Бразилії працюють не тому, що хочуть автомобіль чи дорогий одяг”,—каже Лоріваль Віана де Агірра, менеджер церковного центру працевлаштування в Курітібі, що в південній Бразилії.— Вони хочуть, щоб їхні сім’ї краще харчувалися, а діти мали належний одяг і хорошу освіту”.
Більше щастя, сильніші свідчення
Кейт де Ліма A. Aхмед і Вівіана Торрес Ногуера ледве зводили кінці з кінцями, незважаючи на те, що їхні чоловіки багато працювали, щоб забезпечити сім’ї. Для обох них ПФО став великим благословенням.
Члени сім’ї Кейт були неактивними і не вірили в успіх, коли вона зареєструвалася на 18-місячні курси для техніків з питань безпеки. Однак жінка добре закінчила навчання і у 2007 році їй запропонували роботу за фахом.
“Фонд не лише допоміг мені у навчанні й працевлаштуванні. Він допоміг мені здобути впевненість у собі і своїх здібностях,—розповідає Кейт, одна з перших жінок, яка отримала в компанії у Сан-Хосе-дос-Піньяс, що неподалік від Курітіби, роботу, пов’язану з перевіркою, проведенням тренінгів та здійсненням заходів безпеки.—Ця натхненна програма зробила нашу сім’ю щасливішою, а наші свідчення міцнішими”,—каже вона.
Батьки, брати і сестри Кейт, вражені її роботою, рішучістю й тим, як ПФО благословив її сім’ю, повернулися до активності у Церкві. “Вони отримали нагадування, що Церква піднімає людей і допомагає їм зростати у багатьох сферах—не лише в духовній. Церква допомагає зробити життя повноцінним”,—каже жінка.
У 2002 році Вівіана зі своїм чоловіком Рафаелем переїхали з Колумбії до Манауса—великого промислового центру в північній Бразилії, шукаючи можливості заробити гроші. “Молитви, сімейні наради, поради провідників священства і семінари з професійного розвитку допомогли зрозуміти, що саме Небесний Батько приготував для нас, і прийняти правильні рішення у правильний час”,—розповідає Вівіана, яка відчула спонукання скористатися позикою ПФО, щоб вивчати міжнародний бізнес.
У 2007 році Вівіана почала працювати в одному із супермаркетів Манауса, наглядаючи за імпортом товарів. Сім’я потребувала додаткових коштів, але оскільки жінка чекала народження дитини, їй довелося звільнитися. За кілька місяців після появи дитини—четвертої в сім’ї—Вівіані запропонували посаду директора відділу міжнародної торгівлі в іншій компанії. На той час жінка навчилася розмовляти португальською, і разом з її рідною іспанською мовою стала цінним співробітником для розвитку бізнесу із сусідніми іспаномовними країнами.
“Коли мені запропонували цю роботу, я сказала: “У мене четверо дітей. Я не можу бути на роботі з 8 ранку до 6 вечора,—розповідає Вівіана.— Мій начальник сказав, що не сумнівається у моїх можливостях. “Мені потрібна людина, на яку я можу покладатися. Працюй удома”,—сказав він. Це здивувало мене”.
Використовуючи Інтернет і комп’ютер, Вівіана працює вдома, поки старші діти у школі, а немовля спить. Лише іноді їй доводиться ходити в офіс.
Рафаель вважає, що це благословення у їхній сім’ї не є випадковістю. “Отримані благословення є наслідком прийнятих з молитвою рішень і дій, які стали можливими завдяки засобам, що надає Церква”,—каже він.
Світло надії
Гілмар Діас да Сільва, директор ПФО у Бразилії, каже, що деякі святі останніх днів у цій країні мають труднощі з працевлаштуванням навіть після отримання освіти, “але більшість учасників ПФО просуваються в кар’єрі й покращують своє життя. Фонд успішно тут працює”.
Цей успіх, за словами Президента Томаса С. Монсона, “запалив світло надії в очах людей, які відчували себе приреченими на сірість, але тепер мають можливість сподіватися на краще”2 .
Фотографії Майкла Р. Морріса
Фотографія логотипу ПФО Бет М. Уіттекер
За допомогою Постійного фонду освіти Дільсон Масіель де Кастро мол. втілив духовні спонукання у професію, ставши медбратом у Ресіфе, Бразилія. Внизу: Краєвид Ресіфе з колоніального міста Олінда.
Зверху вниз: Вітрини магазинів у Ларго да Ордем, історичному центрі Курітіби. Постійний фонд дав можливість Рікардо Ауреліо да Сільва Фіуса здобути освіту й професійно розвиватися; Маурісіо A. Aрауйо проводить ділову зустріч з одновірцями-святими останніх днів Ренато A. Ромеро (зліва) і Жоао Б. Морейрою (в центрі); Сільвія O. Х. Парра на фотографії з Аданом Толлменом, секретарем семінарій та інститутів релігії на цій території.
Вгорі: Кейт де Ліма А. Ахмед обговорює питання безпеки з Лорівалем Віаною де Агірра, менеджером церковного центру працевлаштування в Курітібі. Внизу: Вівіана Торрес Ногера працює вдома в Манаусі. Вставка: Вівіана з чоловіком, Рафаелем, і своїми дітьми.