Що таке кворум?
Одним з найбільших благословень, які тільки можна отримати від приналежності до священства… [є] приналежність до кворуму священства.
“…Який мав натхнення від Святого Духа закласти основи її і будувати її найсвятішою вірою.
Цю церкву було організовано і встановлено в році вашого Господа тисяча вісімсот тридцятому, четвертого місяця, і шостого дня того місяця, який називається квітень” (див. УЗ 21:2–3).
Саме того дня Джозеф Сміт, Олівер Каудері та члени сімей Смітів та Уітмерів зібралися в домі Пітера Уітмера ст. у Фейєтті, округа Сенека, шт. Нью-Йорк. Після належних пісень і молитов, одкровення стосовно організації Церкви були зачитані тим, хто зібрався. Ці одкровення визначали порядок священства і обов’язки чинів у Церкві. За цим зразком побудована нинішня організація Церкви.
“У відповідності до отриманого раніше наказу пророк Джозеф Сміт звернувся до присутніх братів, щоб дізнатися, чи приймуть вони його та Олівера Каудері як своїх учителів у питаннях царства Божого; і якщо вони згодні, то потрібно зробити наступний крок і організувати Церкву, відповідно до наказу Господа. Вони проголосували щодо цього одностайно” (B. H. Roberts, A Comprehensive History of the Church, 1:196).
І таким чином ми маємо зразок, встановлений від самого початку. “І все буде робитися за загальною згодою в Церкві, частою молитвою і вірою, бо все ви маєте отримувати через віру” (див. УЗ 26:2).
Я відчуваю, як усе єство моє пронизує особливе почуття, коли бачу руки, підняті під прямим кутом на підтримку провідництва цієї Церкви. Сьогодні два нових члени Кворуму Дванадцятьох були підтримані членами Церкви тут, у Конференц-центрі і через телебачення, Інтернет та супутник—майже в усіх кутках землі.
Старійшино Ухтдорф і старійшино Беднар, вас було підтримано, щоб заповнити вакансії, що утворилися після смерті старійшини Девіда Б. Хейта і старійшини Ніла А. Максвелла. Як член Кворуму Дванадцятьох Апостолів, я вітаю вас з відкритими обіймами, у той час як ви стаєте частиною цього священного покликання, яке є нашим. Безумовно, сьогодні нам не вистачає спілкування зі старійшиною Хейтом і старійшиною Максвеллом. Старійшина Хейт сидів поруч зі мною на цих конференціях протягом останніх 28 років. Старійшина Максвелл сидів поруч з ним протягом не одного року. Як я хотів би мати дух ентузіазму, що його мав старійшина Хейт і силу слова старійшини Максвелла, щоб висловити свої почуття щодо цього тривалого товаришування, що я мав з цими двома великими братами. Вони стільки додали до мого життя! Як мені не вистачає того тривалого товаришування з ними!
Ми маємо багаті традиції роботи Дванадцятьох, подорожуючи по світу, проголошуючи євангелію Ісуса Христа. Наприклад, це було в неділю, 4 червня 1837 р., коли пророк Джозеф Сміт підійшов до Гебера Ч. Кімбола у Кертлендському храмі і прошепотів йому, кажучи: “Брате Гебер, Дух Господа прошепотів мені: “Нехай Мій слуга Гебер вирушає до Англії, і проголошує Мою Євангелію, і відкриває двері спасіння для цього народу” (quoted in Orson F. Whitney, Life of Heber C. Kimball [1945], 104).
Розповідь Гебера Ч. Кімбола та Бригама Янга, які залишали свої домівки, щоб вирушити до Англії, безумовно, показують те, на які жертви вони ладні були піти заради покликання, яке вони отримали. Ми читаємо цю розповідь:
“14 вересня [1839 р.] Президент Бригам Янг залишив свій дім у Монтроузі, щоб вирушити на місію до Англії. Він був такий хворий, що не міг пройти до річки Міссісіпі відстань 150 метрів без допомоги. Перетнувши ріку, він їхав разом з Ізраелем Барлоу верхи, на спині його коня до мого дому, де він продовжував хворіти до 18 числа. Він залишив вдома хвору дружину з дитям, якому було лише 3 тижні від народження, і всі його інші діти були хворі та не в змозі доглядати одне одного. Жодна душа з них не була здатна сходити до колодязя й набрати цебро води, і в них не було зміни одягу, бо погромники в Міссурі забрали майже все, що в них було. 17 числа до сестри Мері Енн Янг приїхав хлопчик, щоб у своєму фургоні перевезти її до мого дому, щоб вона могла піклуватися про брата Бригама і втішати його” (quoted in Life of Heber C. Kimball, 265).
Сім’я Гебера Ч. Кімбола також хворіла. Чарльз Хаббард послав свого хлопця з волами, щоб допомогти їм у дорозі. Старійшина Кімбол пише: “Мені здавалося, немовби найглибші частини мого єства розтануть, якщо я залишу свою сім’ю у таких обставинах, бо вони були майже в обіймах смерті. Мені здавалося, що я не зможу витримати цього. Я попросив візника зупинитися і сказав брату Бригаму: “Як це важко, чи не так? Підведімося і попрощаймося з ними”. Ми підвелися і тричі змахнули своїми капелюхами над головами, вигукуючи: “Ура, ура Ізраїлю”. Сестра Янг і сестра Кімбол підійшли до дверей і помахали Бригаму і Геберу на прощання, що було дуже втішно для них, і вони продовжували свою подорож до Англії “без калитки і без торби” (See Life of Heber C. Kimball, 265–66).
Біблійний словник пояснює, що слово апостол означає: “той, кого послано”… Покликання апостола полягає в тому, щоб бути особливим свідком імені Ісуса Христа в усьому світі, особливо—свідком Його божественності і Його тілесного воскресіння з мертвих. Дванадцятеро чоловіків, що мають це високе покликання, складають адміністративну раду в роботі священнослужіння… Сьогодні дванадцятеро чоловіків, що мають саме це божественне покликання і висвячення, складають Кворум Дванадцятьох Апостолів у Церкві Ісуса Христа Святих Останніх Днів” (“Apostle”, 612).
І сьогодні апостол залишається тим, кого “послано”. Умови, в яких ми знаходимося в подорожах, виконуючи свої завдання, відрізняються від тих, у яких були перші брати. Наш спосіб пересування в усі кутки землі дуже відрізняється від того, яким користувалися перші брати. Однак наші доручення залишаються тими самими, що були дані ще Спасителем, коли Він наставляв Своїх покликаних Дванадцятьох: “Тож ідіть, і навчіть всі народи, христячи їх в Ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа, навчаючи їх зберігати все те, що Я вам заповів. І ото, Я перебуватиму з вами повсякденно аж до кінця віку!” (Матвій 28:19–20).
Вам, двом новим Братам, я можу обіцяти вам, що [у вас] буде нове розуміння того, що це означає—належати до кворуму. Я хотів би щоби почуття і повага, що їх ми маємо до нашого кворуму, могли бути передані в кожний кворум у Церкві. Чи не хотіли б ви, кворуми дияконів, учителів, старійшин та первосвящеників, послухати хвилинку про те, що я вважаю одним з найбільших благословень, які тільки можна отримати від приналежності до священства? Це особливе благословення—приналежність до кворуму священства.
Президент Стівен Л. Річардс багато років тому дав нам одну чудову пораду стосовно Церковного управління. Ось його твердження:
“Дух нашого Церковного управління—це управління через ради… Я бачу мудрість, Божу мудрість у створенні рад: щоби управляти Його Царством. У дусі, під проводом якого ми працюємо, чоловіки можуть об’єднуватися, маючи, на перший погляд відмінні погляди, і дуже різні біографії, і під впливом цього духа, радячись разом, вони можуть досягати згоди… Я без коливань запевняю вас: якщо ви будете так проводити ваші ради, як цього очікують від вас, Бог дасть вам рішення проблем, з якими ви стикаєтеся” (Conference Report, Oct. 1953, 86).
І якими є ці великі переваги, які ви пізнаєте завдяки тому, що належите до кворуму? Знову слова Стівена Л. Річардса. Він сказав: “Кворум має три іпостасі: по-перше, це [навчальний] клас; по-друге, це братство; і, по-третє, це загін для служіння” (in Conference Report, Oct. 1938, 118).
Я бачу цей дух, настільки очевидно явлений у функціях Кворуму Дванадцятьох Апостолів. Ми є класом, коли ми вивчаємо учення Царства разом. Чи можете ви уявити, який це особливий досвід—бути на зборах кворуму, коли вас навчають євангельським доктринам старійшини Езра Тефт Бенсон, Марк Е. Пітерсен, ЛеГранд Річардс, Говард В. Хантер, Брюс Р. Макконкі, Девід Б. Хейт або Ніл А. Максвелл? Зверніть увагу на те, що я згадав тільки тих, хто закінчив своє земне священнослужіння, щоб не віддавати перевагу жодному з наших нинішніх апостолів. Це саме благословення може бути вашим у кожному з ваших кворумів. Слова апостолів, давніх і сьогоденних, живуть у Писаннях, виступах на конференціях, Церковних журналах, зверненнях тощо. Вони є доступними, щоб приносити силу учення Царства на уроки вашого кворуму. Перетворіть ваш кворум на клас, щоб збільшити ваше пізнання євангелії нашого Господа і Спасителя.
У нашому Кворумі є особливе братерство. Ми поруч один з одним, щоб підносити, надихати і благословляти один одного духом нашого покликання. Коли хтось опиняється під тягарем, є 11 інших, які бажають допомогти підняти і розділити цей тягар. Часом ми радіємо разом, відчуваючи, що досягли чогось. Ми плачемо разом в часи смутку. Ми ніколи не відчуваємо, що з проблемою доводиться стикатися самотужки! Завжди є порада, підтримка, допомога і підбадьорення членів нашого Кворуму.
У книзі Priesthood and Church Government (Священство і Управління Церквою) ми знаходимо це твердження стосовно братерства, яке має існувати у кворумах священства. “Священство є великим братством, яке об’єднують вічні та незмінні закони, що складають структуру євангелії. Почуття братерства мають пронизувати кворум. Ось що має бути найпершою турботою кворуму—допомагати всім членам Церкви, які можуть мати потреби мирські, психологічні або духовні. Дух братерства буде керівною силою в усіх планах і діях кворуму. Якщо цей Дух буде культивуватися мудро і наполегливо, жодна інша організація не стане більш привабливою для чоловіка, який має священство” (Rudger Clawson, foreword to A Guide for Quorums of the Melchizedek Priesthood [1930], 3; quoted in John A. Widtsoe, comp., Priesthood and Church Government [1939], 135). Ми закликаємо кожний кворум священства в Церкві культивувати таке братерство.
Зрештою, єдиною метою нашого Кворуму є служіння. Вірогідно, [описання] наших глибоких почуттів щодо цієї відповідальності можна було б знайти в посланні, датованому 26 жовтня 1886 р. Уілфордом Вудраффом, який тоді служив як Президент Ради Дванадцятьох Апостолів. “Я хочу сказати апостолам, що наша відповідальність є дуже великою… Якими саме людьми ми повинні бути? Уся земля вистигає у беззаконні, а Сіон Божий має бути підготовленим до пришестя Нареченого. Ми повинні смирятися перед Господом і бути в такому стані, щоби сповнитися духом нашого покликання, Святим Духом і одкровеннями Ісуса Христа, аби знати задум і волю Бога стосовно нас і бути підготовленими для того, щоб звеличувати свої покликання, і приносити праведність, і бути доблесними у свідченні Ісуса Христа до кінця. Ніколи ще не було часів, коли робота Бога вимагала більш вірного свідчення і труда—від часів апостолів [давнини] і до апостолів сьогодення” (“An Epistle” Deseret News, 24 Nov. 1886, 712). Перетворіть кожен з ваших кворумів на величну організацію, що служить на благо всіх членів вашого кворуму.
А тепер—це застереження з Писань:
“Отже, нехай кожна людина вивчить свій обов’язок і діє у чині, на який її призначено, з усією старанністю.
Той, хто ледачий, не буде вважатися гідним вистояти, і той, хто не вчиться своєму обов’язку і не показує себе схваленим, не буде вважатися гідним вистояти” (див. УЗ 107:99–100).
Отже, я кажу вам, двоє нових Братів, які приєдналися до нас в нашому Кворумі, і всім з вас, брати, хто належить до священства Божого: Нехай Бог благословить кожного з нас у наших покликаннях служити. Нехай наша віра зміцниться, коли ми будемо служити в праведності, вірно дотримуючись заповідей. нехай наші свідчення завжди зростають, у той час як ми шукатимемо джерело вічної істини. Нехай братерство, що існує в нашому кворумі, буде втіхою, і силою, і безпекою для нас, у той час як ми будемо проходити цю смертну частину нашого існування. Нехай радість євангельського служіння завжди перебуває в наших серцях, поки ми йдемо вперед, щоб виконувати свої обов’язки і відповідальності, як слуги в царстві нашого Небесного Батька, і це моя смиренна молитва, в ім’я Ісуса Христа, амінь.