2004
Заключне слово
Листопад 2004


Заключне слово

Я сподіваюся, що ми будемо ходити в дім Господа трошки частіше.

Закінчилася ще одна чудова конференція. Які це були дивовижні збори! Якій прекрасній меті вони служили! Ми збираємося у дусі поклоніння і з бажанням навчитися. Ми відновлюємо наші стосунки як члени цієї великої сім’ї святих останніх днів, які живуть у багатьох країнах, які розмовляють різними мовами, які походять з різних культур, які навіть виглядають по-різному. І ми визнаємо, що всі ми—одне, кожний з нас—син або дочка нашого Небесного Батька.

Через кілька хвилин цей величезний Конференц-центр у Солт-Лейк-Сіті опустіє. Світло вимкнуть і двері замкнуть. Так буде і в тисячах інших приміщень по всьому світу. Ми повернемося додому дуже збагаченими, я сподіваюсь. Наша віра зміцниться, сильнішим буде наше бажання стати кращими. Я сподіваюся, у нашому житті з’явиться більше сміливості і нам вдасться те, в чому ми зазнали поразки і невдачі. Якщо ми збивалися з дороги і ставали байдужими, я сподіваюся, до нас прийде дух покаяння. Якщо ми були недобрими або нечесними й егоїстичними, я сподіваюсь, що ми вирішимо змінитися. Усі, хто ходять у вірі, ту віру зміцнять.

Сьогодні понеділок на Далекому Сході. Завтра понеділок у західній півкулі і Європі. Він призначений для проведення домашнього сімейного вечора. Я сподіваюся, що на ньому батьки й матері зберуть навколо себе своїх дітей і поговорять про те, що вони почули на цій конференції. Я б хотів, щоб вони навіть занотували дещо, думали над цим і запам’ятали.

На завершення я хочу нагадати вам ще про одне. Я сподіваюся, що ми будемо ходити в дім Господа трошки частіше. Як я казав, відкриваючи конференцію, ми зробили усе, що знали, аби наблизити храми до наших людей. Багато людей усе ще має долати великі відстані, і я сподіваюся, що вони й надалі старатимуться це робити, поки храми не з’являться у їхніх місцевостях.

Більшість з наших храмів не завантажені так, як вони могли б. У цьому гамірному, метушливому світі конкуренції, дуже великий привілей мати священний дім, де ми можемо відчути освячуючий вплив Духа Господа. Ми постійно відчуваємо в собі егоїзм. Нам треба подолати його, а для цього ліпшого шляху немає, ніж піти в дім Господа і виконати вікарну роботу для тих, хто за завісою смерті. Яка це чудова справа! У більшості випадків ми не знаємо тих, за кого виконуємо роботу. Ми не чекаємо вдячності. У нас немає гарантії, що вони приймуть те, що ми їм пропонуємо. Але ми йдемо і через цю роботу отримуємо те, що інакше нам не отримати. Ми буквально стаємо спасителями на горі Сіон. Що це означає? Як наш Викупитель віддав Своє життя, принісши Себе в жертву за всіх людей, і через це став нашим Спасителем, так і ми, виконуючи цю роботу у храмі за померлих, стаємо, до певної міри, спасителями для тих, хто по той бік завіси, у кого немає можливості розвиватися, якщо за них не буде кимось виконана робота на землі.

Отже, мої брати і сестри, я запрошую вас—частіше користуйтеся цим священним привілеєм. Це очищуватиме вас. Це зніме панцир егоїзму, в якому більшість з нас живе. Ми в буквальному розумінні перебуватимемо в освячуючій нас атмосфері і ставатимемо кращими чоловіками і кращими жінками.

У кожному храмі, великому чи невеликому, є прекрасна целестіальна кімната. Вона для того, щоб дати уявлення про целестіальне царство. Кілька років тому в храмі Меса, Арізона, закінчилася велика реконструкція, і коли проводилися екскурсії для публіки, один з відвідувачів назвав целестіальну кімнату Божою вітальнею. Так воно, мабуть, і є. Це наш привілей, унікальний, виключно наш, бути одягненими у біле і сидіти по закінченні обрядової роботи у чудовій целестіальній кімнаті і думати, розмірковувати і молитися.

Тут ми можемо думати про велику доброту Господа для нас. Тут ми можемо думати про великий план щастя, який Небесний Батько накреслив для Своїх дітей. І я настійливо прошу вас, мої брати і сестри, робіть це, поки ви в змозі це робити. Я знаю, що коли ви постарієте, вам буде надзвичайно важко підніматися і сідати. Але це—велике благословення.

А зараз, мої брати і сестри, я знову висловлюю вам свою любов. Нехай небеса посміхаються до вас. Ця робота—істинна. Ніколи не сумнівайтеся в цьому. Бог, наш Небесний Батько, живий. Джозеф був пророком, Книга Мормона—божественного походження, і це—Божа робота на землі. Ісус Христос—наш Викупитель, наш Господь, Син живого Бога. Перед тим як ви розійдетеся по своїх домівках, я залишаю вам моє свідчення, мою любов і мої благословення. Нехай з вами буде Бог, поки ми не зустрінемося з вами знову. Про це я молюся в ім’я Ісуса Христа, амінь.