Покладайте довіру на Бога
Щорічна трансляція С/І, січень 2024
П’ятниця, 26 січня 2024 р.
Це благословення — звертатися до вас, хто так багато усього робить, спрямовуючи молоді покоління до Христа. Ви виконуєте роботу навчання і навернення. Вашим супутником є Святий Дух. Вашу нагороду неможливо описати. Спаситель сказав: “Якою великою буде ваша радість… в царстві Мого Батька!”1
Я вдячний за те, що ми почули від відповідального за освіту Церкви старійшини Кларка Г. Гілберта і адміністратора семінарій та інститутів брата Чеда Х. Уебба. Я захоплююся обома чоловіками, і мені подобається з ними служити. Я підтримую мудрі спрямування і поради, які ми щойно почули від кожного. Вони знають, про що говорять. Я захоплююся зростанням як у семінарії, так і в інституті, про яке розповідав брат Уебб. Вітаю з цим досягненням і дякую всім, хто доклав до цього руку.
Я сподіваюся, що ви згадаєте слова старійшини Гілберта про навчання і посилення пророчого наголосу, зробленого Президентом Расселом М. Нельсоном разом з іншими апостолами і пророками. Особливо корисними є наведені ним приклади того, як це робиться, і як це робиться ефективно. У вас, можливо, буде змога повторити деякі з них і отримати натхнення щодо іншого їх застосування у ваших обставинах. Це важлива ініціатива у церковній освіті і вона принесе цінні плоди.
Мені особливо подобається, і навіть інтригує, оголошення брата Уебба стосовно тематичних уроків у семінарії. Він наголосив, що ми будемо продовжувати використовувати наш послідовний підхід до вивчення Писань як основу навчального плану для семінарії, але ми додамо у більшість тижнів уроки, присвячені таким темам, як місії, храм, підготовка до отримання освіти, навички вивчення Писань, емоційна витривалість, життєві навички, вчення пророків останніх днів і т.д. Як на мене, це виглядає як додавання до пирога додаткових фруктів і нових спецій. Це буде дуже смачно. Як і вам, мені дуже хочеться навчатися з цього підходу, і я радію, що маю змогу надати дещо більше тим, хто докладає зусилля і приносить жертви, аби відвідувати семінарію. У будь-якому випадку насолоджуйтеся пирогом!
Я б хотів поговорити про те, що нас непокоїть і здається напастю такої інтенсивності, якої раніше не було у нашого підростаючого покоління. Я маю на увазі дуже реальні почуття тривожності і депресії та гіркий плід, який вони можуть нести, крайніми виявами чого можуть бути зловживання шкідливими речовинами, самоушкодження і навіть самогубство. Трохи статистики:
на глобальному рівні між 2004-м і 2021-м роками кількість випадків клінічної депресії серед підлітків зросла з 13,1% до 29,2% для дівчат і з 5% до 11,5% для юнаків2. Серед підлітків віком від 12 до 17 років 21% переживали значну депресію принаймні один раз в їхньому житті і 15% минулого року3. Сюди не входять менші але серйозні виклики неклінічних депресії та тривожності, від яких потерпає набагато більше молоді4. Згідно з WebMD, майже 60% тих, хто страждають від тривожності, також мають депресію, і навпаки5.
Дослідження, проведені Церквою протягом певного періоду часу, засвідчили, що на глобальному рівні у 2018 році 29% молодих членів Церкви боролися з клінічними рівнями тривожності. Звичайно ж, результати відрізняються від країни до країни, і можуть не відображати усю молодь у кожній країні, але у числовому вимірі випадків клінічної тривожності було, наприклад, у США — 28%; у Чилі — 32%; у Франції та Бельгії — 16%; у Південній Африці — 46%; у Тайвані — 18%; у Новій Зеландії — 32%6.
Звісно, багато факторів можуть впливати на появу депресії та тривожності чи бути пов’язаними з ними. У деяких випадках може впливати генетика. Також є велика кількість зовнішніх факторів, які можуть відігравати свою роль, наприклад, випробування (включно з травмою та недоглядом), вплив стресу, методи батьківства, сексуальна орієнтація, вплив однолітків та соціальної групи, вплив школи, темперамент та інші.
Один із відносно нових факторів, пов’язаних з усе більшим поширенням тривожності і депресії, — це використання соціальних медіа. Це привернуло увагу генерального хірурга США, і він висловив застереження. У Сполучених Штатах було підраховано, що 95% підлітків мають акаунт у соціальних медіа, і майже дві третини користуються соціальними медіа щодня. Дослідження показали, що ці підлітки проводять у середньому три з половиною години на день у соціальних медіа, що негативно впливає на їхнє самосприйняття. Є певні моделі онлайн поведінки, які призводять до негативних наслідків, такі як: кібербулінг, секстінг і думскролінг. (Між іншим, “думскролінг”, для тих з вас, хто як і я ніколи про нього не чув, означає проведення довгого періоду часу на телефоні чи комп’ютері і зосередження в новинах на негативних історіях. Схоже, що для декого ця звичка є непереборною і дає певне темне задоволення.) Пасивне використання соціальних медіа — тобто проведення часу за безцільним переглядом контенту в соціальних медіа — посилює відчуття неповноцінності і негативних порівнянь, у той час як активне або цілеспрямоване використання соціальних медіа, як от, розміщення дописів, коментування і налагодження контактів, не має такого негативного впливу.
Дослідження також показали, що є певні захисні фактори, які можуть допомогти попередити тривожність і депресію. Сюди входять фізична активність, вияви доброти, наполегливість і самоконтроль.
Я особисто вважаю, що багато випадків розчарування і тривожності є наслідком нездатності зрозуміти Божий план, пам’ятати про нього і довіряти силі Бога, коли такі проблеми виникають. Без переконання про реальність Бога, Його любов і Його план щастя для Його дітей розум молодої людини може сприймати своє майбутнє як темне і крихке. Ми не просимо учителів семінарії та інституту ставати консультантами-психологами чи психотерапевтами. Натомість ми надаємо противагу тим факторам у суспільстві, які сприяють зростанню рівня тривожності та депресії. Ми є поширювачами надії. Ми є голосом надії — надії, яка вкорінена у вірі і довірі до Бога.
Розуміння плану викуплення, наданого нашим Небесним Батьком, і особливо ключового елементу того плану, Спокути Ісуса Христа, є джерелом найбільшого запевнення. Воно зміцнює і зберігає духовну та емоційну витривалість, яка походить від знання про те, чому ми існуємо, і якою є наша мета у земному житті. Ми навчаємо порадами і прикладом, до Кого вони можуть звернутися для звільнення і підтримки. Допоможіть помістити у їхні серця слова Спасителя: “Це Я вам розповів, щоб мали ви мир у Мені. Страждання зазнаєте в світі, — але будьте відважні: Я світ переміг!”7 Наші завіти поєднують нас із Ним, і разом з Ним ми також долаємо світ.
Ми можемо допомогти студентам та іншим встановити свої власні фундаменти на камені нашого Викупителя, Який є Христос, Син Бога, щоб “коли диявол пошле вперед свої могутні вітри, так, свої стріли у вихорі, так, коли весь його град і його могутня буря вдарить по [них], воно не матиме сили над [ними], щоб втягнути [їх] до безодні нещастя і нескінченного горя”8. Президент Рассел М. Нельсон висловив це так: “Господь проголосив, що, незважаючи на безпрецедентні виклики сьогодення, тим, хто будує свій фундамент на Ісусі Христі й навчився, як використовувати Його силу, не потрібно піддаватися хвилюванням через те, що відбувається нині”9.
У нас є чудова можливість зробити це під час цьогорічного навчання по Книзі Мормона. Жодна книга Писань не пояснює так чітко план викуплення. Жодна інша книга не навчає більш переконливо про реальність і значення Спокути Ісуса Христа. Жодна інша частина канону Писань не містить такої сили навернення, як Книга Мормона у її свідченні про те, що Ісус є Христос і що Він подолав смерть, як фізичну, так і духовну. Книга Мормона ясно описує євангельську істину і радість, яку приносить виконання євангельських заповідей. Її текст містить дуже багато прикладів подолання. Книга Мормона — це слово Бога, і “сил[а] слова Бога”10 полягає у тому, що вона сприяє появі віри у Спасителя — віри, яка долає сумніви, депресію і тривожність, яка в іншому випадку могла би подолати нас, і натомість дає нам силу і запевнення.
Розгляньмо кілька прикладів.
Є усім знайоме обіцяння, озвучене царем Веніямином: “Більше того, я б хотів, щоб ви зважили на благословенний і щасливий стан тих, хто виконує заповіді Бога. Бо знайте, вони благословенні в усьому, як у тлінному, так і в духовному; і якщо вони вистоять вірними до кінця, їх приймуть на небесах, щоб завдяки цьому вони могли жити з Богом у стані нескінченного щастя. О памʼятайте, памʼятайте, що це є істинне; бо Господь Бог сказав це”11.
Згадайте запевнююче проголошення Нефія, який переживав переслідування і депресію після смерті свого батька:
“Однак, незважаючи на велику доброту Господа, Який являє мені Свої великі і дивовижні діяння, серце моє вигукує: О нещасна я людина! Так, моє серце засмучене… через мої беззаконня.
Я в оточенні через спокуси і гріхи, які так легко обплутують мене.
А коли я хочу втішитися, моє серце стогне через мої гріхи; проте я знаю, Кому я довірився…
Тож чому, якщо я побачив таке величне, якщо Господь у Своїй поблажливості до дітей людських огортає людей такою милістю, чому ж повинно моє серце плакати, і моя душа повільно вмирати в долині печалі, і моє тіло марніти, і моя сила слабшати, через страждання мої?…
О Господи, я довірився Тобі, і довірятимусь Тобі навіки”12.
Алма говорив про радість, яку ми відчуваємо, коли народжуємося знову і потім покладаємося на Бога:
“І ось, протягом трьох днів і трьох ночей був я виснажений, а саме муками проклятої душі.
І сталося, що я так був виснажений катуванням, змучений згадками про багато моїх гріхів, ось, я пригадав також, що чув, як мій батько пророкував людям про пришестя якогось Ісуса Христа, Сина Божого, щоб спокутувати гріхи світу.
Тож коли мій розум схопився за цю думку, я заволав у серці своєму: О Ісусе, Ти, Сину Божий, змилуйся наді мною, бо я у жовчі гіркій, і оточений навколо вічними путами смерті.
І ось, знаєш, коли я подумав це, я не памʼятав більше болю; так, мене більше не мучила згадка про мої гріхи.
І о, яка радість, і яке дивне світло я побачив; так, мою душу сповнила радість, така ж надзвичайна, якою була й моя мука!…
Так, і з того часу аж донині я працював безупинно, щоб я міг приводити душі до покаяння; щоб я міг привести їх відчути смак надзвичайної радості, смак якої я відчув; щоб вони теж могли народитися від Бога і бути сповненими Святого Духа…
І мене було підтримано під час випробувань і всілякого лиха, так, і в усіляких скорботах; так, Бог визволив мене з вʼязниці, і з пут, і з смерті; так, і я покладаю надію свою на Нього, і Він ще визволить мене”13.
Хто мав більше причин для тривожності і глибокої депресії, ніж Мормон, який голосив: “Тривала картина злочестивості і мерзот була перед моїми очима завжди з тих пір, як я став підходящим, щоб розуміти шляхи людські”14? Але попри пережиті у його житті війну і травми, він міг сказати Моронію: “Сину мій, будь вірним у Христі; і нехай те, що я написав, не засмучує тебе, не гнітить тебе до смерті; але нехай Христос підносить тебе, і нехай Його страждання, і смерть, і явлення Ним Свого тіла нашим батькам, [Його воскресіння], і Його милість і довготерпіння, і надія на Його славу і вічне життя покоїться у свідомості твоїй завжди”15.
Алма описав приклад того, як Сам Спаситель справлявся з невимовним стражданням, і пояснив як ми, замість того, щоб впадати у відчай, можемо повернутися до Нього для отримання полегшення і зцілення.
“І Він піде, зносячи муки, і страждання, і спокуси всякого роду; і це для того, щоб слово могло виповнитися, яке каже, що Він візьме на Себе муки і хвороби Свого народу.
І Він прийме смерть, щоб скинути пута смерті, які зв’язують Його народ; і Він візьме на Себе їхні недуги, щоб Його нутро сповнилося милості, будучи у плоті, щоб Він міг знати, будучи у плоті, як допомогти Своєму народові в його недугах…
Син Бога страждатиме в плоті, щоб Він міг узяти на Себе гріхи Свого народу, щоб Він міг викреслити їхні провини згідно з силою Його визволення; і ось знайте, це є свідчення, яке в мені.
Тож я кажу вам, що ви повинні покаятися, і народитися знову; бо Дух каже, що якщо ви не народитеся знову, ви не зможете успадкувати царство небесне; тому приходьте і христіться на покаяння, щоб ви могли омитися від ваших гріхів, щоб ви могли мати віру в Агнця Божого, Який забирає гріхи світу, Який має силу спасати й очищати від усякої неправедності”16.
З Книги Мормона ми дізнаємося, у чому насправді полягає процес нового народження і як можна стати “святими через Спокуту Христа Господа”17. Якщо ми зможемо підвести нашу молодь і дорослу молодь до духовного народження, депресія зникне, і з будь-якою тривожністю у своєму житті (яка, наприклад, може виникнути, коли ваш виступ транслюють на всесвітню аудиторію) вони зможуть справитися. Навіть смерть не зможе порушити їхній спокій, коли вони народяться від Духа і навчаться довіряти Богу.
Якось старійшина Максвелл говорив про “людську долю”, про те, що все закінчується смертю. Нашим досягненням, нашим надбанням і стосункам, усьому настане кінець, і якщо у нас немає нічого іншого, тоді, як сказав “Проповідник” у книзі Еклезіаст, “все це марнота та ловлення вітру”18. Смерть — це факт, і ми вимушені визнати, що без сили, яка долає смерть, наше життя не мало б справжньої мети. На щастя, ми знаємо, що смерть переможено, життя має мету і значення, і не все є марнотою. Своєю Спокутою Ісус Христос подолав неминучість смерті для людей і тепер, як сказав старійшина Максвелл, “є лише особиста неминучість [наших власних гріхів, помилок і недоліків], і від них ми теж можемо врятуватися, якщо будемо жити за вченнями Того, Хто врятував нас від загального знищення”19.
В усьому цьому ми насаджуємо більш орієнтований на вічність погляд, який недавно описав Президент Нельсон фразою: “Мисліть целестіально!” Нам слід допомагати підростаючому поколінню відмовлятися від ставлення: “Їжте, пийте і звеселяйтеся, бо завтра ми помремо”, — ставлення, яке все більше проявляється у багатьох культурах. Такий поразницький підхід до життя ігнорує величний план викуплення і щастя і зосереджується лише на негайному задоволенні. Він веде до способу життя, який неможливо довго підтримувати. Це пряма дорога до виснажуючої тривожності та нищівної депресії. Президент Нельсон торкнувся цього питання у своєму виступі на генеральній конференції минулого жовтня. Він радив:
“Земне життя — це майстер-клас для навчання, як вибирати те, що має найбільше вічне значення. Надто багато людей живуть так, ніби це життя — це все, що існує. Однак ваш вибір сьогодні визначатиме три речі: де ви будете жити упродовж вічності, в якому саме тілі ви воскреснете і з ким саме ви будете жити вічно. Тож мисліть целестіально!”20
У недавно опублікованій ним книзі з назвою Heart of the Matter (Суть справи) Президент Нельсон розвиває цю думку, описавши моторошний випадок з його життя. Він сказав:
“Кілька разів у своєму житті я стикався лицем-до-лиця зі смертю. Один з таких випадків стався у Мапуту, Мозамбік, у кінці травня 2009 року. Коли ми обідали там у домі місії зі старійшиною Уільямом У. Пармлі, президентом Африканської Південносхідної території, з його дружиною Шанною та президентом Мозамбікської Мапутської місії Блером Дж. Пекардом і його дружиною Сінді, до кімнати увірвалися три чоловіки з автоматами.
Під час подальшої сутички один з грабіжників приставив до моєї голови автомат, сказав, що вони тут, аби вбити мене і викрасти мою дружину. Потім він натиснув на спусковий гачок. Автомат видав звук клацання, але не вистрелив. Осічка розлютила грабіжника, який потім ударив мене ногою в обличчя і завалив на підлогу. Я був переконаний, що то був мій кінець. Пам’ятаю, як думав: “зараз я перейду з цього життя у наступне. Це буде дуже цікаво”.
У той же час інший грабіжник наставив пістолета у спину Венді, почав розхитувати її крісло, аби змусити її піднятися і казав: “Ти йдеш з нами! Ти йдеш з нами!”
Після серії дивовижних подій — і великою мірою завдячуючи героїчним діям сестри Сінді Пекард — наші життя були врятовані. Але, як це бувало під час кількох попередніх страхітливих випадків, я зрозумів, наскільки крихким є життя, і наскільки мало у цьому світі такого, що має вічне значення. Коли ті грабіжники загрожували нашому життю, я не думав про нагороди, освітні ступені чи подяки. Я думав про свою сім’ю і завіти, які уклав з Господом.
Я боюся, що надто багато хто з нас живе так, ніби це життя — це все, що у нас є, і що життя не триватиме після смерті, і що наші вчинки тут не впливають на майбутнє. Це зовсім не так.
Важливо, щоб ми не відволікалися і щоб нас не збивали зі шляху завітів “сяючі предмети” цього світу, тобто пошана і увага людей. Ці події не мають ніякого значення у наступному світі. Що матиме значення, так це чи уклали ми завіти з Богом і чи дотримувалися їх”21.
Я молюся, щоб ми могли допомогти усім тим, на кого маємо вплив, укладати завіти з Богом і дотримуватися їх. Допоможіть їм розвивати віру, довіряти Богу і знаходити надію. Допоможіть їм каятися, перебувати у викупній благодаті Спасителя і знайти спокій. Допоможіть їм народитися знову “дітьми Христа, Його синами і Його дочками”22 і знайти радість. І отримайте приємні слова Бога: “Гаразд, рабе добрий і вірний”23.
Я висловлюю вам моє тверде і непохитне свідчення про Воскресіння Ісуса Христа. Факт Його Воскресіння доводить істинність того, чого ми навчаємо в євангелії Ісуса Христа, і підтверджує, що Він має всю силу на небесах і на землі, що Він може виконати Свої обіцяння і виконає їх. Він живе! Ви є помічниками цього Пастиря, і я благословляю вас Його любов’ю і більшою здатністю навчати Його ягнят і піклуватися про них. В ім’я Ісуса Христа, амінь.