Коротке пояснення до Книги Мормона
попереднє наступне

Коротке пояснення до Книги Мормона

Книга Мормона—це священний літопис народів давньої Америки, і був він вигравіюваний на металевих пластинах. Серед джерел, з яких було укладено цей літопис, є такі:

  1. Пластини Нефія, які були двох видів: малі пластини і великі пластини. Перші містили більш докладну розповідь про духовні справи, а також про священнослужіння і вчення пророків, другі ж вміщували переважно мирську історію цих народів (1 Нефій 9:2–4). Проте з часів Мосії великі пластини також вміщували найважливіші питання духовного життя.

  2. Пластини Мормона, які містили скорочення великих пластин Нефія, зроблене Мормоном, з багатьма коментарями. Ці пластини також містили продовження історії, викладене Мормоном, і доповнення його сина Моронія.

  3. Пластини Етера, в яких подається історія Яредійців. Цей літопис скоротив Мороній, який додав власні коментарі й обʼєднав цей літопис із загальною історією під назвою “Книга Етера”.

  4. Пластини з латуні, що їх приніс народ Легія з Єрусалима в 600 році до р.х. Вони містять “пʼять книг Мойсеєвих, … а також літопис Юдеїв від самого початку і до царювання Седекії, царя Юдеї; а ще пророцтва святих пророків” (1 Нефій 5:11–13). Багато цитат з цих пластин, з посиланнями на Ісаю та інших біблійних і небіблійних пророків, наведені в Книзі Мормона.

Книга Мормона складається з пʼятнадцяти основних частин, або розділів, відомих, за одним винятком, як книги, які зазвичай названі за імʼям їх основного автора. Перша частина (перші шість книг, остання з них книга Омнія)—це переклад з малих пластин Нефія. Між книгами Омнія і Мосії є вставка, яка має назву Слова Мормона. Ця вставка обʼєднує літопис, вигравіюваний на малих пластинах, з текстом, скороченим Мормоном, з великих пластин.

Найдовша частина, з Мосії до Мормона, включаючи розділ 7, є перекладом скороченого Мормоном тексту з Великих пластин Нефія. Заключну частину, від 8-го розділу книги Мормона і до кінця цієї книги, вигравіював син Мормона, Мороній, який після закінчення запису про життя свого батька зробив скорочення літопису Яредійців (книга Етера), а згодом додав частини, відомі як книга Моронія.

У 421 році від р.х. або близько до цієї дати Мороній, останній з нефійських пророків-істориків, запечатав цей священний літопис і сховав його під захист Господа для того, щоб його було явлено в останні дні, як провіщав голос Бога через Його давніх пророків. У 1823 році від р.х. той самий Мороній, тоді вже воскресла особа, відвідав пророка Джозефа Сміта і згодом передав йому пластини з вигравіюваним літописом.

Про це видання: Оригінал титульної сторінки, що передує сторінці “Зміст”, взято з пластин, і вона є частиною священного літопису. Вступні частини, надруковані звичайним шрифтом (не курсивом), наприклад у Першій книзі Нефія та перед текстом 9-го розділу книги Мосії, також є частинами священного літопису. Вступні частини, надруковані курсивом, наприклад, короткий зміст розділів, відсутні в оригіналі літопису, але є допоміжними засобами, доданими для зручності читання.

У тексті попередніх видань Книги Мормона англійською мовою залишалися деякі незначні помилки. У цьому виданні містяться виправлення, які, здаються доречними, щоб узгодити матеріал з підготовленими до друку рукописами та першими виданнями, відредагованими пророком Джозефом Смітом.