1 Ось тоді сталося, що коли Ісус промовив ці слова, Він знову обвів поглядом натовп, і Він сказав їм: Ось, Мій час вже поруч.

2 Я відчуваю, що ви слабі, що ви не можете зрозуміти всіх Моїх слів, які Мені було наказано Батьком сказати вам у цей час.

3 Отже, ідіть до своїх домівок, і подумайте над тим, що Я сказав, і просіть у Батька в Моє імʼя, щоб ви могли зрозуміти і підготувати свій розум до завтра, і Я прийду до вас знову.

4 Але тепер Я йду до Батька, і ще щоб показати Себе загубленим колінам Ізраїля, бо вони не загублені для Батька, адже Він знає, куди Він їх привів.

5 І сталося, що коли Ісус промовив так, Він кинув оком знову навколо на натовп і побачив, що вони були в сльозах і дивилися нерухомо на Нього, нібито хотіли попросити Його залишитися трохи довше з ними.

6 І Він сказав їм: Знайте, Моє нутро сповнене співчуттям до вас.

7 Чи маєте хворих серед вас? Приведіть їх сюди. Чи маєте ви кривих, або сліпих, або кульгавих, або скалічених, або прокажених, або сухоруких, або глухих, або яких інших стражденних? Приведіть їх сюди, і Я зцілю їх, бо Я маю співчуття до вас; Моє нутро сповнене милості.

8 Бо Я відчуваю, що ви бажаєте, щоб Я показав вам те, що Я робив вашим браттям в Єрусалимі, бо Я бачу, що вашої віри вистачить, аби Я зцілив вас.

9 І сталося, що коли Він так сказав, увесь натовп, одностайно, підійшов зі своїми хворими, і своїми страждаючими, і своїми кривими, і зі своїми сліпими, і зі своїми глухими, і з усіма тими, хто страждав від чогось; і Він зцілив кожного з тих, кого було приведено до Нього.

10 І вони всі, кого було зцілено і хто був здоровим, схилилися до Його ніг і поклонялися Йому; і всі, хто зміг підійти з натовпу, цілували Йому ноги, так що омили Його ноги сльозами.

11 І сталося, що Він наказав, щоб було приведено їхніх малих дітей.

12 Тож вони привели своїх малих дітей і поставили їх на землю навколо Нього, й Ісус стояв посередині; і натовп розступився, доки всіх їх не було приведено до Нього.

13 І сталося, що коли всіх їх було приведено і Ісус стояв посередині, Він наказав натовпу, щоб вони опустилися навколішки на землю.

14 І сталося, що коли вони опустилися навколішки на землю, Ісус застогнав у собі і сказав: Батьку, Я стурбований через злочестивість народу з дому Ізраїля.

15 І коли Він сказав ці слова, Він Сам також опустився навколішки на землю; і ось Він молився до Батька, і те, про що Він молився, не можна записати, і натовп давав свідчення, хто чув Його.

16 І так вони дають свідчення: Око ніколи не бачило, також і вухо ніколи не чуло досі такого великого і дивовижного, як те, що Ісус, як ми побачили і почули, говорив Батькові;

17 І жодний язик не може вимовити, а також жодний чоловік не може це написати, а також не можуть серця людей сприйняти такого великого і дивовижного, як те, що Ісус, як ми і побачили, і почули, говорив; і ніхто не може сприйняти радість, яка сповнила наші душі в той час, коли ми чули, як Він молиться за нас Батькові.

18 І сталося, що коли Ісус закінчив молитися Батькові, Він підвівся; але такою великою була радість натовпу, що їх було знесилено.

19 І сталося, що Ісус звернувся до них і попросив їх підвестися.

20 І вони підвелися з землі, і Він сказав їм: Благословенні ви через вашу віру. А тепер ось, Моя радість повна.

21 І коли Він промовив ці слова, Він заплакав, і натовп свідчив про це, і Він узяв їхніх малих дітей, одного за другим, і благословив їх, і молився Батькові за них.

22 А коли Він зробив це, Він знову заплакав;

23 І Він звернувся до натовпу і сказав їм: Дивіться на своїх маленьких.

24 І коли вони подивилися, щоб побачити, вони кинули погляд до небес, і вони побачили небеса відкриті, і вони побачили ангелів, які спускалися з небес, нібито це було посередині вогню; і вони спустилися і оточили тих маленьких, і їх було оточено вогнем; і ангели священнослужили їм.

25 І натовп побачив, і почув, і свідчив; і вони знають, що їхнє свідчення істинне, бо вони всі бачили і чули, кожна людина сама по собі; а було їх числом близько двох тисяч і пʼятсот душ; і серед них були чоловіки, жінки і діти.