Учення Президентів
Цілісність


Розділ 12

Цілісність

Розвиваймо в собі цілісність—ту рису душі, яку ми так хвалимо в інших людях.

З життя Спенсера В. Кімбола

До того як його покликали апостолом, Спенсер В. Кімбол активно брав участь у діловому і суспільному житті в Арізоні. Він був співвласником страхових і ріелторських підприємств і був членом місцевих і національних благодійних організацій. У цих колах він був знаний своєю чесністю і цілісністю. Про нього писали: “Особиста чесність як риса лежить в основі враження, яке справляв на людей Спенсер В. Кімбол. … Він завжди був прямолінійним, дотримувався своїх обіцянь, вів переговори чесно і без подвійних мотивів”1.

Цілісність була невід’ємною в його характері ще з молодості, як про це свідчить наведена далі розповідь: “Спенсер разом з кількома хлопчиками позичили коня і старий екіпаж для поїздки на поле під час заняття з природознавства. На вибоїстій дорозі луснула ресора екіпажу. Наступного дня Спенсер сказав своїм друзям: “Ми всі повинні скласти гроші, щоб заплатити за поламану ресору”, але ніхто не захотів пожертвувати. Він переконував їх, кажучи: “За цю ресору буде заплачено, навіть якщо мені доведеться зробити це самому”2.

Виступаючи на Генеральних зборах священства у жовтні 1974 року, президент Меріон Г. Ромні, другий радник у Першому Президентстві, сказав про приклад президента Кімбола: “Всі ці роки він був для мене взірцем цілісності. Ніхто не сумнівається, що він не скинув би з себе священної довіри, покладеної на нього Господом, у тяжку мить життя. Як було б прекрасно, мужі у священстві, якби всі ми мали таку ж цілісність, як у Президента Кімбола”3.

Учення Спенсера В. Кімбола

Цілісність є фундаментом гідного характеру

Цілісність (готовність і здатність жити за віруваннями і зобов’язаннями) є одним з фундаментних каменів гідного характеру, а без гідного характеру людині не варто сподіватися на перебування в присутності Бога тут або у вічностях4.

Цілісність—це стан або риса, що означають повноту, нероздільність або єдність. Це повнота і цільність. Це чистота і моральна міць. Це справжня щирість і глибока відвертість. Це мужність, безцінна людська чеснота. Це чесність, правдивість і праведність. Заберіть її, і залишиться лише порожня оболонка.

В цілісної особи чи організації не постає питання: “Що люди подумають про мене і мою поведінку?”, але: “Що я думаю про себе, якщо роблю це або не роблю цього?” Чи є це належним? Чи є це правильним? Чи схвалив би це Господар?

Цілісність у людині має приносити внутрішній спокій, впевненість в меті і твердість у діях. Брак цілісності дає протилежні наслідки: розлад, страх, смуток, невпевненість5.

Було б добре, якби всі ми частіше аналізували своє життя, чи не приховані під килимами та в кутках якісь залишки блюзнірства, мерзоти чи проступків. Або чи не приховані під ковдрами самовиправдовування та логічного обґрунтовування якісь дрібні примхливості чи нечесність? Чи немає павутиння на стелі і в кутках, які, ми думаємо, що ніхто не помітить? Чи намагаємося ми приховати дрібну нікчемність та невеличкі задоволення, що таємно дозволяємо собі, логічно пояснюючи, що вони незначні і не матимуть наслідків? Чи є такі сфери в наших думках, вчинках і ставленні, які хотіли б ми сховати від очей тих, кого найбільше поважаємо?6

Ми проявляємо цілісність, з честю дотримуючись своїх завітів

Коли ми укладаємо завіт, або угоду, з Богом, то повинні дотримуватися його, чого б це не коштувало. Не будьмо, як той студент, який погоджується жити за певними нормами поведінки і потім порушує клятву і чекає, скільки ж він зможе спокійно жити зі своїм обманом. Не будьмо, як той місіонер, який погоджується служити Господу протягом двох років, а тоді марнує час у ледарстві і виправдовуванні себе. Не будьмо, як той член Церкви, який причащається вранці, а ввечері оскверняє Суботній день7.

Несерйозно сприймаючи свої завіти, ми завдаємо ран своєму вічному “Я”. Легко виправдовувати себе і спокусливо логічно обґрунтувати свою поведінку, але Господь пояснює в сучасному одкровенні, що “якщо ми починаємо приховувати свої гріхи, чи потурати своїй гордовитості, [чи] своєму суєтному честолюбству, … небеса віддаляються; Дух Господа засмучується; а … [людину] залишено на самоті бити ногою колючки” (УЗ 121:37–38).

Звичайно, ми можемо вибирати. Свобода волі наша, але ми не можемо втекти від наслідків наших рішень. І якщо в нашій цілісності є тріщинка, то саме туди диявол зосереджуватиме свій напад8.

Завіти, які ми укладаємо з Богом, включають обіцяння робити, а не лише утримуватися від чогось, творити праведність, а також уникати зла. Діти Ізраїля уклали подібні завіти через Мойсея, кажучи: “Усе, що Господь говорив, зробимо!” (Вихід 19:8, курсив додано), хоч як тільки Мойсей повернувся до них спиною, вони в той же час порушили своє обіцяння у гріху. У водах хрищення ми даємо подібне зобов’язання і підтверджуємо його під час обряду причастя. Не шанувати ці зобов’язання, відмовлятися служити або брати на себе відповідальність, і робити менше, ніж людина може, це гріх бездіяльності.

Носії Мелхиседекового священства і ті, хто отримали свої храмові ендаументи, взяли ще інші, більш конкретні зобов’язання робити, творити праведність. Господь назвав взаємні зобов’язання між нашим Небесним Батьком та носіями священства “клятвою і завітом”. [УЗ 84:39]. Людина розриває завіт священства, порушуючи заповіді, але, крім того, і залишаючи невиконаними свої обов’язки. Відповідно, щоб порушити цей завіт, людині достатньо нічого не робити9.

Дотримуйтеся своїх обіцянь. Зберігайте цілісність. Живіть за завітами. Віддавайте Господу і цього року, і кожного року свою найвищу відданість і повний вияв віри. Робіть це “на свою честь”, і ви будете благословенні тепер і назавжди10.

Якщо ми нечесні, ми обманюємо самих себе

Майже всяка нечесність бере початок і виростає з того внутрішнього перекосу, який ми називаємо виправданням себе. Це найперша, найгірша і найхитріша форма обману: ми обманюємо самих себе11.

Самовиправдання є ворогом покаяння. Божий Дух перебуває з чесним серцем, щоб зміцнювати, допомагати і спасати, але Дух Бога незмінно припиняє боротися в людині, яка виправдовує себе у своїх прогріхах12.

Наш Творець сказав у вигравіюваннях на Синаї: “Не кради!” [Вихід 20:15]. І знову це було повторено на початку відновлення: “Не кради” (УЗ 59:6).

У суспільній діяльності й особистому житті слово Господа звучить наче грім: “Не кради; … не роби нічого подібного до цього” (УЗ 59:6).

Ми знаходимо виправдання всім формам нечесності, включаючи магазинні крадіжки, що є мерзотою, низинним вчинком, що чинять мільйони людей, називаючи себе шанованими і порядними.

Нечесність проявляється у багатьох формах: у грі з особистими почуттями і любов’ю заради брудних намірів, у крадіжках з касових апаратів або привласненні речей, які належать роботодавцям; у підробці рахунків, … в ухиленні від сплати податків, у взятті державних чи комерційних позик без наміру виплатити їх, у нечесному чи неналежному проголошенні банкрутства з метою уникнення виплати позик, у вуличних пограбуваннях та пограбуваннях домівок, відбираючи гроші та цінне майно, у крадіжці часу, віддаючи менше повного дня чесної праці за денну заробітну платню, у проїзді у громадському транспорті без оплати проїзду, та всі форми нечесності в усіх місцях та за всіх умов.

“Усі так роблять”,—часто чуємо ми як виправдання. Жодне суспільство не буде здоровим без чесності, довіри і самоконтролю13.

Нечесний той, хто купує більше, ніж потенційно може за це заплатити. Це шахрайство. Немає честі та людина, яка не може чесно виплатити свої борги. Я вважаю, що це не зовсім чесно, коли людина насолоджується будь-яким елементом розкоші, придбаним за рахунок кредитора. Не завжди безчесно мати борг, але певно безчесно ігнорувати борги14.

Крадіжка пенні чи доларів або товарів може не сильно розорити того, у кого було украдено, але це принижує крадія і шкодить йому15.

Наш рівень цілісності впливає на наші сім’ї та людей

Батько, який занижує вік дитини, щоб узяти дитячі квитки на концерти, літаки, поїзди й автобуси, викладає своїй дитині урок нечесності. Вона не забуде цих уроків. Деякі батьки дозволяють дітям порушувати закони щодо феєрверків, використання зброї, рибальства і мисливства без дозволу. Дітям дозволяється керувати авто без посвідчення або підробляти свій вік. Ті, хто роблять такі дрібні вчинки, не відповідаючи за них, наприклад, крадуть фрукти з подвір’я сусіда, ручку зі столу, пачку гумок з полиці універсаму, всі потрошки вчаться, що дрібні крадіжки і нечесність не такі вже й страшні16.

Батьки, які “покривають” своїх дітей, виправдовують їх і сплачують за їхні незаконні привласнення, втрачають нагоду викласти урок і цим завдають непоправної шкоди своїм нащадкам. Якщо дитині доведеться повернути монету, олівець або плід з відповідним вибаченням, ймовірно її схильність до крадіжок буде приборкана. Але якщо навколо неї здійметься галас і з неї зроблять дрібного героя, якщо її привласнення чужого стане предметом жарту, дуже ймовірно, що це закінчиться ще більшими крадіжками17.

Батьки можуть розвинути повагу до власності і прав людей у своїх дітей прикладом і настановою. Батьки, які вимагають від дітлахів вибачатися, робити добро і відшкодовувати, можливо, навіть у двократному чи троєкратному розмірі, те, що вони взяли, розбили або поламали, такі діти будуть порядними громадянами і принесуть честь і славу своїм батькам. Ті батьки, які самі поважають закон і порядок і дотримуються всіх правил, своїм прикладом і висловленням схвалення або несхвалення можуть виховати своїх дітей і захистити їх від безладу і протидії18.

Ми закликаємо вас навчати дітей порядності, цілісності і чесності. Чи можливо таке, що наші діти не знають, який це гріх—красти? Розмах вандалізму, грабіжництва, розбою і злодійства став неймовірним. Захистіть свою сім’ю від цього належним навчанням19.

Прослідкуймо, щоб ми включили в наші домашні сімейні вечори урок про чесність і цілісність20.

Ми можемо боротися із впливом, але ми повинні навчити наших дітей, що гріх це є гріх. Дітям дозволяють допускати нечесність у спорті та обман в іграх. Це шахрайство переходить у коледж, у професійну діяльність і в бізнес. Це не тільки неправильно, дуже неправильно, це підриває саму суть їхньої культури і характеру21.

У поїзді з Нью-Йорка до Балтімора ми сиділи у вагоні-ресторані навпроти одного підприємця і зауважили: “У Солт-Лейк-Сіті рідко бувають такі дощі”.

Розмова невдовзі природно привела нас до золотого запитання: “Що ви знаєте про Церкву?”

“Про Церкву я знаю зовсім небагато,—сказав він,—але я знаю одного з її членів”. Він відкривав підрозділи в Нью-Йорку. “Є там один підрядник, що працює на мене,—продовжував він.— Він настільки чесна і настільки цілісна людина, що я ніколи не вимагаю від нього кошторису на тендер. Він є уособленням честі. Якщо мормонські люди всі, як цей чоловік, я б хотів дізнатися про церкву, яка виховує таких доброчесних людей”. Ми залишили йому літературу і направили місіонерів, щоб вони навчали його22.

Писання подають приклад великої мужності і цілісності

Наскільки людина може захоплюватися Петром, … коли він стояв на повен зріст і зі сміливістю і силою перед тими суддями і правителями, які могли кинути його за ґрати, випороти і, можливо, навіть забрати його життя. Ми немов чуємо ті безстрашні слова, коли він повернувся до ворогів і сказав: “Бога повинно слухатися більш, як людей” (Дії 5:29).

Петро подивився в очі натовпу і склав перед ними свідчення про Бога, Якого вони розіп’яли [див. Дії 3:13–15].

З тих, хто чув це свідчення і заклик, 5 тисяч осіб побачили найвищу мужність і неперевершену цілісність. І ті 5 тисяч людей увірувало.

Повернемося до Даниїла, полоненого і раба, але також і пророка Божого, який був готовий померти за свої переконання. Чи була коли-небудь цілісність вищою за цю? Євангелія була життям Даниїла. У царському дворі йому не було за що дорікнути, але навіть за правителя він не став пити царського вина, не став і бенкетувати м’ясом і смакотами. Його поміркованість і чистота віри дали йому здоров’я, мудрість, знання, вміння і розуміння, а його віра впритул наблизила його до Батька на Небесах, і одкровення давалися йому так часто, як це було необхідно. Те, що він бачив сни царя та зміг витлумачити їх, принесло йому честь, славу, дари і високі посади, за які багато людей були б ладні продати свою душу. Але коли перед ним постав вибір: припинити молитися або бути кинутим у лев’яче лігво, він відкрито молився і віддав себе на покарання. [Див. Даниїл 1–2, 6].

Ми пригадуємо цілісність трьох євреїв: Шадраха, Мешаха та Авед-Неґо, які, як і Даниїл, кинули виклик людям і правителям, аби бути вірними собі і зберегти вірність своїй вірі. Наказ імператора наказував їм стати на коліна і вклонятися золотому бовванові, якого поставив цар. Аби не зректися свого Бога, вони були готові не тільки втратити рід, посади і розсердити царя, але й потрапити до огненної печі.

Коли звуки рога, сопілки, гусел та інших інструментів, приготованих заздалегідь, пронеслися по тій місцевості і коли сонми чоловіків і жінок повсюди у своїх домівках і на вулицях стали на коліна, вклоняючись великому золотому бовванові, троє чоловіків відмовилися зрадити свого істинного Бога. Вони молилися Богові, і коли вони постали перед розлюченим і шаленим від злості царем, то мужньо відповіли в обличчя того, що могло бути неодмінною смертю:

“Якщо наш Бог, Якому ми служимо, може врятувати нас з палахкотючої огненної печі, то Він урятує й з твоєї руки, о царю!

А якщо ні, нехай буде тобі, о царю, знане, що богам твоїм ми не служимо, а золотому бовванові, якого ти поставив, не будемо вклонятися” (Даниїл 3:17–18).

Цілісність! Обіцяння вічного життя від Бога витісняє всі людські обіцяння величі, комфорту, привілеїв. Ці чоловіки мужності і цілісності казали: “Нам необов’язково жити, але ми мусимо бути вірними собі й Богові”. …

Немає важливіших чеснот, які ми прагнемо вдосконалити, ніж цілісність і чесність. Тож будьмо цілковитими, непорушними, чистими і щирими, щоб розвинути в собі цю рису душі, яку ми так високо цінуємо в інших!23

Рекомендації для вивчення і викладання

Візьміть до уваги ці ідеї, вивчаючи розділ або готуючись до викладання. Додаткові допоміжні матеріали знаходяться на сторінках v–ix.

  • Продивіться уважно другий абзац на сторінці 133. Які риси характеру відкриваються в реакції молодого Спенсера? Які подібні випадки можуть статися з нами в наш час?

  • Уважно прочитайте перші чотири абзаци на сторінці 135 і знайдіть слова Президента Кімбола, якими він визначив цілісність. Коли було таке, що ви бачили, як цілісність приносить “внутрішній спокій, впевненість щодо мети і твердість у діях”? Коли було так, що ви бачили, як брак цілісності приносить “розлад, страх, смуток, невпевненість”?

  • Яке ставлення до завітів заважає людині набути цілісність? (Приклади див. на сторінках 135–136). Як нам змінити таке ставлення? Проаналізуйте, з якою цілісністю ви дотримуєтеся своїх завітів.

  • Чому ми “обманюємо самих себе”, якщо поводимося нечесно? (Кілька прикладів див. на сторінках 137–138).

  • Продивіться приклади Президента Кімбола щодо нечесності і чесності батьків (сторінки 139–140). Обміркуйте, що робите ви, щоб навчити дітей цілісності.

  • Прочитайте історію, яка починається в останньому абзаці на сторінці 140. Як на ваше життя вплинула цілісність, продемонстрована іншими людьми?

  • Продивіться уважно п’ятий абзац на сторінці 135. Обміркуйте можливість проведення аналізу свого життя, як це радив зробити Президент Кімбол. Поставте собі запитання, яке поставив він.

Відповідні уривки з Писань: Йов 27:5–6; Приповісті 20:7; Алма 53:20–21; УЗ 97:8; 136:20, 25–26

Посилання

  1. Francis M. Gibbons, Spencer W. Kimball: Resolute Disciple, Prophet of God (1995), 106.

  2. Edward L. Kimball and Andrew E. Kimball Jr., The Story of Spencer W. Kimball: A Short Man, a Long Stride (1985), 23.

  3. In Conference Report, Oct. 1974, 103, 106; or Ensign, Nov. 1974, 73, 75.

  4. “Give the Lord Your Loyalty,” Ensign, Mar. 1980, 2.

  5. The Teachings of Spencer W. Kimball, ed. Edward L. Kimball (1982), 192.

  6. In Conference Report, Mexico City Mexico Area Conference 1972, 32.

  7. “The Example of Abraham,” Ensign, June 1975, 6.

  8. Ensign, Mar. 1980, 2.

  9. The Miracle of Forgiveness (1969), 94–95, 96.

  10. “On My Honor,” Ensign, Apr. 1979, 5.

  11. Ensign, Apr. 1979, 5.

  12. Faith Precedes the Miracle (1972), 234.

  13. “A Report and a Challenge,” Ensign, Nov. 1976, 6.

  14. The Teachings of Spencer W. Kimball, 196.

  15. The Teachings of Spencer W. Kimball, 198.

  16. The Teachings of Spencer W. Kimball, 343.

  17. The Miracle of Forgiveness, 50.

  18. “Train Up a Child,” Ensign, Apr. 1978, 4.

  19. In Conference Report, Oct. 1974, 5; or Ensign, Nov. 1974, 5.

  20. In Conference Report, Temple View New Zealand Area Conference 1976, 29.

  21. “What I Hope You Will Teach My Grandchildren,” address to seminary and institute personnel, Brigham Young University, July 11, 1966, Archives of The Church of Jesus Christ of Latter-day Saints, 2.

  22. Faith Precedes the Miracle, 240–241.

  23. Faith Precedes the Miracle, 244–246, 248.