Розділ 24

Наслідувати приклад Ісуса Христа

“Нам слід при кожній нагоді запитувати себе: “А що б зробив Ісус?”, а потім ставати сміливішими, щоб діяти за отриманою відповіддю”.

З життя Говарда В. Хантера

Президент Томас С. Монсон, який служив у Президента Хантера другим радником, сказав, що той “жив, як учив, як і Спаситель, Якому він служив”¹.

Один з близьких друзів зауважив, що “риси, притаманні нашому Господу і Спасителю, Ісусу Христу, чудово виявлялися в дивовижному й безкорисливому житті Президента Хантера. Усе людство було йому друзями”².

Інший товариш, який у тісному контакті працював з Президентом Хантером більш як три десятиліття, сказав: “[Він] інстинктивно знав, якого курсу йому треба дотримуватись. У тому курсі відображався б характер його Спасителя Ісуса Христа”³.

Упродовж свого служіння Президент Хантер з любовʼю заохочував членів Церкви наслідувати приклад Спасителя. У своєму першому зверненні в якості Президента Церкви він сказав:

“Я хотів би запросити всіх членів Церкви жити зі ще більшою увагою до життя й прикладу Господа Ісуса Христа, особливо до любові, надії і співчуття, які Він виявляв.

Я молюся, щоб ми могли ставитися одне до одного з більшою добротою, з більшою любʼязністю, з більшим смиренням і терпінням та прощенням. Ми покладаємо великі надії одне на одного, і всі ми можемо ставати кращими. Наш світ волає за більш дисциплінованим життям через дотримання Божих заповідей. Але ми маємо заохочувати до цього, як про це сказав Господь пророку Джозефу в холодних глибинах вʼязниці Ліберті, тільки “через переконання, довготерпіння, мʼякість, і лагідність, і любов нелицемірну; … без лицемірства і без підступності” (УЗ 121:41–42)”⁴.

“Якщо ми маємо наслідувати приклад Христа і йти Його слідами, то ми повинні прагнути робити те ж саме і так само, як Він”.

Учення Говарда В. Хантера

Ісус Христос подав нам досконалий приклад.

Бути світлом---це бути прикладом, тим, хто подає приклад іншим і є взірцем для наслідування іншими. … [Ми уклали завіт] наслідувати Христа, Який є для нас прекрасним прикладом. На нас лежить відповідальність пізнавати Його, те, чого Він навчав, і те, що Він робив, під час Свого земного священнослужіння. Засвоюючи ці уроки, ми виконуємо заповідь наслідувати Його приклад, і ось деякі приклади, які Він подав нам:

1. Христос був слухняним та доблесним у доземному житті, і тому здобув привілей прийти у смертне життя й отримати тіло із плоті і кісток.

2. Він був охрищений, щоб могли бути відкриті двері в целестіальне царство.

3. Він мав священство й отримав усі обряди євангелії, необхідні для спасіння і піднесення.

4. Ісус священнослужив приблизно три роки, навчаючи євангелії, свідчачи про істину і навчаючи людей, що їм необхідно зробити, аби знайти радість і щастя в цьому житті й вічну славу у світі прийдешньому.

5. Він виконував обряди, в т.ч. благословення дітей, хрищення, уздоровлення хворих та обряди, що стосуються священства.

6. Ісус Христос творив чудеса. За Його повелінням сліпим давався зір, глухі чули, кульгаві ходили і мертві поверталися до життя.

7. Відповідно до думки й волі Батька, Ісус жив бездоганним і безгрішним життям та набув усього, що притаманно Побожності.

8. Він переміг світ; тобто Він тримав під контролем кожну пристрасть і піднявся над рівнем плотського й чуттєвого, щоб Йому жити й ходити, веденим Духом.

9. Він здійснив Спокуту, і тим самим викупив людей від [духовної і фізичної] смерті, що стала наслідком падіння Адама.

10. Тепер, воскреслий і прославлений, Він здобув усю силу на небесах і на землі, отримав повноту її і є в єдності з Батьком.

Якщо ми маємо наслідувати приклад Христа і йти Його слідами, то ми повинні прагнути робити те ж саме і так само, як Він⁵.

Важливо памʼятати, що Ісус був здатний грішити, що Він міг піддатися, що план життя і спасіння міг би бути зірваним, але Він залишився вірним. Якби в Нього не було ніякої можливості піддатися спокусі Сатани, то в результаті не було б ні справжньої перевірки, ні безперечної перемоги. Якби Він був позбавлений можливості грішити, то Він був би позбавлений і самої Своєї свободи вибору. Це саме Він прийшов, щоб захистити і забезпечити свободу вибору людини. У Нього мали залишатися здатність і можливість грішити, якби Він захотів це зробити⁶.

До самого кінця Свого земного життя Ісус виявляв велич Свого Духа і могутність Своєї сили. Навіть в цю останню Свою годину Він не був егоїстично заглибленим у власні скорботи або очікування неминучого болю. Він непокоївся про існуючі та майбутні потреби Своїх улюблених послідовників. Він знав, що їхня власна безпека, і особисто кожного, і як церкви, залежить тільки від їхньої безумовної любові одне до одного. Уся Його енергія, здається, була спрямована на задоволення їхніх потреб, тим самим Він навчав прикладом того, чого навчав настановами. Він дав їм слова втіхи, заповіді і попередження⁷.

Під час Свого земного священнослужіння серед Його пастви у Святій Землі і під час Свого священнослужіння після смерті серед Своїх розсіяних овець у Західній півкулі, Господь виявляв Свою любов і турботу до кожного окремо.

У тисняві натовпу Він відчув єдиний дотик жінки, що шукала полегшення від недуги, від якої страждала вже дванадцять років. (Див. Лука 8:43--48). Іншого разу Він подивився вище суворо спрямованого упередження цілого натовпу, який засуджував, і гріха тієї, яка стояла звинуваченою. Можливо, відчуваючи її бажання покаятись, Христос вибрав визнати гідність цієї людини і сказав, щоб вона йшла собі, але більше не грішила. (Див. Іван 8:1--11). В іншому випадку “Він узяв їхніх малих дітей, одного за другим, і благословив їх, і молився Батькові за них”. (3 Неф. 17:21; курсив додано).

В час, коли випробування Гефсиманії і Голгофи швидко наближалися, важким тягарем лягаючи на Його душу, у Спасителя знайшовся час, щоб помітити вдову, яка вкинула у скарбницю свої дві лепти. (Див. Марк 12:41--44). Так само Він угледів низького на зріст Закхея, який, не мігши побачити Спасителя через велике скупчення людей навколо Нього, заліз на фігове дерево, щоб побачити Сина Божого. (Див. Лука 19:1–5). Висячи у передсмертних муках на хресті, Він не звертав уваги на Свої страждання, а виявив турботу про жінку, яка плакала і була тією, хто дав Йому життя. (Див. Іван 19:25--27).

Який дивовижний приклад для нашого наслідування! Навіть переживаючи величезні особисті скорботи й муки, наш Приклад старався благословити інших. … Його життя не було зосереджене на тому, чого Він не мав. Його життя було присвячено служінню іншим⁸.

Давайте йти за Сином Божим на всіх життєвих шляхах і стежках.

Одне з найважливіших питань, яке будь-коли ставилося смертним, поставив Сам Божий Син, Спаситель світу. Групу учнів у Новому Світі, групу, яка палко бажала, щоб Він навчав їх, і бажала цього навіть ще більш палко через те, що Він мав залишити їх, Він спитав: “Якими людьми повинні ви бути?” І далі, на одному подиху, Він дав таку відповідь: “Такими самими, як Я є” (3 Неф. 27:27).

У світі повно людей, які бажають сказати нам: “Робіть, як я кажу”. Безсумнівно, у нас не бракує тих, хто дає поради з усіх питань. Але у нас так мало тих, хто готовий сказати: “Роби, як я роблю”. І, звичайно, тільки Один в історії людства міг по праву й належним чином заявити це. В історії є багато прикладів хороших чоловіків і жінок, але навіть найкращі із смертних мають ті чи інші вади. Ніхто не міг би слугувати ні взірцевим прикладом, ні непогрішимим зразком для наслідування, які б найкращі наміри не мали ці люди.

Тільки Христос може бути нашим ідеалом, нашою “зорею ясною і досвітньою” (Об. 22:16). Тільки Він може сказати без жодного застереження: “Прийдіть до Мене, навчіться від Мене, [і] робіть те, що, як ви бачили, Я роблю. Пийте Мою воду і їжте Мій хліб. Я є дорога, правда і життя. Я є закон і світло. Дивіться на Мене і будете жити. Любіть одне одного, як я полюбив вас” (див. Мт. 11:29; 16:24; Іван 4:13–14; 6:35, 51; 7:37; 13:34; 14:6; 3 Неф. 15:9; 27:21).

Який же це ясний заклик, який же він має резонанс! Яка ж це визначеність і який же це приклад у дні невизначеності й відсутності прикладу. …

… Якими ж вдячними повинні ми бути за те, що Бог послав Свого Єдинонародженого Сина на землю … , щоб дати досконалий приклад праведного життя, доброти, милосердя і співчуття, щоб вся решта людства могла знати, як жити, знати, як ставати кращими, і знати, як ставати більш богоподібними.

Давайте йти за Сином Божим на всіх життєвих шляхах і на всіх життєвих стежках. Давайте візьмемо Його собі за приклад і за провідника. Нам слід при кожній нагоді запитувати себе: “А що б зробив Ісус?”, а потім ставати сміливішими, щоб діяти за отриманою відповіддю. Ми повинні наслідувати Христа, у найкращому розумінні цього слова. Ми повинні займатися Його роботою, як Він займався роботою Свого Батька. Нам слід намагатися бути схожими на Нього, як про це співається в дитячій пісні: “Ви будьте такими, ви будьте такими, як Ісус” (Збірник дитячих пісень, с. 34). Наскільки нам, смертним, дозволяють наші сили, ми маємо робити все можливе, щоб ставати схожими на Христа, Який є для нас єдиним досконалим і безгрішним прикладом, будь-коли бачений у цьому світі⁹.

Протягом Свого земного священнослужіння наш Господь знову й знову звертався із закликом, який одночасно був і запрошенням, і викликом. Петру і його брату Андрію Христос сказав: “Ідіть за Мною,---Я зроблю вас ловцями людей!” (Мт. 4:19). Багатому молодому чоловікові, який запитав, що він повинен зробити, щоб мати вічне життя, Ісус відповів: “Піди, продай добра свої та й убогим роздай … потому приходь та й іди вслід за Мною”. (Мт. 19:21). І кожному з нас Ісус каже: “Як хто служить Мені, хай іде той за Мною”. (Іван 12:26)¹⁰.

Давайте вивчати кожне Учителеве вчення і більшою мірою присвячувати себе наслідуванню Його прикладу. Він дав нам “усе, що потрібне для життя та побожности”. Він “покликав нас славою та чеснотою” і через них “даровані нам цінні та великі обітниці, щоб ними [м]и стали учасниками Божої Істоти” (2 Петр. 1:3--4)¹¹.

Ті, хто йде за Христом, прагнуть наслідувати Його приклад. Його страждання за наші гріхи, помилки, нещастя й слабкості мають мотивувати нас теж простягати руку допомоги в милосерді та співчутті до тих, хто оточує нас. …

… Шукайте нагод для служіння. Не надто переймайтеся статусом. Чи пригадуєте ви пораду Спасителя стосовно тих, хто прагне “передніших місць” або “передніших лавок”? “Хто між вами найбільший, хай слугою вам буде!” (Мт. 23:6, 11). Важливо, коли тебе цінують. Але нам слід основну увагу приділяти праведності, а не визнанню; служінню, а не статусу. Віддана візитна вчителька, яка з місяця в місяць тихо виконує свою роботу, так само важлива для Господньої роботи, як і ті, хто, на погляд декого, займає більш важливі позиції в Церкві. Видимість не рівнозначна цінності¹².

Один із способів, як ми можемо жити за прикладом Спасителя,---це виконувати Його наказ, даний Петру: “Паси ягнята Мої! … Паси вівці Мої” (Іван 21:15–17).

Наше спасіння залежить від нашого зобовʼязання наслідувати Спасителя.

Господнє запрошення йти за Ним є індивідуальним й особистим, воно---неспростовне. Ми не можемо вічно стояти між двома позиціями. В якийсь час кожному з нас доведеться почути це надзвичайно важливе запитання: “А ви за кого Мене маєте?” (Мт. 16:15). Наше особисте спасіння залежить від нашої відповіді на те запитання і нашого зобовʼязання за тією відповіддю. Відповідь Петра, одержана ним через одкровення, була такою: “Ти Христос, Син Бога Живого!” (Мт. 16:16). Багато-багато свідків можуть дати таку ж відповідь завдяки тій же самій силі, і я приєднуюсь до них зі смиренною вдячністю. Але кожний з нас повинен відповісти на це запитання сам собі---якщо не тепер, то пізніше; бо в останній день кожне коліно вклониться і кожний язик визнає, що Ісус є Христос. Наше нелегке завдання полягає в тому, щоб відповісти правильно і жити відповідно, поки не стало занадто вже пізно. Оскільки Ісус є дійсно Христос, то що ми повинні робити?

Ми можемо повною мірою скористатися у своєму житті благами Христової неперевершеної жертви, тільки якщо приймаємо це запрошення йти за Ним [див. УЗ 100:2]. Цей заклик не стосується чогось недоречного, нереального чи нездійсненного. Іти за якоюсь людиною означає старанно спостерігати за нею або уважно прислухатися до неї; визнавати її владу, приймати її як провідника і слухатися її; підтримувати й захищати її ідеї; і вважати її взірцем для себе. Кожний з нас може прийняти до виконання це складне завдання. Петро сказав: “Бо й Христос постраждав за нас, і залишив нам приклада, щоб пішли ми слідами Його” (1 Петр. 2:21). Так само, як вчення, що не відповідають вченню Христа, є хибними, так і життя, що не відповідає прикладу Христа, є неправильно спрямованим і не може досягнути свого потенційно високого призначення. …

Праведність повинна розпочатися в нашому власному індивідуальному житті. Вона повинна стати невідʼємною складовою сімейного життя. Батьки мають відповідальність дотримуватися принципів євангелії Ісуса Христа і навчати про них своїх дітей [див. УЗ 68:25–28]. Релігія повинна бути складовою нашого життя. Євангелія Ісуса Христа повинна стати мотивуючим фактором у всьому, що ми робимо. Необхідно мати сильніше прагнення наслідувати великий приклад, поданий Спасителем, якщо ми маємо стати більш схожими на Нього. Це і стає нашим великим нелегким завданням¹³.

Якщо ми зможемо жити за взірцем, показаним Учителем, і приймаємо для себе Його вчення та приклад як неперевершений взірець, то побачимо, що бути послідовними й вірними в усіх сферах свого життя неважко, бо ми будемо віддано дотримуватися єдиної, священної норми у поведінці й переконаннях. Удома ми чи на базарній площі, у школі чи після того, як заняття закінчилися, зовсім самі ми щось робимо чи знаходимося на концерті разом з багатьма іншими людьми, наш курс буде ясним, а наші норми---очевидними. Ми будемо рішуче налаштованими, як сказав пророк Алма, “бути свідками Бога в усі часи і в усьому, і в усіх місцях, де [ми] може[мо] бути, аж до самої смерті”. (Мосія 18:9)¹⁴.

Нам необхідно мати місце для Христа.

Тієї ночі у Віфлеємі не було місця для Нього у заїжджому дворі, і то був не єдиний випадок протягом тридцяти трьох років Його перебування на землі, що для Нього не було місця. Ірод послав у Віфлеєм вояків повбивати дітей. Не було місця для Ісуса у володіннях Ірода, тому Його батьки забрали Його в Єгипет. Упродовж Його священнослужіння було багато таких, у кого не знаходилося місця для Його вчень,---не було місця для євангелії, якої Він навчав. Не було місця для Його чудес, для Його благословень, не було місця для божественних істин, про які Він говорив, не було місця для Його любові чи віри в Нього. Він казав їм: “Мають нори лисиці, а гнізда небесні пташки,---Син же Людський не має де й голови прихилити!” (Матвій 8:20).

Навіть в наші дні, хоч вже минуло дві тисячі років, є багато тих, хто каже те ж саме, що казали й тієї ночі в Єрусалимі. “Немає місця, немає місця” (див. Лука 2:7). У нас знаходиться місце для дарів, але іноді немає місця для подавця цих дарів. Ми знаходимо місце для комерціалізації Різдва і навіть розваг в Суботній день, але буває, що в нас немає місця [тобто часу] для поклоніння. Наші думки зайняті іншим---там немає місця¹⁵.

І хоч як буде чудово бачити Різдвяні вогні … , та все ж набагато важливіше, щоб життя людей було освітлено прийняттям Того, Хто є світлом для світу [див. Алма 38:9; УЗ 10:70]. Дійсно, ми повинні дивитися на Нього як на свого провідника і приклад.

Увечері перед Його народженням ангели співали: “І на землі мир, у людях добра воля!” (Лука 2:14). Якби люди наслідували Його приклад, то у світі були б мир і любов між усіма людьми¹⁶.

Яку відповідальність сьогодні маємо ми, члени Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів? Наша відповідальність---слідкувати, щоб наше індивідуальне життя відображало в слові й ділі євангелію, як цього навчав наш Господь і Спаситель, Ісус Христос. Усе, що ми робимо і кажемо, має відповідати прикладу Тієї єдиної безгрішної особи, Яка ходила по землі, саме Господа Ісуса Христа¹⁷.

Наслідувати приклад Ісуса Христа

З життя Говарда В. Хантера

Учення Говарда В. Хантера

Ісус Христос подав нам досконалий приклад.

Давайте йти за Сином Божим на всіх життєвих шляхах і стежках.

Наше спасіння залежить від нашого зобовʼязання наслідувати Спасителя.

Нам необхідно мати місце для Христа.

Рекомендації для вивчення і навчання

Запитання

Відповідні уривки з Писань

Допомога вчителю