Розділ 1
Ісус Христос---наш єдиний шлях до надії та радості
“Якщо наше життя і наша віра зосереджені на Ісусі Христі та Його відновленій євангелії, то ніщо не може постійно йти неправильно”.
З життя Говарда В. Хантера
Основна тема в ученнях Президента Говарда В. Хантера така: справжній мир, зцілення та щастя приходять лише тоді, коли людина прагне пізнати Ісуса Христа і йти за Ним. Президент Хантер навчав, що “Христовий шлях є не тільки правильним шляхом, а, зрештою, єдиним шляхом до надії та радості”1.
Також Президент Хантер був сміливим у свідченні про божественну місію Спасителя. “Як висвячений апостол і особливий свідок Христа, я урочисто свідчу вам про те, що Ісус Христос дійсно є Сином Бога,---проголошував він.--- Він---Месія, про Якого прорікали пророки Старого Завіту. Він---Надія Ізраїля, про прихід Якого діти Авраама, Ісака і Якова молилися впродовж довгих віків встановленого поклоніння. …
І свідчу я про це силою Святого Духа. Я знаю про реальність Христа, неначе я бачив Його своїми очима і чув Його своїми вухами. Також я знаю, що Святий Дух буде підтверджувати істинність мого свідчення в серцях усіх тих, хто слухає вухом віри”2.
Відчуваючи велике бажання побувати в місцях, де священнослужив Ісус, Президент Хантер відвідав Святу Землю більше двадцяти разів. Старійшина Джеймс Е. Фауст, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, сказав, що “Єрусалим був для нього як магніт. … Його бажання бути там, де Спаситель ходив і навчав, було ненаситним. Він любив усі ті визначні місця і звуки там. Особливо він любив Галілею. Але одне місце він любив особливо. Він завжди казав: “А давай-но, за старою звичкою, ще раз сходимо у сад, де гробниця”. Там він сідав і роздумував, неначе проникав через завісу між ним і Спасителем”3.
“Чи ви часто думаєте про Спасителя? Наскільки глибоко і з якою вдячністю, і з яким обожнюванням ми розмірковуємо над Його життям? Наскільки, як ми знаємо, Він є центром нашого життя?”
Учення Говарда В. Хантера
1
Ми повинні знати Христа більше, ніж ми Його знаємо, і згадувати Його частіше, ніж ми Його згадуємо.
Члени Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів благоговійно співають:
“Боже, як хочеться співать,
Згадуючи Тебе.
Мрію з Тобою поруч стать,
Бачить Твоє лице”. …
… Чи ви часто думаєте про Спасителя? Наскільки глибоко і з якою вдячністю, і з яким обожнюванням ми розмірковуємо над Його життям? Наскільки, як ми знаємо, Він є центром нашого життя?
Наприклад, наскільки звичайний день, робочий тиждень або швидкоплинний місяць присвячені роздумам про Ісуса? Можливо, для когось з нас і недостатньо.
Безсумнівно, життя було б більш мирним, безсумнівно, шлюби й сімʼї були б міцнішими, неодмінно між сусідами і країнами були б безпечніші, добріші й конструктивніші стосунки, якби “солодкість” євангелії Ісуса Христа могла більше наповнювати наші душі.
Якщо ми не будемо приділяти більше уваги думкам нашого серця, то я сумніваюся, чи буде у нас надія мати право на ту більшу радість, на на ту солодшу винагороду: одного дня з Ним “поруч стать, бачить [Його] лице”.
Кожний день в нашому житті і в кожну пору року … , Ісус запитує кожного з нас, як Він запитував після Свого тріумфального входу в Єрусалим багато років тому: “Що ви думаєте про Христа? Чий Він син?” (Мт. 22:42).
Ми проголошуємо, що Він---Син Бога, і реальність цього факту має частіше оживляти наші душі4.
Ми повинні знати Христа більше, ніж ми Його знаємо; ми повинні згадувати Його частіше, ніж ми Його згадуємо; ми повинні служити Йому доблесніше, ніж ми Йому служимо. І тоді ми будемо пити воду, що тече до вічного життя, і будемо їсти хліб життя5.
“Давайте будемо більш відданими і дисциплінованими послідовниками Христа. Давайте з ніжністю думати про Нього і прикликати Його імʼя з любовʼю”.
2
Ісус Христос---це єдине джерело надії й довготривалої радості для нас.
“Втомленим силу Ти даєш,
Любий Спасителю,
Тих, що розкаялись, ведеш,
Мудрий Учителю!”
Який чудовий куплет гімну, яке послання надії закріплено в євангелії Христа! Чи є серед нас той, кому б у будь-якій сфері життя не потрібна була б надія і хто б не шукав більшої радості? Це---загальні потреби і прагнення людської душі, і вони є обіцяннями Христа Своїм послідовникам. Надія пропонується кожному серцю, що кається, і радість приходить до всіх лагідних.
Каяття має свою ціну: його вартість для нас---наша гордість і наша нечутливість, але особлива його вартість---це наші гріхи. Бо, як відомо було батькові царя Ламонія ще двадцять століть тому, це і є ціна справжньої надії. “О Боже,---заволав він,---зроби так, щоб я знав про Тебе, і я відмовлюся від усіх своїх гріхів, … щоб я міг встати з мертвих, і бути спасенним в останній день”. (Алма 22:18). Коли ми також готові відмовитися від своїх гріхів, щоб знати Його і наслідувати Його, то ми також будемо сповнені радістю вічного життя.
А що ж лагідні? У світі, який занадто зайнятий тим, щоб перемагати шляхом залякування і прагненням стати номером один, немає великого натовпу в черзі, щоб придбати книги, які закликають до справжньої лагідності. А лагідні вспадкують землю,---і зарозкошують миром великим---і це буде зроблено без залякування! Раніше чи пізніше, а ми молимося, щоб раніше, ніж пізніше, кожний визнає, що Христовий шлях є не тільки правильним шляхом, а, в кінцевому підсумку, єдиним шляхом до надії та радості. Кожне коліно схилиться і кожний язик визнає, що лагідність краща за жорстокість, що доброта сильніша за примус, що мʼякий голос гнів відвертає. Зрештою, якомога швидше, ми повинні стати більш схожими на Нього. …
“В радості і безпеці ми:
Ти за Собою звеш!
Господи, всім надія Ти!
Слава Твоя без меж”.
Такими є моя особиста молитва і моє побажання для всього світу. … Я свідчу, що Ісус---це єдине справжнє джерело довготривалої радості, що тільки в Ньому наш довготривалий мир. Я бажаю, щоб Він тепер був нашою славою, щоб тієї слави кожний з нас прагнув індивідуально і щоб нагороджувалися нею тільки ті люди й народи, які можуть бути гідними її постійно. Він---наша винагорода в часі та вічності. Кожна інша винагорода зрештою є нічого не вартою. З часом будь-яка велич тьмяніє і зникає в тому, що від світу. І, зрештою, … ми не будемо знати іншої справжньої радості, ніж та, що в Христі.
… Давайте будемо більш відданими і дисциплінованими послідовниками Христа. Давайте з ніжністю думати про Нього і прикликати Його імʼя з любовʼю. Давайте ставати перед Ним на коліна з лагідністю й милістю. Давайте благословляти інших та служити їм, щоб і вони могли робити те саме6.
3
Найбільше весь світ потребує активної і щирої віри в Спасителя та Його вчення.
Є такі, хто заявляє, що це старомодно---вірити в Біблію. Старомодно вірити в Бога, в Ісуса Христа, Сина Бога Живого? Старомодно вірити в Його спокутну жертву і воскресіння? Якщо це так, то я заявляю, що і я сам старомодний, і Церква старомодна. У великій простоті Учитель навчав принципів вічного життя та наставляв у тому, що приносить щастя людям, які сприймають це з вірою. Здається безпідставним вважати, що необхідно модернізувати ці вчення Учителя. Його послання стосується принципів, які є вічними7.
У цьому столітті, як і в кожному попередньому столітті і в кожному майбутньому столітті, весь світ найбільше потребує активної і щирої віри в основні вчення Ісуса з Назарета, живого Сина живого Бога. Оскільки багато хто відкидає ті вчення, то є все більше підстав, з яких щиро віруючі в євангелію Ісуса Христа повинні проголошувати її істину та показувати на власному прикладі силу й мир праведного спокійного життя. …
Як ми маємо діяти, коли нас образили, неправильно зрозуміли, несправедливо чи недоброзичливо до нас поставилися або згрішили проти нас? Що нам слід робити, коли нам завдали болю ті, кого ми любимо, або нам не дали підвищення на роботі, або нас брехливо звинуватили, або наші мотиви несправедливо висміяли?
Ми даємо відсіч? Ми направляємо всі свої сили на те, щоб тільки перемогти? Ми повертаємося назад, де око за око і зуб за зуб, чи … усе ж прийшли до розуміння, що через це ми залишимося сліпими й беззубими? …
У величі Свого життя і на прикладі Своїх вчень Христос дав нам багато порад, які завжди супроводжувалися певними обіцяннями. Він навчав з благородством і владою, і це сповнювало надією освічених і неосвічених, багатих і бідних, здорових і хворих8.
Старайтеся набути особисте свідчення про Ісуса Христа і Спокуту. Вивчати життя Христа і мати свідчення про Його реальність---ось чого має прагнути кожний з нас. Коли ми приходимо до розуміння Його місії та здійсненої Ним Спокути, то матимемо бажання жити так, щоб бути більш схожими на Нього9.
Спаситель може утихомирювати бурі в нашому житті.
4
Коли ми виявляємо віру в Спасителя, Він буде втихомирювати бурхливі води нашого життя.
Усім нам довелося пережити несподівані бурі у своєму житті. Деякі з них … могли бути шаленими й страшними і потенційно нищівними. У нас як окремих людей, у сімʼях, у громадах, в народах і навіть у Церкві виникають неочікувані шквали, які змушують нас так чи інакше запитувати: “Учителю, чи Тобі байдуже, що ми гинемо?” [Марк 4:38]. І так чи інакше ми завжди чуємо в тиші, яка настає після бурі: “Чого ви такі полохливі? Чому віри не маєте?” [Марк 4:40].
Нікому з нас не хотілося б думати, що ми не маємо віри, але я вважаю, що Господній лагідний докір тут є великою мірою заслуженим. Саме великий Єгова, Кому, як ми кажемо, ми довіряємо і Чиє імʼя ми взяли на себе, сказав: “Нехай станеться твердь посеред води, і нехай відділяє вона між водою й водою”. (Бут. 1:6). І саме Він також сказав: “Нехай збереться вода з-попід неба до місця одного, і нехай суходіл стане видний”. (Бут. 1:9). Більш того, саме Він зробив так, що розступилося Червоне море, і це дозволило ізраїльтянам перейти його суходолом. (Див. Вих. 14:21–22). Безперечно, не повинно бути несподіванкою те, що Він міг наказати кільком земним стихіям, які бушували на Галілейському морі. І наша віра має нагадувати нам, що Він може втихомирювати бурхливі води нашого життя. …
У всіх нас в житті будуть якісь важкі обставини. Я вважаю, у цьому ми можемо бути цілком упевненими. Деякі з них матимуть потенціал бути жорсткими, загрозливими і нищівними. Деякі з них можуть навіть підірвати нашу віру в люблячого Бога, Який має силу дати нам полегшення.
Стосовно тих тривог, я думаю, Батько всіх нас сказав би: “Чого ви такі полохливі? Чому віри не маєте?” І, звичайно ж, необхідна віра для всієї подорожі, для всього досвіду, для всього нашого життя, а не просто в якихось розрізнених епізодах і бурхливих моментах. …
Ісус сказав: “Страждання зазнаєте в світі,---але будьте відважні: Я світ переміг!” (Іван 16:33)10.
5
Якщо ми зосереджуємо своє життя на Спасителі, то нам не треба боятися, і наші тривоги обернуться на радощі.
Я знаю достатньо про ваше зайняте й неспокійне життя, аби розуміти, що іноді вас охоплює розчарування. Час від часу ви навіть можете терзатися. Я знаю все про це. …
Ось моє послання до вас сьогодні: “Не лякайся, черідко мала”. Воно для того, щоб підбадьорити вас, аби ви раділи великим благословенням життя. Воно для того, щоб запросити вас відчути велике захоплення від життя за євангелією та любові нашого Небесного Батька. Життя прекрасне, навіть у важкі часи; на зупинках уздовж усього шляху є щастя, радість та спокій, і безмежний наділ їх чекає в кінці цієї дороги.
Безсумнівно, є багато того, що змушує тривожитися, дещо з цього є досить серйозним, і саме тому ми й говоримо євангельськими термінами віри, надії і милосердя. У нас, святих останніх днів, є можливість мати “життя, і подостатком”, і ми намагаємося наголошувати на наших благословеннях та можливостях, а наші розчарування та тривоги мінімізувати. “Шукайте старанно, моліться завжди і будьте віруючими,---сказано в Писаннях,---і все спрацює вам на благо” (УЗ 90:24). Я хочу нагадати вам про це обіцяння. …
Будь ласка, памʼятайте ось про що. Якщо наше життя і наша віра зосереджені на Ісусі Христі та Його відновленій євангелії, то ніщо не може постійно йти неправильно. З іншого боку, якщо наше життя не зосереджене на Спасителеві і Його вченнях, то жодний інший успіх ніколи не буде постійно правильним. …
Ми всі час від часу боремося з проблемами, повʼязаними зі здоровʼям, а інші борються з ними постійно. Недуги та хвороби---це частина тягаря земного життя. Майте віру і будьте налаштовані позитивно. Сила священства є реальною, і є так багато хорошого в житті, навіть якщо ми фізично страждаємо. Це радість---знати, що у воскресінні не буде пошкоджень чи хвороб.
Деякі з наших турбот можуть приходити у вигляді спокус. Інші можуть бути повʼязані з прийняттям складних рішень стосовно освіти або карʼєри, або грошей, або шлюбу. Яким би не був ваш тягар, ви знайдете потрібну вам силу у Христі. Ісус Христос---Альфа і Омега, у буквальному розумінні початок і кінець. Він з нами від початку до кінця, а тому Він не просто глядач в нашому житті. …
Якщо ярмо, під яким ми боремося, є сам гріх, послання залишається тим же самим. Христос знає всю важкість наших гріхів, бо Він перший поніс їх. Якщо ж наш тягар---не гріх чи спокуса, а хвороба чи бідність, або ж неприйняття іншими, послання є тим же самим. Він знає. …
Він перестраждав набагато більше, ніж наші гріхи. Він, Кого Ісая називав “страдником” (Ісая 53:3; Мосія 14:3), досконало знає кожну проблему, через яку ми проходимо, бо Він вибрав нести на Собі весь тягар наших бід і нашого болю. …
Брати і сестри, у вас є і будуть найрізноманітніші тривоги та проблеми, але сприймайте життя з радістю і будьте сповненими віри. Регулярно вивчайте Писання. Палко моліться. Дослухайтеся до голосу Духа і пророків. Робіть все можливе для вас, щоб допомогти іншим. Роблячи так, ви знайдете велике щастя. Настане день, і всі ваші муки обернуться на радощі.
Як написав Джозеф Сміт страждаючим святим зі своєї камери у вʼязниці Ліберті:
Життєрадісно робімо все, що в нашій владі; а тоді стіймо спокійно з найглибшою впевненістю, щоб побачити Боже спасіння і руку Його, яку буде явлено. [УЗ 123:17; курсив додано].
[У словах Господа до пророка Джозефа Сміта:]
Не бійся, черідко мала; творіть добро; нехай земля і пекло об’єднаються проти вас, а якщо вас збудовано на Моїй скелі, вони не зможуть подолати. …
Звертайтеся до Мене в кожній думці; не вагайтеся, не бійтеся.
Подивіться на рани, які прокололи Мій бік, і також на сліди цвяхів на Моїх руках і ногах; будьте вірними, виконуйте Мої заповіді, і ви успадкуєте царство небесне [УЗ 6:34–37]11.
Рекомендації для вивчення і навчання
Запитання
-
Подумайте, як би ви відповіли на запитання Президента Хантера, вміщені у першому підрозділі? Як нам більше зосереджуватися на Ісусі Христі у своєму житті? Як нам більше зосереджуватися на Ньому у своїх сімʼях? Як ми можемо пізнати Христа краще, ніж ми знаємо Його?
-
Яку треба заплатити ціну, щоб отримати надію, радість і мир, які пропонує Христос? (Див. підрозділ 2). Коли ви відчували надію, мир і радість, які приходять від Спасителя?
-
Чому, на вашу думку, “найбільше весь світ потребує активної і щирої віри в основні вчення Ісуса з Назарета”? (Див. підрозділ 3). Як ви можете виявити свою віру в Христові вчення, коли відчуваєте, що вас “образили, неправильно зрозуміли, несправедливо чи недоброзичливо … поставилися або згрішили” проти вас?
-
Про що ми можемо дізнатися з учень Президента Хантера про страх і віру? (Див. підрозділ 4). Як може віра допомогти нам подолати страх? Подумайте про випадки, коли Спаситель заспокоював бурі у вашому житті, якщо ви виявляли віру в Нього.
-
Як може порада Президента Хантера у підрозділі 5 допомогти нам “сприйма[ти] життя з радістю”, навіть коли ми проходимо через горе, розчарування і хвороби? Як ми можемо розвивати в собі бачення вічної перспективи? Як Спаситель допоміг вам мати більш наповнене життя?
Відповідні уривки з Писань
Матвій 11:28–30; Іван 14:6; 2 Нефій 31:19–21; Алма 5:14–16; 7:10–14; 23:6; Геламан 3:35; 5:9–12; УЗ 50:40–46; 93:1
Допомога у вивченні
“Під час вивчення звертайте особливу увагу на думки, які з’являються у вашому розумі, і почуття, які виникають у вашому серці” (Проповідуйте Мою євангелію [2005], с. 18). Записуйте враження, які отримуєте, навіть якщо вони здаються й не пов’язаними зі словами, які ви читаєте. Саме вони можуть бути тим, що Господь хоче вам відкрити.