Щоб очиститися від гріха, ми повинні виявляти віру в Ісуса Христа, що веде до покаяння. Якщо ми щиро каємося, то можемо отримати прощення гріхів, яке приносить нашим душам радість і спокій у свідомості. Ми можемо утримувати прощення гріхів протягом нашого життя, віддано дотримуючись заповідей Бога, виявляючи любов одне до одного і служачи одне одному.
Попросіть студентів уявити, що їх попросили виступити на причасних зборах на тему “Покаяння”. Запропонуйте кільком студентам розповісти, що б вони могли сказати, аби допомогти членам Церкви краще зрозуміти це вчення. Після того як студенти поділяться своїми відповідями, покажіть і прочитайте наведене далі висловлювання президента Дітера Ф. Ухтдорфа, з Першого Президентства:
Зображення
Президент Дітер Ф. Ухтдорф
“Щоби покаятися, нам потрібна тверда віра в Христа” (“Рубіж повернення”, Ensign або Ліягона, трав. 2007, с. 100).
Чому це твердження істинне?
Попросіть одного зі студентів прочитати вголос Алма 34:15–17, де записано те, чого Амулек навчав зорамійців про покаяння. Запропонуйте класу прослідкувати і знайти, що з того, чого навчав Амулек, вимагається від нас для отримання прощення.
Який принцип щодо отримання прощення наведений у цих віршах? (Коли студенти відповідатимуть, напишіть такий принцип на дошці: Щоб отримати милостиві благословення прощення, ми повинні виявляти віру в Ісуса Христа, що веде до покаяння. Зверніть увагу студентів на те, що фраза “віра в покаяння” згадується у цих віршах чотири рази. Це гарна можливість наголосити на одній з навичок вивчення Писань---виявленні повторюваних слів).
Чому ми повинні виявляти віру в Ісуса Христа, щоб покаятися і бути прощеними? (Ми повинні мати віру в Його викупну жертву, щоб ця жертва була дієвою у нашому житті. Ми можемо отримати прощення тільки через Спокуту, так, щоб наші серця змінилися і очистилися від гріха [див. Мосія 5:2]).
Щоб допомогти студентам краще зрозуміти, як ми приходимо до Спасителя і каємося, поясніть, що після масових руйнувань в Америці, які були свідченням про розп’яття Спасителя, Він навчав людей, що вони повинні робити, щоб покаятися і отримати прощення від Нього. Попросіть студентів опрацювати з партнером 3 Нефій 9:13–14, 19–22, щоб знайти фрази, в яких описано, що, за словами Спасителя, ми повинні робити, аби прийти до Нього і покаятися. Коли пройде достатньо часу, запропонуйте студентам поділитися знайденим.
Якого принципу навчає Господь у цих віршах стосовно того, що нам слід робити, щоб покаятися? (Хоча студенти можуть вибрати інші слова, вони повинні визначити такий принцип: Якщо ми приходимо до Христа зі скрушеним серцем і упокореним духом, Він прийме нас і викупить нас з наших гріхів).
Як запрошення Спасителя “[прийдіть] до Мене, як мале дитя” (вірш 22) і “поверн[іть]ся … до Мене” (вірш 13) допомагає нам краще зрозуміти, що означає мати скрушене серце і упокорений дух?
Які події у житті можуть змусити людину мати скрушене серце і упокорений дух?
Попросіть одного зі студентів прочитати вголос наведене далі висловлювання старійшини Брюса Д. Портера, сімдесятника. Ви можете вручити копію цього висловлювання кожному зі студентів. Запропонуйте студентам послухати, яким чином ми можемо принести в жертву скрушене серце і упокорений дух, коли каємося.
Зображення
Старійшина Брюс Д. Портер
“Що ж таке скрушене серце і упокорений дух? … Бездоганна покора Спасителя Вічному Батькові є самою суттю скрушеного серця й упокореного духа. Приклад Христа навчає нас, що скрушене серце є вічним атрибутом побожності. Коли наші серця скрушені, ми повністю відкриті для Духа Божого і визнаємо свою залежність від Нього в тому, що ми маємо, і ким ми є. Жертва, пов’язана з цим—це коли ми приносимо в жертву гординю в усіх її формах. Як покірна глина в руках вправного гончара, люди зі скрушеними серцями можуть бути переплавлені й сформовані в руках Господаря.
Скрушене серце і упокорений дух є також передумовою покаяння [див. 2 Нефій 2:6–7]. … Коли ми грішимо і прагнемо отримати прощення, скрушене серце і упокорений дух означають переживання “смутку для Бога”, яке “чинить каяття” (2 Коринтянам 7:10). Це приходить, коли наше прагнення бути очищеними від гріха є настільки поглинаючим, що наші серця болять від суму і ми прагнемо відчути примирення з нашим Небесним Батьком. Ті, хто має скрушене серце і упокорений дух, ладні робити абсолютно все, що Бог попросить їх, без спротиву і скарг. Ми більше не чинимо по-своєму, а замість цього вчимося чинити по-Божому. У такому стані покори може діяти Спокута і відбутися справжнє покаяння” (“Скрушене серце і упокорений дух”, Ensign або Ліягона, лист. 2007, с. 32).
Що, за словами старійшини Портера, означає прийти до Христа зі скрушеним серцем і упокореним духом?
Запропонуйте студентам обміркувати, що вони можуть робити, щоб глибше виявляти свою віру в Ісуса Христа, приносячи Йому в жертву скрушене серце і упокорений дух. Ви можете дати їм кілька хвилин, щоб записати враження, які прийшли до них від Духа.
Свідчить, що Спасителів милосердний дар покаяння доступний для кожного з нас. Запропонуйте кільком студентам поділитися своїми почуттями про спокутну жертву Спасителя та дар покаяння.
Що би ви могли відповісти людям, які хочуть знати, як вони можуть дізнатися, чи були їм прощені скоєні в минулому гріхи?
Попросіть студентів знайти в Енош 1:4–8; Мосія 4:1–3 та Алма 36:19–21, як люди можуть дізнатися, що вони отримують прощення своїх гріхів.
Відповідно до цих віршів, як ми можемо дізнатися, що ми отримуємо прощення наших гріхів? (Допоможіть студентам визначити такий принцип: Якщо ми щиро каємося і отримуємо прощення наших гріхів, нашу провину змито, нас сповнено Духом Господа і ми відчуваємо радість та мир. За спонуканням Духа ви можете поділитися наведеним далі висловлюванням старійшини Ніла Л. Андерсена, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів: “Тим, хто по-справжньому покаявся, але все ще не може відчути полегшення, слід продовжувати виконувати заповіді. Я обіцяю вам, що полегшення прийде у визначений Господом час. Зцілення також вимагає часу” [“Покайтеся, щоб Я міг зцілити вас”, Ensign або Ліягона, лист. 2009, с. 42]).
Щоб докладніше проілюструвати цей принцип, попросіть кількох студентів прочитати вголос кілька віршів, у яких описано навернення царя Ламонія та його народу: Алма 19:29–30, 33–36. Запропонуйте класу знайти благословення, які люди отримали завдяки своєму покаянню та вірі.
Які конкретні благословення отримали цар Ламоній, його дружина і багато інших ламанійців завдяки своєму покаянню та вірі? (Їхні серця змінилися, їм служили ангели, вони охристилися, було встановлено Церкву і Господь вилив на них Свого Духа).
Коли ви бачили, як інші люди отримують деякі з цих благословень після того, як покаялися і наблизилися до Господа?
Щоб допомогти студентам відчути істинність і важливість вказаного вище принципу, попросіть когось із студентів прочитати наведене далі свідчення президента Бойда К. Пекера (1924–2015), з Кворуму Дванадцятьох Апостолів.
Зображення
Президент Бойд К. Пекер
“Від людей, які допустилися трагічних помилок, приходять листи. Вони запитують: “Чи можу я коли-небудь отримати прощення?”
Відповідь: так!
Євангелія навчає, що звільнення від мук та провини можна заслужити через покаяння. За винятком тих небагатьох, що прирікають себе на загибель після того, як здобули повноту знання, не існує вчинків, пристрастей, проявів непокори, гріхів, помилок, на які б не поширювалося обіцяння про цілковите прощення.
“Прийдіть, і будемо правуватися, говорить Господь: коли ваші гріхи будуть як кармазин, стануть білі, мов сніг; якщо будуть червоні, немов багряниця, то стануть мов вовна вони!” Це станеться, продовжив Ісая, “як захочете ви та послухаєтесь” [Ісая 1:18–19]” (“The Brilliant Morning of Forgiveness,” Ensign, Nov. 1995, 19).
Запропонуйте студентам обміркувати події, коли вони відчували радість і мир у свідомості, якими супроводжується повне покаяння.
Попросіть одного зі студентів прочитати вголос Мосія 4:11–12, 26. Попросіть студентів знайти, чого навчав цар Веніямин стосовно того, як ми можемо утримати прощення наших гріхів.
Як, відповідно до цих слів царя Веніямина, ми можемо утримувати прощення наших гріхів протягом нашого життя? (Студенти повинні визначити такий принцип: Якщо ми пам’ятаємо Божу любов і великодушність до нас, залишаємося непохитними у нашій вірі, любимо інших і служимо їм, тоді ми можемо утримувати прощення наших гріхів).
Щоб допомогти студентам краще зрозуміти цей принцип, попросіть когось зі студентів прочитати вголос наведене далі висловлювання старійшини Д. Тодда Крістофферсона, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів:
Зображення
Старійшина Д. Тодд Крістофферсон
“Покаяння означає прагнення змінитися. Очікувати, що Христос перетворить нас на ангельських істот без жодних зусиль з нашого боку, було б глузуванням над Його стражданнями за нас у Гефсиманському саду та на хресті. Натомість ми прагнемо Його благодаті, щоб вона доповнила наші найстаранніші зусилля і стала винагородою за них (див. 2 Нефій 25:23). Можливо стільки ж, скільки ми молимося про милість, нам слід молитися про час і можливість, щоб працювати, докладати зусиль і долати. Воістину Господь усміхається тим, хто бажає прийти на суд достойними, хто рішуче працює день у день, щоб замінити слабкість на силу. Справжнє покаяння, справжня зміна можуть вимагати багатьох спроб, але у таких намаганнях є щось облагороджуюче і святе” (“Небесний дар покаяння”, Ensign або Ліягона, лист. 2011, с. 39).
Які думки і почуття приходять до вас, коли ви обмірковуєте те, що Господь усміхається вам, якщо ви працюєте над подоланням гріха та слабкостей, притаманних смертним?
Поділіться своїм свідченням про Спокуту Ісуса Христа. Запевніть студентів, що якщо вони покаються, то відчують радість і мир у свідомості. Закличте студентів проаналізувати своє життя і виявляти віру в Ісуса Христа, що веде до покаяння.